Господарське право - Задихайло Д.В. - РОЗДІЛ 10. Правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції та обмеження монополізму в господарській діяльності

1. Економічна конкуренція: поняття та правові засади підтримки

Concurentia в перекладі з латинської - "змагання, суперництво)). Конкуренцією як економічною категорією позначають боротьбу між товаровиробниками за найвигідніші умови виробництва і збуту товарів (робіт, послуг), за привласнення найбільших прибутків, за найвищу результативність виробництва, за ринки збуту (прихильність споживачів).

Закон конкуренції посідає виняткове місце серед інших об'єктивних економічних законів функціонування ринкового механізму. Означений закон діє через попит, пропозицію та ринкову ціну, за допомогою якої забезпечує збалансоване співвідношення між суспільними потребами і суспільним виробництвом. Конкуренція є визначальним фактором впорядкування цін та стимулом для розвитку інноваційних процесів, та одночасно механізмом витіснення з господарського обороту неефективних суб'єктів господарювання. Інакше кажучи, основними функціями конкуренції у ринковій економіці є функції: регулювання, мотивації, розподілу та контролю.

Нормативне закріплення поняття "економічна конкуренція" отримало у ст. 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції", де воно визначається як змагання між суб'єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб'єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб'єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб'єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку.

Основними складовими економічної конкуренції, які знаходяться в епіцентрі уваги держави, є: 1) конкуренція між вітчизняними суб'єктами господарювання на внутрішньому ринку; 2) конкуренція між вітчизняними та іноземними суб'єктами господарювання у межах національного ринку; 3) конкуренція між вітчизняними та іноземними суб'єктами господарювання на міжнародних ринках.

У свою чергу, кожна з вищеозначених складових конкуренції розщеплюється на два різновиди: внутрішньогалузеву та міжгалузеву конкуренцію.

Внутрішньогалузевою є конкуренція між виробниками, що належать до однієї галузі виробництва, виробляють і реалізують однакові товари, що задовольняють ту саму потребу, але мають відмінності у виробничих затратах, якості, ціні тощо. Це конкуренція за найвигідніші умови виробництва, за розширення ринків збуту своїх товарів, за одержання найбільшого прибутку на вкладений капітал. Така конкуренція сприяє розвитку даної галузі, оновленню її виробничого апарату, поліпшенню кількісних і якісних результатів роботи.

Міжгалузевою є конкуренція між товаровиробниками різних галузей виробництва за вигідніше вкладання капіталу і привласнення більшого прибутку. Така конкуренція сприяє міжгалузевому переливу капіталу і переміщенню ресурсів, засобів виробництва і робочої сили в ефективніші галузі й сфери виробництва. Швидке переміщення капіталу й ресурсів з однієї галузі в інші дає можливість суспільству якнайраціональніше використати засоби виробництва і робочу силу.

Як й інші економічні закони ринкової економіки, закон економічної конкуренції потребує належної державної підтримки, без якої поступово унеможливиться його дія (виконання функцій), що зовні матиме прояв у посиленні тенденцій концентрації капіталу, у тому числі транснаціонального, монополізації як ринків виробництва, так і ринків збуту тощо. За умов функціонування на ринку суб'єктів господарювання з різними економічними потужностями та можливостями доступу до нових технологій, інших важливих виробничих ресурсів саме держава має забезпечити безперервну дію закону економічної конкуренції шляхом формування належних нормативно-правових засад його підтримки та захисту й дійових механізмів їхньої реалізації.

Отже, законодавство про захист економічної конкуренції спрямоване на: 1) встановлення правил добросовісної поведінки у сфері господарювання та заборону недобросовісної конкуренції у всіх її можливих проявах; 2) забезпечення ринкової рівноваги шляхом припинення зловживання монопольним становищем, становлення контролю за економічною концентрацією; 3) регулювання сфер природної монополії і т. ін.

Законодавство України про захист економічної конкуренції грунтується на положеннях Конституції України (ст. 42 Конституції України містить пряму заборону щодо зловживання монопольним становищем на ринку та обмеження конкуренції) та складається із гл. З розд. ] ГК України, Закону України "Про захист економічної конкуренції" від 11 січня 2001 р., Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" від 7 червня 1996 р., Закону України "Про Антимонопольний комітет України" від 26 листопада 1993 р., інших нормативно-правових актів, у тому числі Закону України "Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну"4 від 22 грудня 1998 р. № 332-XIV, Закону України "Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту"5 від 22 грудня 1998 р., Закону України "Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту"6 від 22 грудня 1998 р. тощо.

Глобалізація економічного простору, лібералізація торгівлі товарами (послугами) вимагає активного міжнародного співробітництва країн із питань підтримки та захисту економічної конкуренції, та формування уніфікованих механізмів протидії транскордонним проявам недобросовісної конкуренції. Саме тому важливе місце в системі законодавства про захист економічної конкуренції посідають міжнародні договори (конвенції, меморандуми, угоди тощо).

Так, на засіданні Ради глав урядів країн - учасниць Співдружності Незалежних Держав у Москві 25 січня 2000 р. підписано Договір про проведення узгодженої антимонопольно}' політики, ратифікований Україною7 із застереженням.

Крім того, антиконкурентними органами (відомствами) різних країн укладаються угоди, спрямовані на співробітництво під час здійснення економічного контролю у галузі конкуренції та виявлення антиконкурентних практик, а також сприяння обміну документальними матеріалами в цій галузі за допомогою засобів інформаційних технологій та зв'язку. Так, Антимонопольним комітетом України підписані Меморандуми (Угоди) про співробітництво в галузі конкурентної політики з Агентством з економічної конкуренції Угорської Республіки (27 січня 2006 р.), Радою з питань конкуренції Румунії (18 листопада 2010 р.); Комісією з питань захисту конкуренції Республіки Болгарія (12 грудня 2007 р.); Антимонопольним відомством Словацької Республіки (30 березня 2007 р.) тощо.