Як зрозуміло з вищевикладеного матеріалу, прибуток, як і додаткова вартість, виражає виробничі відносини між найманими робітниками і власниками засобів виробництва, але в завуальованій формі. Прибуток створює враження про те, що його джерелом є весь авансований капітал.
У теоретичному плані проблемі прибутку багато уваги приділили вже класики політичної економії А.Сміт і Д.Рікардо. А.Сміт, досліджуючи процес виробництва, як відомо, розвиває започатковану У.Петті трудову теорію вартості. У зв'язку з цим і прибуток він визначає як частку, яку отримує капіталіст із вартості тієї продукції, яку створили наймані працівники. У цій позиції він дуже близько підійшов до розуміння природи прибутку. Але, як відомо, А.Сміт тлумачів вартість неоднозначно. Поряд з першим визначенням у нього був і підхід, відповідно до якого вартість складалася із суми заробітної плати, ренти й прибутку. При цьому прибуток він розглядав як винагороду капіталісту за те, що він організував виробництво і вклав свій капітал. Попри явний відхід від наукового визначення вартості А.Сміт тут зовсім неправильно трактує і прибуток.
Д.Рікардо вже однозначно стоїть на позиції трудової теорії вартості. У нього вартість може розпадатись на заробітну плату, прибуток і ренту, але ж ніяк не складається з них. Відштовхуючись від наукового визначення вартості і, на відміну від А.Сміта, не коливаючись щодо цього, він однозначно тлумачить прибуток як частку вартості продукту, створеного найманим працівником. Більше того, він чітко визначає і протилежність між прибутком і заробітною платою. Чим нижчою буде заробітна плата, тим вищим буде прибуток, і навпаки. Це був, безсумнівно, великий кроку розвитку теорії прибутку.
У подальшому, із загостренням суперечностей між найманими працівниками і капіталістами, відбулось і розмежування між економістами. Частина їх стала на позиції класу капіталістів і зосередила свої зусилля на пошуку такого пояснення прибутку, який би не пов'язував його надходження з працею найманого робітника.
Серед найбільш поширених є теорія трьох факторів виробництва французького економіста ХІХст. Ж.Б.Сея. За його вченням, у процесі виробництва беруть участь три фактори: капітал, праця і земля. Сам капітал він ототожнював із засобами виробництва і вважав, що він наділений продуктивністю. Тобто, за його теорією, капітал сам по собі створює прибуток, і найманий робітник не має до цього ніякого стосунку. Праця останнього є джерелом тільки того доходу, який він отримує у вигляді заробітної плати, бо, за теорією Ж.Б.Сея, заробітну плату створює праця. Відповідно і ренту землевласнику приносить земля, яка виступає її джерелом.
Ненауковість цієї теорії є очевидною, але, незважаючи на це, вона широко використовується як західними, так і значною частиною вітчизняних економістів. Причиною цього є те, що вона надто зручна для простого вирішення питання про протилежність економічних інтересів власника засобів виробництва (землі й капіталу) і найманих працівників. Адже коли кожен із факторів сам створює свою форму доходу (ренту, прибуток чи заробітну плату), то й жодних суперечностей між тими, хто володіє цими факторами і отримує відповідний дохід, не може бути.
Наприкінці ХХст. дуже поширеною стала теорія прибутку, яка зводить цю категорію до винагороди капіталіста за його підприємницький хист, за його керівництво виробництвом.
Єдиною науковою теорією прибутку є теорія К.Маркса, яка аргументовано доводить, що прибуток - це перетворена форма вартості, яку створює найманий працівник і яка на поверхні (у цьому якраз і полягає суть перетворюваності) виступає як породження всього капіталу. Теорія прибутку К.Маркса підкреслює об'єктивно дану протилежність економічних інтересів власника засобів виробництва і найманого робітника (протилежність, яку вже фіксує Д.Рікардо).
Запропонований К.Марксом шлях революційного перетворення товарного виробництва з його експлуатацією, кінцевим виразом якої виступає прибуток, як перетворена форма додаткової вартості, на нетоварне комуністичне виробництво не був реалізований. Точніше скажімо - частково (у формі радянського соціалізму) був реалізований, але не виявився більш ефективним, ніж товарне виробництво. Цей факт не є підставою для заперечення наукової теорії прибутку, розробленої К.Марксом. Колись це, мабуть, буде здійснено, але сьогодні люди у своїй масі ще не готові до реалізації у виробництві, а відтак, і в житті суспільства, найвищих мрій людства про абсолютну соціальну справедливість, рівність, гармонію із собою, іншими людьми та навколишнім середовищем.
