Громадські об’єднання в Україні - Бесчастний В.М. - 1.3. Перспективи розвитку громадських об'єднань в Україні

Поступовий розвиток та вдосконалення політичної системи України, приведення її до європейських стандартів потребують певних змін у правовому статусі громадських об'єднань. У цій сфері ведеться активна законотворча і законопроектна робота. Основні її напрями такі:

1. Удосконалення правового статусу політичних партій. Нині у комітетах Верховної Ради є 26 законопроектів з цих питань. Насамперед, вони мають уточнювати правовий статус місцевих партійних організацій, порядок їх реєстрації, господарсько-правові питання функціонування партій.

2. Удосконалення правового положення профспілок. На сьо­годні у Верховній Раді є 17 законопроектів. Вони мають на меті упорядкування майнових питань діяльності профспілок, залу­чення їх до активної громадської діяльності і т. ін.

3. Удосконалення діяльності релігійних організацій. Нині Верховна Рада розглядає 19 законопроектів. Здебільшого вони стосуються функціонування місцевих релігійних утворень, порядку відкриття релігійних навчальних закладів тощо.

4. Діяльності благодійних, дитячих і молодіжних організацій присвячено 4 законопроекти.

Але, мабуть, найзначнішим комплексним законопроектом є проект Закону України "Про опозиційну політичну діяль­ність", внесений народними депутатами М.С. Комаром та Т.В. Чорноволом.

Цей проект закону визначає правові засади і гарантії опози­ційної політичної діяльності в Україні, а також порядок фор­мування та організації діяльності політичної опозиції, права і обов'язки її суб'єктів.

Опозиційною політичною діяльністю в Україні є добровіль­на діяльність, спрямована на захист гарантованих Конститу­цією України прав і свобод громадян у разі їх порушення, не­дотримання або неналежного виконання вимог Конституції України чинною державною владою, невідповідності офіцій­ного курсу влади задекларованим нею програмним цілям та завданням.

Право займатися опозиційною політичною діяльністю мають усі суб'єкти суспільного життя України. Порядок реалізації цього права визначається законом та Конституцією України.

Політична опозиція – політичні партії, їх коаліції (блоки), програмні цілі та завдання яких не узгоджуються з офіційним курсом чинної державної влади.

Громадська опозиція – громадські організації та їх об'єд­нання, групи громадян та окремі громадяни, законні інтереси яких не враховуються (ігноруються) практичними діями чинної державної влади.

Парламентська опозиція – депутатські фракції, що реалі­зують політику своїх партій у Верховній Раді України, та їх об'єднання.

Об'єднана парламентська опозиція – об'єднання (блок) опозиційних фракцій у парламенті, до складу якого входить не менше третини народних депутатів України від конституційно­го складу Верховної Ради України.

Опозиційна політична діяльність провадиться згідно з чин­ним законодавством України та базується на демократичних принципах, які визначають:

– верховенство права;

– створення та гарантування державою умов для опозицій­ної політичної діяльності;

– визнання державою опозиційної політичної діяльності запорукою розбудови демократичного суспільства;

– неприпустимість переслідувань, обмежень прав і свобод суб'єктів опозиційної діяльності за політичними ознаками.

Суб'єктами права опозиційної політичної діяльності можуть бути:

– політичні партії та їх депутатські фракції у Верховній Раді України і в органах місцевого самоврядування, коаліції (блоки) політичних партій та об'єднання депутатських фракцій;

– громадські організації та їх об'єднання, групи громадян та окремі громадяни, що об'єднуються на тотожних чи близьких політичних позиціях та здійснюють свою опозиційну діяльність за обов'язкової умови її підтримки тією чи іншою політичною партією, що перебуває в опозиції до чинної влади.

Рішення суб'єктів права опозиційної політичної діяльності про перехід до опозиційної політичної діяльності або протилеж­ні рішення оприлюднюються згідно із заявним принципом і не потребують державної реєстрації.

Право представляти суб'єкти опозиційної політичної діяль­ності належить керівним органам політичних партій і депутат­ським фракціям.

Участь громадян в опозиційній політичній діяльності визна­чається їх особистим громадянським вибором.

