Господарське право - Задихайло Д.В. - 3. Поняття, ознаки та особливості господарського законодавства. Система господарського законодавства

Господарське законодавство складається з великого масиву взаємопов'язаних нормативно-правових актів різної юридичної сили, що регулюють господарські відносини.

Господарському законодавству України притаманна низка характерних ознак: значна розгалуженість і присутність великої кількості нормативно-правових актів, для цього є об'єктивні (динамізм та складність господарського життя і відповідно правового регулювання) та суб'єктивні причини (недостатня увага до упорядкування господарського законодавства та численні експерименти у сфері економіки, кожен з яких потребує спеціального правового забезпечення); перевага в господарському законодавстві комплексних нормативно-правових актів, що містять норми різних галузей права (господарського, цивільного, фінансового тощо), які стосуються одного предмета правового регулювання-страхування (Закон України "Про страхування"), інвестування (Закон України "Про інвестиційну діяльність"), господарських товариств (Закон України "Про господарські товариства") та інші; кодифікованість господарського законодавства, де базовим є ГК України, прийнятий 16.01.2003 р., розроблений відповідно до Концепції судово-правової реформи в Україні, схваленої Постановою Верховної Ради України від 28.04.1992 р.; наявність у господарському законодавстві значної кількості нормативних актів обмеженої сфери дії - відомчих, регіональних, локальних (відомчі забезпечують специфіку правового регулювання господарських відносин в окремих галузях та сферах економіки, мають відповідати нормативно-правовим актам вищої юридичної сили і, як правило, набувають чинності з дня державної реєстрації в Міністерстві юстиції України).

Розглядаючи систему господарського законодавства, неможливо не звернути увагу на опублікований у 2006 р. проект Концепції модернізації господарського законодавства на базі ГК України, що свідчить про наявність загальних проблем модернізації галузі господарського законодавства1. Тому першочерговим завданням подальшої кодифікації господарського законодавства визначено оновлення та доповнення положень ГК України як стрижневого акта господарського законодавства.

На сьогодні саме ГК України містить положення, які створюють концептуальні засади для подальшого ефективного розвитку соціально орієнтованої економіки. Тільки ГК України містить гарантії забезпечення стабільності правового режиму іноземного інвестування та чітку класифікацію юридичних осіб. На цей час лише норми ГК України дозволяють захистити права суб'єктів підприємницької діяльності при укладенні договору приєднання, угод щодо перевезення вантажів. Положення Кодексу дають можливість забезпечити інтереси та права суб'єктів господарювання під час проведення перевірок державними контролюючими органами тощо.

Господарське законодавство - це сукупність нормативно-правових актів та правових норм, які регулюють відносини щодо безпосереднього здійснення господарської діяльності та керівництва (у т. ч. організацію) такою діяльністю.

Господарське законодавство складає нормативну основу господарського правопорядку - правил організації, безпосереднього здійснення та управління господарською діяльністю. Суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Нормативне регулювання господарських відносин грунтується на встановлених Конституцією України основних засадах правопорядку в сфері господарювання, цьому приділяється увага в ст. 5 ГК України. Правовий господарський порядок в Україні формується на основі оптимального поєднання ринкового саморегулювання економічних відносин суб'єктів господарювання та державного регулювання макроекономічних процесів, виходячи з конституційної вимоги відповідальності держави перед людиною за свою діяльність та визначення України як суверенної і незалежної, демократичної, соціальної, правової держави.

Конституційні основи правового господарського порядку в Україні становлять: право власності Українського народу на землю, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони, що здійснюється від імені Українського народу органами державної влади і органами місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України; право кожного громадянина користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону; забезпечення державою захисту прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальної спрямованості економіки, недопущення використання власності на шкоду людині і суспільству; право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; визнання усіх суб'єктів права власності рівними перед законом, непорушності права приватної власності, недопущення протиправного позбавлення власності; економічна багатоманітність, право кожного на підприємницьку діяльність, не заборонену законом, визначення виключно законом правових засад і гарантій підприємництва; забезпечення державою захисту конкуренції у підприємницькій діяльності, недопущення зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірного обмеження конкуренції та недобросовісної конкуренції, визначення правил конкуренції та норм антимонопольного регулювання виключно законом; забезпечення державою екологічної безпеки та підтримання екологічної рівноваги на території України; забезпечення державою належних, безпечних і здорових умов праці, захист прав споживачів; взаємовигідне співробітництво з іншими країнами; визнання і дія в Україні принципу верховенства права.

