Природною монополією є стан товарного ринку, за якого задоволення попиту на цьому ринку є більш ефективним за умови відсутності конкуренції внаслідок технологічних особливостей виробництва (у зв'язку з істотним зменшенням витрат виробництва на одиницю товару в міру збільшення обсягів виробництва), а товари (послуги), що виробляються суб'єктами природних монополій, не можуть бути замінені у споживанні іншими товарами (послугами), у зв'язку з чим попит на цьому товарному ринку менше залежить від зміни цін на ці товари (послуги), ніж попит на інші товари (послуги) (далі - товари).
Суміжним ринком є товарний ринок, що не перебуває у стані природної монополії, для суб'єктів якого реалізація вироблених товарів або використання товарів інших суб'єктів господарювання неможливе без безпосереднього використання товарів, що виробляються (реалізуються) суб'єктами природних монополій.
Законодавство України про природні монополії складається із Закону України "Про природні монополії", Повітряного кодексу України, Кодексу торговельного мореплавства України, законів України "Про захист економічної конкуренції", "Про транспорт", "Про телекомунікації", "Про поштовий зв'язок", "Про трубопровідний транспорт", "Про залізничний транспорт", "Про електроенергетику", "Про питну воду та питне водопостачання", "Про теплопостачання", "Про засади функціонування ринку природного газу", інших законів України, що встановлюють особливості здійснення господарської діяльності у сферах природних монополій.
Відповідно до ст. 5 Закону України "Про природні монополії" від 20 квітня 2000 р. діяльність суб'єктів природних монополій здійснюється у таких сферах: 1) транспортування нафти і нафтопродуктів трубопроводами; 2) транспортування природного і нафтового газу трубопроводами та його розподіл; 3) транспортування інших речовин трубопровідним транспортом; 4) передачі та розподілу електричної енергії; 5) користування залізничними коліями, диспетчерськими службами, вокзалами та іншими об'єктами інфраструктури, що забезпечують рух залізничного транспорту загального користування; 6) управління повітряним рухом; 7) централізованого водопостачання та водовідведення; 8) централізованого постачання теплової енергії; 9) спеціалізованих послуг транспортних терміналів, портів, аеропортів за переліком, який визначається Кабінетом Міністрів України.
Перелік суб'єктів природних монополій складається та ведеться АМКУ відповідно до його повноважень. Розпорядженням АМКУ від 12 грудня 2006 р. затверджено Положення про складання та ведення переліку суб'єктів природних монополій1.
Згідно зі ст. 6 Закону України "Про природні монополії" до суміжних ринків належать: 1) постачання природного газу та інших речовин, транспортування яких здійснюється трубопровідним транспортом;
2) зберігання природного газу в обсягах, що перевищують рівень, який встановлюється умовами та правилами здійснення підприємницької діяльності із зберігання природного газу (ліцензійними умовами);
3) внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів та вантажів залізничним, повітряним, річковим та морським транспортом; 4) виробництво електричної енергії в обсягах, що перевищують рівень, який встановлюється умовами та правилами здійснення підприємницької діяльності з виробництва електричної енергії (ліцензійними умовами); 5) постачання електричної енергії; 6) виробництво теплової енергії (крім випадків, коли вона використовується виключно для внутрішньовиробничих потреб) в обсягах, що перевищують рівень, який встановлюється умовами та правилами здійснення підприємницької діяльності з виробництва теплової енергії (ліцензійними умовами).
Регулювання діяльності суб'єктів природних монополій у сферах, визначених чинним законодавством, здійснюється національними комісіями регулювання природних монополій, які утворюються і функціонують відповідно до Закону України "Про природні монополії". У випадках, встановлених законом, регулювання діяльності суб'єктів природних монополій може здійснюватися органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.
Якщо діяльність суб'єктів природних монополій, яка підлягає регулюванню згідно із Законом України "Про природні монополії", спрямована на задоволення потреб окремого регіону, то функції регулювання діяльності суб'єктів природних монополій, визначені цим Законом, можуть бути делеговані в установленому порядку Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям з наданням їм повноважень, передбачених ст. 14 Закону України "Про природні монополії".