Основною метою політичної опозиції є розбудова в Україні демократичного суспільства на засадах соціально орієнтованої ринкової економіки шляхом обґрунтованого впливу в законних формах на діяльність усіх органів чинної державної влади.

Держава згідно з Конституцією України та іншими законами України гарантує політичній опозиції можливість:

– викладати публічно й обстоювати свою позицію з питань державного і суспільного життя;

– брати участь в обговоренні, оприлюднювати та обґрунто­вувати критичну оцінку дій і рішень органів влади;

– створювати альтернативний ("тіньовий") Кабінет Мініст­рів України з наданням йому прав, визначених законом;

– через депутатські фракції опозиційних партій у Верхов­ній Раді України вносити в установленому порядку на розгляд Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Мініст­рів України законодавчі пропозиції та звернення;

– депутатським фракціям опозиційних партій у Верховній Раді України брати участь у здійсненні парламентського конт­ролю, бути представленими в керівництві Верховної Ради Украї­ни, ЇЇ комітетів і комісій, а також у керівництві місцевих пред­ставницьких органів;

– отримувати відповідно до закону інформацію про діяль­ність Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, інших державних органів та органів місце­вого самоврядування;

– організовувати та проводити масові заходи на підтримку своєї політичної позиції та для критики діяльності органів дер­жавної влади згідно з Конституцією України.

Не допускається опозиційна діяльність, яка має на меті лікві­дацію незалежності України, порушення ЇЇ суверенітету і тери­торіальної цілісності, порушення безпеки держави, зміну кон­ституційного ладу насильницьким шляхом, незаконне захоп­лення державної влади, пропаганду війни, насильства, розпа­лювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, посягання на права і свободи громадян та на здоров'я населення, а також створення військових формувань.

Суб'єкти політичної опозиції вільні у виборі джерел фінансу­вання своєї діяльності за умови дотримання вимог чинного за­конодавства України.

Не допускається фінансування суб'єктів політичної опозиції:

1) органами державної влади та органами місцевого самовря­дування, крім випадків, визначених законом;

2) державними та комунальними підприємствами, установами й організаціями, а також підприємствами, установами та органі­заціями, у майні яких є частка (паї, акції), що є державною чи комунальною власністю, або які належать нерезидентам;

3) іноземними державами та їх громадянами, підприємства­ми, установами, організаціями;

4) благодійними та релігійними об'єднаннями й організаціями;

5) анонімними особами та під псевдонімом;

6) політичними партіями і громадськими організаціями, які
не є опозиційними.

Суб'єктами парламентської опозиційної діяльності є депу­татські фракції політичних партій, якщо їх партії прийняли рішення про перехід до опозиційної політичної діяльності.

Опозиційний статус не обмежує депутатські фракції, а також народних депутатів України, які ввійшли до їх складу, у правах і повноваженнях, передбачених законами України.

Депутатські фракції опозиційних політичних партій у Вер­ховній Раді України можуть на добровільній основі сформувати об'єднану парламентську опозицію (опозиційний блок), яка (який) користується правами і повноваженнями, передбачени­ми законом.

Заяву про сформування об'єднаної парламентської опозиції оголошує Голова Верховної Ради України на пленарному засі­данні за умови підписання її головами зазначених фракцій, якщо до їх складу входить не менше як третина народних депу­татів України, від конституційного складу Верховної Ради України та ухвалюють ці рішення керівні органи опозиційних партій, фракції яких виявили бажання увійти до складу об'єд­наної парламентської опозиції.

Вищим керівним органом об'єднаної парламентської опози­ції є Координаційна рада, до складу якої входять керівники депутатських фракцій, що створили об'єднану парламентську опозицію.

Організаційні принципи діяльності та функції Координацій­ної ради, права та обов'язки членів, повноваження її керівника визначаються відповідним положенням, узгодженим керівними органами політичних партій, фракції яких увійшли до складу об'єднаної парламентської опозиції.

