Громадські об’єднання в Україні - Бесчастний В.М. - ПЕРЕДМОВА

Необхідність побудови демократичного суспільства, створення гуманістичної, політичної та соціальної культури потребують переосмислення традиційних підходів до аналізу складних політичних та соціальних явищ і процесів, а також вирішення цілої низки проблем суспільного життя. Соціальне оновлення та розбудова незалежної Української держави вимагають глибшого ви­вчення закономірностей і тенденції їхнього розвитку.

У кожному суспільстві, у кожній країні створюється та діє власна модель державного будівництва і його цілей, організації та функціонування вищих органів влади, розмежування повноважень між ними, громадянських прав і свобод, участі громадян у державному управлінні, судового розв'язання конфліктів, територіального устрою. Разом з тим сучасний демократичний державний устрій передбачає створення громадських об'єднань із метою захисту від небажаних дій державної влади з прийняття того чи іншого політичного, економічного або культурно-національного рішення. Сукупність таких об'єднань отримала назву громадянського суспільства. Воно включає велику кількість організацій, що утворюють його інституціональну інфраструктуру, становлячи важливі рамкові умови для громадянської активності населення країни. У вітчизняній літературі під громадськими організаціями розуміють добровільні формування громадян, які утворюються в результаті вільного волевиявлення з метою висловлення колективних інтересів і вирішення громадських питань та проблем. У західній літературі, зокрема юридичній та суспільно-політичній, побутує думка яка підкреслює неурядовий та неприбутковий характер подібних утворень.

Розвинена структура громадянського суспільства відрізняється не тільки високим ступенем організації, а й переплетенням цих організацій між собою. Процес налагодження тісних зв'язків між структурами громадянського суспільства в Україні триває вже не один рік. Досвід останніх президентських і парламентських виборів, показує, що громадянське суспільство, принаймні громадські організації та об'єднання покликане стежити за прозорістю й демократичністю виборчої кампанії. Крім того, представники громадянського суспільства в Україні найчастіше бачать свою роль у здійсненні контролю над урядом.

У юридичній науці термін "громадянське суспільство" у широкому розумінні включає участь у партіях, неурядових організаціях, у громадянських ініціативах або соціальних рухах, як і співучасть в інших корисних для суспільства об'єднаннях. Таким чином, поняття громадянського суспільства прийнято використовувати в тісному взаємозв'язку із громадянською активністю. У сучасному світі чітко простежується тенденція до активізації діяльності громадських рухів та об'єднань. Вони роблять свій внесок у державне будівництво взагалі та організацію державної влади зокрема.

Громадські об'єднання пройшли тривалий шлях формування та еволюції. Вони є продуктом соціально-економічного та суспільно-історичного розвитку кожної країни. Серйозний відбиток на їхній характер накладають особливості соціокультурного розвитку, історичні традиції, демографічні й етнокультурні процеси, особливості релігії, інші чинники.

Однак у сучасних умовах співробітництво між громадськими організаціями та державними інститутами слабко виражене. Переважають недовіра, упередження та страх контакту. Проте, є ознаки, що колишня "опозиційна стратегія" організацій громадянського суспільства трансформується в стратегію критичної співучасті. Це відбувається через розуміння того, що шанси на реалізацію своїх власних прагнень залежать від доступу до державних інстанцій, які приймають рішення.

Все це зумовило необхідність вивчення у вищих навчальних закладах юридичного профілю спеціального курсу – "Громадські об'єднання в Україні". Цей курс має міжгалузевий характер та тісно пов'язаний з багатьма юридичними та суспільствознавчими дисциплінами, а саме: з конституційним правом Украї­ни та конституційним (державним) правом зарубіжних країн; міжнародним правом; політологією; релігієзнавством та ін. Актуалізація питання про викладання та вивчення курсу "Громадські об'єднання в Україні" зумовлена політизацією суспільства, низьким рівнем знань у сфері суспільно-політичної теорії та необхідністю оволодіти загальноцивілізаційними цінностями, визначити шляхи подолання глибокої кризи між держав­ними органами та громадськими формуваннями.

Метою цього курсу є глибокий науковий розгляд типології громадських об'єднань, порядку їхнього створення, реєстрації, внутрішньої структури, їх ролі в суспільстві, а також порядку здійснення державного нагляду і контролю за їх діяльністю. Слід підкреслити, що держава не втручається у внутрішні справи громадських об'єднань. Однак, оскільки вони мають публічний характер, закон регулює деякі принципові моменти їх структури та діяльності, важливі для суспільства у цілому.

Завданням курсу є аналіз діяльності громадських об'єднань та політичних партій у сфері організації державного управління щодо реформування вищих і місцевих органів державної влади та самоврядування. Також автори вбачають своє завдання у висвітленні світового та європейського досвіду створення, правового регулювання та діяльності громадських об'єднань.

Об'єктом розгляду курсу є загальні та специфічні закономірності виникнення, розвитку та функціонування громадських об'єднань як елементу громадянського суспільства, відносини між суспільними організаціями громадян з одного боку та орга­нами державної влади з іншого.

Предметом вивчення є правові основи створення громадських об'єднань в Україні, принципи їх діяльності, юридичний статус, місце і роль суспільно-політичних організацій у сфері взаємодії і взаємного впливу держави та людини. Автори роблять спробу класифікувати правові норми, які регулюють відносини особи та суспільних формувань між собою та державними органами.

Матеріал курсу побудовано з урахуванням численних нормативно-правових актів та міжнародних документів, до яких приєдналася й Україна. Це дає змогу проаналізувати проблеми відповідності вітчизняного законодавства про громадські об'єднання загальновизнаним світовим стандартам, прогнозувати напрями вдосконалення правового регулювання у сфері громадських об'єднань.