Політична економія - Щетинін А.І. - Засіб обігу

Суть цієї функції грошей полягає в тому, що гроші виступають посередником в обміні товарів. У метаморфозі Т-Г-Т вони відіграють роль посередника під час обміну однієї споживчої вартості на іншу.

Ця функція грошей нерозривно пов'язана з їх функцією як міри вартості і виступає як її зовнішній прояв. На відміну від функції грошей як міри вартості, тут уже потрібні не ідеальні гроші, а реальні. Гроші, що виконують функцію засобу обігу, якщо їх розглянути з боку їх зовнішньої форми, пройшли довгий шлях свого розвитку.

На початку цю функцію виконували в різних народів різні товари. Зерно, шкіри, хутро, тварини й інші товари вже в межах загальної форми, вартості реалізували функцію грошей як засобу обігу. З переходом до грошової форми вартості роль загального еквівалента закріплюється за золотом, яке спочатку виконувало свою функцію засобу обігу як певна вагова частина цього металу. Це створювало деякі труднощі під час обміну, і з розвитком товарного виробництва й обігу золото набуває форми монети, тобто певної вагової кількості металу, на якій стоїть знак держави (раніше - князя або якогось іншого правителя), що засвідчує кількість і якість грошового металу, що міститься в цій монеті.

Перші монети були викарбувані на рубежі VIII-VII ст до н.е., у малоазійській державі Лідія і водночас у Стародавній Греції на острові Егіна. Правда, деякі дослідники вважають, що перші монети були викарбувані в Індії в VII ст. до н.е. Свою загальну назву "монета" отримала від назви римського храму Юнони-Монети (лат. monition, monitum - пересторога), де був відкритий монетний двір і де в 279 р. до н.е. було викарбовано перші монети. Цікаво, що перше портретне зображення на монеті належить О.Македонському.

У нашій державі перші монети були викарбувані в 988 р., за часів правління київського князя Володимира. Вони карбувались також його синами Святополком та Ярославом. Перші монети в Київській Русі карбувались із срібла (срібники) і золота (злотники). На відміну від монет, що карбувались у Західній Європі (а це були талери) і мали написи на латинській мові, уже незрозумілій на той час широким верствам населення, перші монети нашої держави мали написи старослов'янською мовою. До наших днів дійшло 10 золотих і близько 200 срібних монет. На лицьовому боці монети, що має назву аверс, було зображено князя Володимира, що сидить на престолі, і зроблений напис: "Володимир на столі". А на зворотному боці (це так званий реверс) був зображений тризуб, сьогоднішній малий герб нашої держави, і зроблено напис: "А се его злато".

Розвинута грошова система передбачає, що роль загального еквівалента закріплюється за золотом. Але в багатьох народів світу довгий час (аж до кінця XIX ст.) цю роль виконували два метали - золото і срібло (так звані біметалічні системи). Монети, викарбувані з грошових металів, є повноцінними. Але поряд з повноцінними монетами в обігу були й неповноцінні монети. Це були монети з негрошового металу (міді, олова, латуні, а за часів золотомонетного монометалізму також і монети з срібла). їх власна вартість менше тієї вартості, яку вони представляють. Ці гроші застосовуються для розміну й забезпечення товарного обігу, поданого невеликими кількостями товару.

Поява неповноцінних грошей зумовлена, принаймні, двома причинами.

По-перше, для обслуговування дрібної торгівлі були потрібні дуже малі порції золота, і карбування монет з них являло собою значні технічні труднощі.

По-друге, мідь, олово, залізо і срібло історично виконували функції грошей раніше золота.

У процесі обігу повноцінні гроші зношувались. Вони втрачали від постійного тертя свою вагу, а отже, і їх вартість зменшувалась. Але вони продовжували зберігати свою купівельну спроможність. Іншими словами, відбувався процес відокремлення реального змісту грошової одиниці від номінального змісту. У наступний період це стало певним поштовхом (але в жодному разі не причиною) введення паперових грошей, а згодом і заміни ними повноцінних грошей.

Паперові гроші з'явилися вперше в Китаї. Вони, мабуть, мали місце в цій країні задовго до середньовіччя, але документальні свідчення про це нам залишив відомий італійський мандрівник Марко Поло, який жив деякий час у Китаї на початку XIII ст Але оскільки розвиток товарного виробництва й обміну ще був недостатній для широкого постінного функціонування паперових грошей, то їх ходіння навіть у Китаї було епізодичним і не набуло постійного характеру. Усі необхідні для цього умови склались наприкінці XVII - на початоку XVIII ст. Друге народження паперових грошей відбулось у 1690 р. у британських колоніях Північної Америки в штаті Массачусетс. Відтоді вони з'явились в інших країнах і згодом повністю витіснили повноцінні гроші з обігу. Сьогодні функцію засобу обігу виконують паперові гроші і розмінна монета з негрошових металів.

Функція грошей як засобу обігу призводить до розриву меж обміну в просторі і часі. Якщо в простому товарному обміні Т-Т (бартер) акт обміну є нерозривним у просторі та часі, то в обміні за схемою Т-Г-Т той, хто продав свій товар (це перша частина метаморфозу - Т-Г) не зобов'язаний на цьому місці і в той самий час купувати товар або, іншими словами, здійснювати другу частину (Г-Т) цього метаморфозу товару. В умовах сталого розвитку економіки цей розрив не призводить до кризових явищ, але вказану особливість розвинутого товарного обміну, що випливає з функції грошей, як засобу обігу, важливо враховувати під час обліку та організації руху товарів і грошей.