Суб'єкти парламентської опозиційної діяльності мають пра­во на представництво в комітетах, тимчасових спеціальних та слідчих комісіях Верховної Ради України, у складі Ради Націо­нального банку України; Національної ради з питань телебачен­ня та радіомовлення; Конституційного Суду України; Вищої ради юстиції, що призначаються Верховною Радою України, а також у складі парламентських делегацій при здійсненні між­народних парламентських зв'язків пропорційно кількості народ­них депутатів України, які входять до їх складу.

Парламентській опозиції гарантується право на заміщення народними депутатами України – представниками опозиції посад голів комітетів Верховної Ради України з питань бюдже­ту; свободи слова та засобів масової інформації; законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності та боротьби з коруп­цією. У комітетах (комісіях), які не очолюють представники парламентської опозиції, першими заступниками голів комі­тетів (комісій) мають бути представники опозиції.

У разі створення об'єднаної парламентської опозиції їй га­рантується право на заміщення посади заступника Голови Вер­ховної Ради України та посад голів не менше ніж однієї третини комітетів Верховної Ради України народними депутатами Украї­ни – представниками об'єднаної парламентської опозиції.

Об'єднаній парламентській опозиції гарантується право на офіційну заяву (усну чи письмову) з будь-якого питання, яке розглядає Верховна Рада України.

Об'єднаній парламентській опозиції надається право пред­ставити доповідь чи співдоповідь при розгляді Верховною Радою України питань:

– про засади внутрішньої і зовнішньої політики України;

– про проект Державного бюджету України та про стан виконання Державного бюджету України;

– про Програму діяльності Кабінету Міністрів України;

– про звіт Кабінету Міністрів України та про його відпові­дальність відповідно до ст. 87 Конституції України;

– про проект Закону, внесений Президентом України та визначений ним як невідкладний;

– про проект Закону, внесений Кабінетом Міністрів Украї­ни та визначений ним як позачерговий;

– про загальнодержавні програми економічного, науково-технічного, соціального, національно-культурного розвитку, охорони довкілля;

– про усунення Президента України з посади в порядку особливої процедури (імпічменту) згідно зі ст. 11 Конституції України;

– про вето Президента України на ухвалені Верховною Радою України закони;

– про висловлення недовіри Генеральному прокурору України;

– про щорічну доповідь Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини про стан дотримання та захисту прав і свобод людини в Україні;

– про звіти (доповіді) Рахункової палати України, Націо­нальної ради України з питань телебачення і радіомовлення, а також питань, які обговорюються під час днів уряду України у Верховній Раді України та парламентських слухань.

На вимогу об'єднаної парламентської опозиції при розгляді зазначених питань їй надається майже третина часу, відведеного на їх розгляд.

У разі нестворення об'єднаної парламентської опозиції опо­зиційні фракції ведуть діяльність відповідно до Регламенту Верховної Ради України.

Об'єднана парламентська опозиція має право зробити один раз протягом чергової сесії Верховної Ради України доповідь тривалістю до ЗО хвилин про власне ставлення до політичного та соціально-економічного курсів Президента України та діяль­ності Кабінету Міністрів України з їх реалізації на пленарному засіданні Верховної Ради України.

Така доповідь не може робитися у день заслуховування у Вер­ховній Раді України щорічного чергового чи позачергового послання Президента України до Верховної Ради України та українського народу.

Діяльність об'єднаної парламентської опозиції вважається припиненою у разі:

– припинення повноважень Верховної Ради України;

– прийняття політичною опозицією рішення про припи­нення опозиційної діяльності, наслідком чого є автоматичний розпуск об'єднаної парламентської опозиції;

– зменшення чисельності об'єднаної парламентської опо­зиції до кількості меншої від встановленої у порядку, визначе­ному Регламентом Верховної Ради України для депутатських фракцій.

Припинення діяльності об'єднаної парламентської опозиції не виключає можливості опозиційної діяльності окремих фрак­цій, які цю діяльність продовжують.

Рішення про припинення опозиційної діяльності або інфор­мація про зміни у складі об'єднаної парламентської опозиції офіційно оголошуються на пленарному засіданні Верховної Ради України.

Політична опозиція, за умови наявності у Верховній Раді України об'єднаної парламентської опозиції, може сформовувати альтернативний ("тіньовий") Кабінет Міністрів, який діє на громадських засадах, як консультативно дорадчий орган опо­зиції. Його склад та представництво визначаються угодою між опозиційними партіями.