Органом регулювання у сфері зв'язку є Національна комісія з питань регулювання зв'язку, яка утворюється відповідно до Закону України "Про телекомунікації".
Державний контроль за додержанням законодавства про захист економічної конкуренції у сферах природних монополій здійснюється АМКУ відповідно до його компетенції.
Громадський контроль за діяльністю суб'єктів природних монополій здійснюють об'єднання споживачів у порядку, встановленому законодавством.
Державне регулювання діяльності суб'єктів природних монополій у сферах, визначених у ст. 5 Закону України "Про природні монополії", здійснюється, шляхом: ліцензування; регулювання цін і тарифів; забезпечення рівного доступу споживачів до товарів, що виробляються (реалізуються) суб'єктами природних монополій; при залученні інших засобів регулюючого впливу, передбачених законодавством.
Постановою КМУ від 22 лютого 1995 р. № 135 затверджено Положення про державне регулювання цін (тарифів) на продукцію виробничо-технічного призначення, товари народного споживання, роботи і послуги монопольних утворень. Положення визначає порядок державного регулювання цін (тарифів) на продукцію виробничо-технічного призначення, товари народного споживання, роботи і послуги суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання, які порушують вимоги антимонопольного законодавства України, встановлюючи монопольні або дискримінаційні ціни.
Рішення про запровадження та скасування державного регулювання цін на продукцію монопольних утворень, за винятком продукції, ціни на яку регулюються рішеннями Кабінету Міністрів України, приймається: 1) на загальнодержавних ринках - Мінекономрозвитку України разом з АМКУ; 2) на регіональних - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими держадміністраціями разом із відповідними органами АМКУ.
Регулювання цін на продукцію монопольних утворень здійснюється шляхом встановлення фіксованих цін, граничних рівнів цін, граничних рівнів торговельних надбавок і постачальницько-збутових націнок, граничних нормативів рентабельності, або шляхом запровадження обов'язкового декларування зміни цін.
При запровадженні регулювання цін монопольні утворення зобов'язані подати у встановлені відповідним органом терміни: відомості про запланований рівень цін; калькуляцію собівартості продукції із розшифровкою матеріальних і трудових витрат; відомості про обсяги виробництва (фактичні за минулий і поточний роки та планові на поточний рік); дані про запланований і досягнутий розмір прибутків від реалізації продукції, а також про розмір прибутків, рентабельність у цілому по підприємству; пояснювальну записку.
У разі запровадження обов'язкового декларування зміни цін монопольні утворення можуть змінювати ціну на продукцію тільки після декларування цієї зміни, реєстрації нового розміру ціни. Рішення щодо рівня цін приймається відповідними органами у 20-денний термін після одержання матеріалів щодо обґрунтування зміни цін. Рішення щодо запровадження чи скасування державного регулювання цін, реєстрації декларованих цін (тарифів) або їх зміни надсилається монопольному утворенню, відповідному органу АМКУ та органу державного контролю за цінами.
Регулювання цін (тарифів) не поширюється на продукцію, що експортується, нову продукцію, виготовлену із застосуванням запатентованого винаходу та високоефективної технології, створеної спеціально для цієї продукції (протягом трьох років із моменту постановки її на виробництво).
9. Розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції
РОЗДІЛ 11. Спеціальні правові режими господарювання
1. Правові режими в окремих секторах економіки, на ринках окремих товарів та послуг
2. Засоби державного регулювання в галузях господарської діяльності, літакобудування, суднобудування, сільському господарстві тощо
3. Спеціальні (вільні) економічні зони. Зміст спеціальних режимів вільних економічних зон
4. Договори на реалізацію інвестиційного проекту. Адміністрація С(В)БЗ та її компетенція
5. Території пріоритетного розвитку. Особливості правового режиму господарської діяльності
СПЕЦІАЛЬНА ЧАСТИНА
РОЗДІЛ 12. Правове регулювання торговельної діяльності