Вступ до права Європейського Союзу - Кернз В. - Загальні питання

8.1. Вступ

Прагнення створити вільний від бар'єрів внутрішній ринок с результатом економічної філософії, що лежить в основі договорів, відповідно до яких були засновані Європейські Співтовариства. Ця філософія ґрунтується на ринковій економіці, яка вважається найефективнішим механізмом розподілу товарів та послуг. Слід зазначити, що юристи, які розробляли Договір, сформулювали положення про певні винятки, виходячи з різноманітних соціальних міркувань. Так, дозволено не дотримуватися заборони щодо державної допомоги за обставин, які можна виправдати, головним чином, із соціальної точки зору. Все ж такі приклади залишаються здебільшого винятками. Суд Європейських Співтовариств одним із своїх основоположних принципів тлумачення вважає, що такі винятки із загальних правил повинні формулюватися якомога точніше.

Незважаючи на те, що поняття внутрішнього ринку тісно пов'язане за ДЗЄС з поняттям чотирьох свобод, вони не є синонімами. В останньому акцентується увага переважно на свободі переміщення територією Співтовариства, тобто іідсться про принципи вільного руху товарів, вільного пересування осіб, свободи надання послуг та вільного обігу капіталу. Цей розділ присвячується вільному руху товарів; інші "свободи" розглядатимуться в розд. 9 і 10.

У цій частині автор намагається якомога доступніше показати, за допомогою чого інституції Європейського Союзу створили ринок товарів Співтовариства, вільний віл бар'єрів. Він ґрунтується на: а) усуненні митних зборів, кількісних обмежень та інших подібних заходах; б) заходах, спрямованих на забезпечення того, oоб непряме оподаткування не перешкоджало торгівлі всередині Співтовариства; в) позитивному законодавстві, впровадженому відповідно до Програми створення єдиного європейського ринку, а також спрямованому на усунення перешкод торгівлі за допомогою гармонізації стандартів.

8.2. Митні збори та інші подібні перешкоди вільному руху товарів

Загальні питання

Митні збори являють собою одну з найдавніших форм захисту національної торгівлі. Однак з часом вони почали справляти негативний вплив на торгівлю. Тому не дивно, що саме це стало однією з перших перешкод у розвитку торгівлі в межах Співтовариства, на усунення яких спрямований ДЗЄС. Однак для того, щоб не надавати можливості національним владним органам обходити цю заборону ні через недостатньо уважне ставлення, ні через протекціоністські наміри, розробники проекту Договору запропонували заборону "зборів, що мають еквівалентну дію", які хоч і не визначаються офіційно як мито, але так само негативно впливають на торгівлю.

Законодавці, що намагаються усунути перешкоди для торгівлі, мають у своєму розпорядженні два варіанти. Вони можуть накласти чітку заборону і застосовувати санкції в разі порушення (протидіючий підхід) або прийняти позитивні норми, які гармонізують умови так, щоб зробити заборону зайвою (запобіжний підхід). Щодо митних зборів і зборів, що мають еквівалентну дію, законодавство Співтовариства обрало перший підхід. Єдине звернення до запобіжного підходу зафіксовано в початковий період усунення митних зборів як таких. Згідно зі ст. 14 і 15 ДЗЄС Рада прийняла норми законодавства, спрямовані на завершення першої стадії в цьому процесі. Однак, оскільки митні збори як такі були скасовані протягом встановленого перехідного періоду, ці норми не являють собою практичного інтересу і можуть бути цікавими лише для науковців.

Для того щоб заборона митних та інших зборів з еквівалентною дією була ефективною, вона має бути захищеною не лише інституціями Співтовариства, а й у національних судах при зверненні до них приватних осіб. Суд Європейських Співтовариств значно полегшив цей процес, наділивши прямою дією відповідні положення Договору, а саме ст. 12,13(2) і 16. Фактично принцип прямої дії вперше був сформульований Судом Європейських Співтовариств стосовно ст. 12 у рішенні в справі Van Gend & Loos.