Альтернативний Кабінет Міністрів:

– здійснює постійний моніторинг діяльності Кабінету Мі­ністрів України та інших органів виконавчої влади;

– готує матеріали для доповідей (співдоповідей) від парла­ментської опозиції з питань, що стосуються діяльності Кабінету Міністрів України, інших органів виконавчої влади, а також матеріали з цих питань для використання народними депутатами України при їх обговоренні у Верховній Раді України, виступах перед виборцями, поширення у засобах масової інформації;

– готує і розглядає пропозиції, у тому числі альтернативні, щодо програми діяльності та рішень Кабінету Міністрів Украї­ни та подає їх у встановленому порядку на розгляд Президента України і Кабінету Міністрів України;

– готує та затверджує програму своєї діяльності;

– розробляє альтернативні законодавчі пропозиції, які можуть виносити на розгляд Верховної Ради України суб'єкти законодавчої ініціативи відповідно до Конституції України;

– виконує інші доручення парламентської опозиції, яка сформувала альтернативний ("тіньовий") Кабінет Міністрів.

Очолює альтернативний ("тіньовий") Кабінет Міністрів його Голова, призначений об'єднаною парламентською опозицією у становленому нею порядку.

Голова альтернативного ("тіньового") Кабінету Міністрів має право брати участь у засіданнях Кабінету Міністрів України та інших заходах, які проводить Уряд України, та виступати в ме­жах регламенту, затвердженого Кабінетом Міністрів України, а також одержувати інформацію про діяльність і рішення Кабі­нету Міністрів України.

Для здійснення своїх прав у сфері інформації парламентська опозиція має право використовувати власні та державні засоби масової інформації, суспільне телебачення та радіомовлення, а також поширювати інформацію серед населення без вико­ристання засобів масової інформації. Парламентська опозиція може публікувати свої матеріали в інших засобах масової ін­формації.

Друковані засоби масової інформації, засновниками (співзасновниками) яких є Верховна Рада України та Кабінет Міністрів України, зобов'язані не менше одного разу на тиждень безкош­товно друкувати матеріали про діяльність парламентської опо­зиції обсягом не більше 10 тис. знаків.

Загальнодержавні теле- та радіоканали зобов'язані безкош­товно надавати парламентській опозиції ефірний час не менше ніж один раз на тиждень, тривалістю від 10 до ЗО хвилин для офіційних повідомлень про її діяльність на всю територію Украї­ни за рахунок коштів Державного бюджету України, передба­чених на фінансування висвітлення діяльності Верховної Ради України.

Забороняється переривати теле- і радіопрограми опозиції рекламою та будь-якими іншими повідомленнями, коментува­ти їх, а також випускати в ефір безпосередньо перед чи після цих програм передачі, які містять критику поглядів опозиції.

Рішення, дії або бездіяльність органів державної влади, орга­нів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, що спричини­ли обмеження прав суб'єктів політичної опозиції, створення перешкод для опозиційної діяльності, можуть бути оскаржені У суді у встановленому порядку.

Порушення положень цього Закону, протидія опозиції чи намагання з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб обмежити опозиційну діяль­ність тягнуть за собою відповідальність, передбачену законо­давством України.

Майнова та моральна шкода, заподіяна суб'єктам опозиції протиправними рішеннями, діями або бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадо­вими особами, підлягає відшкодуванню у встановленому зако­ном порядку.

Контрольні запитання та завдання

1. 3 яких елементів складається політична система сучас­ного суспільства?

2. Охарактеризуйте основні види громадських об'єднань у зарубіжних країнах.

3. Назвіть передумови прийняття Закону України "Про об'єднання громадян".

4. Охарактеризуйте основні етапи розвитку громадських об'єднань в Україні.

5. Назвіть загальні засади діяльності громадських об'єднань в Україні.

6. Які санкції можуть вживатися до громадських об'єднань у випадках порушення ними законодавства України?

7. Які органи здійснюють державну реєстрацію об'єднань громадян?

Чи потрібно, на вашу думку, законодавче регулювання опозиційної політичної діяльності?