Нові категорії та поняття
Суспільні витрати Витрати капіталу Собівартість Бухгалтерські витрати
Внутрішні витрати Основний капітал Оборотний капітал Амортизація
Норма амортизації Прибуток Норма прибутку Маса прибутку Середня норма прибутку
Міжгалузева конкуренція Ціна виробництва
Тенденція середньої норми прибутку до зменшення
Теорія прибутку А. Сміта і Д.Рікардо Теорія прибутку Ж.Б. Сея
Питання до самоконтролю
1. Чи збігаються суспільні витрати з вартістю?
2. Чим вимірюється вартість товару для капіталіста?
3. Якою працею (конкретною чи абстрактною) робітник переносить на новий товар вартість постійного капіталу, який задіяний у процесі виробництва?
4. Якою працею (конкретною чи абстрактною) найманий робітник створює нову вартість?
5. Від чого залежить величина новоствореної вартості?
6. Чи залежить вартість товару, а відтак, і його ціна, від зміни вартості робочої сили?
7. Що таке собівартість?
8. За рахунок чого можна зменшити витрати постійного і змінного капіталу?
9. Що являють собою внутрішні (неявні) витрати?
10. Як можна оцінити теорію внутрішніх (неявних) витрат з позиції їх аналізу підприємцем?
11. Що являє собою основний капітал?
12. Що таке оборотний капітал?
13. Що таке амортизація?
14. Як розрахувати норму амортизації і що вона показує?
15. Які існують способи розрахунку амортизації?
16. Що таке прибуток?
17. Чи збігаються кількісно прибуток і додаткова вартість?
18. У чому полягає перетворений характер прибутку?
19. Які особливості притаманні прибутку?
20. Чи може капіталіст (підприємець) отримувати прибуток, якщо він продає товар нижче за його вартість?
21. Що показує норма прибутку і як вона розраховується?
22. Чи є різниця і якщо є, то в чому вона виявляється, між нормою додаткової вартості і нормою прибутку?
23. За рахунок чого капіталіст(підприємець) може збільшити норму прибутку?
24. Як впливає збільшення кількості оборотів капіталу за рік на річну норму прибутку?
25. Чи можна збільшити норму прибутку шляхом подовження тривалості робочого дня?
26. Як підприємець в умовах законодавчо обмеженої тривалості робочого дня все ж таки знаходить спосіб збільшення обсягу використаної праці найманого працівника?
27. Що таке маса прибутку і як її визначити?
28. Чому норма прибутку на рівновеликий капітал, застосований у галузях з різною органічною будовою капіталу, буде різною?
29. Як здійснюється процес вирівнювання різних норм прибутку в середній прибуток?
30. Що таке міжгалузева конкуренція?
31. Що таке ціна виробництва?
32. Чи існує суперечність між дією закону вартості і продажем товарів за цінами виробництва?
33. Чи можливе переміщення капіталу з однієї галузі в іншу в сучасних умовах і якщо так, то як це відбувається?
34. Як у довготривалому періоді змінюється середня норма прибутку?
35. Які чинники перетворюють процес зменшення середньої норми прибутку тільки на загальну тенденцію?
36. Які зміни в розвитку продуктивних сил впливають на зміну середньої норми прибутку і як саме?
37. Як модифікується в умовах наявності монополій дія закону вартості?
38. Як трактував прибуток А.Сміт?
39. У чому полягає внесок Ф.РІкардо в розвиток теорії прибутку?
40. У чому суть теорії трьох факторів виробництва Ж.Б.Сея?
41. Чи можна вважати науковою теорію, яка зводить прибуток до форми винагороди для капіталіста за його підприємницький хист і за його керівництво виробництвом?
РОЗДІЛ 8. РИНОК, ЙОГО СУТЬ І ФУНКЦІЇ. МОДЕЛІ РИНКУ.КОНКУРЕНЦІЯ І ЦІНОУТВОРЕННЯ
8.1. Сутність і функції ринку
8.2. Конкуренція і моделі ринків
8.3. Класифікація ринків і загальні основи їх функціонування
8.4. Інфраструктура ринку
Питання для самоконтролю
РОЗДІЛ 9.ДОМОГОСПОДАРСТВО В СТСТЕМІ ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН
9.1. Домогосподарство і його місце в економічній системі суспільства
9.2. Доходи домогосподарств і їх розподіл