Отже, господарське законодавство складається з великого масиву взаємопов'язаних нормативно-правових актів різної юридичної сили, що регулюють господарські відносини. Незважаючи на значне збільшення чисельності суб'єктів господарювання недержавної форми власності, держава продовжує здійснювати державне регулювання економіки.

Об'єктивними чинниками, що викликають необхідність державного регулювання господарського життя, є: виконання державою соціальних функцій; управління державним сектором економіки.

Цей великий масив господарського законодавства і складає його систему.

Отже, система господарського законодавства - це розташування господарсько-правових актів з урахуванням їх зв'язків і властивостей.

Систематизацію господарського законодавства можна здійснювати за різними критеріями. По-перше, за юридичною силою актів, у яких фіксуються господарсько-правові норми (вертикальна систематизація).

По-друге, за предметом правового регулювання, тобто за видами і характером господарської діяльності, галузями і сферами народного господарства (горизонтальна систематизація).

За юридичною силою нормативно-правових актів система господарсько-правових актів складається з:

1) положень Конституції України щодо забезпечення державою соціальної орієнтації економіки (ст. 13), забезпечення права громадян на підприємницьку діяльність (ст. 42) та приватну власність (ст. 41), щодо основних засад державного регулювання суспільних відносин у сфері вітчизняної економіки (статті 13,42,92);

2) законів України, що регулюють господарські відносини, провідне місце серед яких посідають кодифіковані акти: ГК України, положення ЦК України, що мають застосовуватися на субсидіарних засадах (якщо ГК не регулюється певна категорія відносин у сфері господарювання) та закони України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", "Про промислово-фінансові групи в Україні", "Про концесії", "Про інститути спільного інвестування" та ін.;

3) постанов Верховної Ради України, серед яких необхідно виокремити постанови від 01.11.1990 р. "Про Концепцію переходу Української PCP до ринкової економіки", від 12.09.1991 р. "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства СРСР";

4)указів Президента України: від 11.05.1994 р. "Про холдингові компанії, що створюються в процесі корпоратизації та приватизації" та ін.;

5) актів Уряду України, що поділяються на:

а) декрети Кабінету Міністрів України, що видавалися з грудня 1992 р. по травень 1993 р. на підставі делегування Верховною Радою України повноважень щодо видання нормативних актів, за юридичною силою рівнозначних законам ("Про довірчі товариства", "Про управління майном, що є у загальнодержавній власності, в будівництві та промисловості будівельних матеріалів" та ін.);

б) постанови Кабінету Міністрів України;

в) відомчі нормативно-правові акти, що видаються компетентними міністерствами, відомствами щодо регулювання діяльності певної галузі народного господарства або певної сфери економіки;

6) регіональних нормативних актів, що приймаються органами місцевого самоврядування, відповідно до делегованих державою повноважень і встановленого порядку;

7) локальних нормативних актів, що приймаються безпосередньо суб'єктами господарської діяльності або їх засновниками (установчі та внутрішні документи).

Джерелом господарського права можуть бути і міжнародні договори України: універсальні; міжнародних організацій; двосторонні, які ратифіковані Верховною Радою України або укладені за її згодою.

Своєрідним джерелом права € звичаї ділового обороту, в тому числі міжнародні торговельні звичаї.

Так, згідно зі ст. 2 Закону України "Про режим іноземного інвестування", оцінка окремих видів іноземних інвестицій може здійснюватися за міжнародними діловими звичаями, а ст. 7 ЦК України закріплює принцип застосування звичаїв ділового обороту, що стосується комерційної діяльності.

Регулювання відносин у сфері господарювання відповідно до ст. 38 ГК України може здійснюватися за допомогою правил професійної етики у сфері конкуренції, що приймаються саморегулівними організаціями за погодженням з Антимонопольним комітетом України.

Відповідно до систематизації нормативних актів за предметним критерієм розрізняють: компетенційні нормативні акти - нормативно-правові акти різної сили, що визначають правове становище суб'єктів господарювання (розд. II ГК України "Суб'єкти господарювання", закони України "Про товарну біржу", "Про інститути спільного інвестування", "Про кооперацію" та ін.); договірне право як інститут господарського законодавства, що регулює зобов'язальні відносини у сфері господарювання (наприклад, гл. 20 ГК України "Господарські договори").

Крім того, до окремих інститутів господарського законодавства належать нормативні акти, що регулюють ринок капіталів, страхування, інвестиційну діяльність, зовнішньоекономічну діяльність, порядок розгляду господарських спорів тощо.