У преамбулі ВК України7 зазначено, що в умовах нарощування антропогенних навантажень на природне середовище, розвитку суспільного виробництва і зростання матеріальних потреб виникає необхідність розробки і додержання особливих правил користування водними ресурсами, їхнього раціонального використання та екологічно спрямованого захисту.
ВК України дає нормативне визначення вод, тобто під терміном "води" слід розуміти усі води (поверхневі, підземні, морські), що входять до складу природних ланок кругообігу води. У свою чергу, води поділяються на підземні, які знаходяться нижче рівня земної поверхні в товщах гірських порід верхньої частини земної кори в усіх фізичних станах, та поверхневі - води різних водних об'єктів на земній поверхні. Води зосереджуються у водному об'єкті - природному або створеному штучно елементі довкілля. Це може бути море, річка, озеро, водосховище, ставок, канал, водоносний горизонт.
Таким чином, до "вод" слід відносити лише ті води, які знаходяться у безпосередній взаємодії із навколишнім природним середовищем незалежно від походження водного об'єкта (штучного або природного) та враховані у державному водному кадастрі8. Останній являє собою систематизований звід відомостей про поверхневі, підземні, внутрішні морські води та територіальне море (далі - водні об'єкти); обсяги, режим, якість і використання вод (водних об'єктів) та водокористувачів (крім вторинних). У разі вилучення частини вод із навколишнього природного середовища, наприклад, шляхом забору для питного водопостачання, відразу припиняються і водні (екологічні) правовідносини, трансформуючись у господарсько- чи цивільно-правові. Це загальне правило, яке дозволяє відносити ресурс до екологічного об'єкта чи товарно-матеріальних цінностей. Таким чином, основною ознакою водного об'єкта є його нерозривний зв'язок із навколишнім природним середовищем. При цьому не має значення природне або штучне його походження. Якщо вказаного зв'язку немає, то немає і, власне, водного об'єкта, передбаченого ВК України.
Не всі правові системи оперують правовим поняттям "води". Так, у Великій Британії контроль за забрудненням у Законі про водні ресурси від 1991 р. застосовується тільки стосовно до вод, які визначаються як "контрольовані води", а Агентство захисту навколишнього середовища Об'єднаного Королівства може здійснювати державний контроль тільки цього виду вод. Наприклад, у ст. 104 Закону про водні ресурси наведено визначення контрольованих вод, які включають:
1) внутрішні прісні води - озера, ставки, ріки або струмки (потоки), вміст води яких перевищує встановлений рівень вмісту прісної води;
2) грунтові води - води, що містяться у підземних пластах: колодязі, бурові свердловини та водовмісні шари грунту;
3) прибережні води - включають усі естуарні води відповідно до встановлених лімітів вмісту прісної води у ріках та потоках;
4) територіальні води - морські води в межах відповідних територіальних обмежень10.
Таким чином, прецендентна система права чітко не відрізняє "води" з правової точки зору від "вода" у хіміко-фізичному розумінні цього терміна. "Вода" визначається у Науково-технологічному словнику Чеймберз (Chambers, 1988) як безбарвна рідина без запаху та смаку, що складається з хімічних елементів водню та кисню. Вода займає велику частину земної поверхні та міститься в усіх живих організмах, а крім того, що є життєво необхідною, є унікальним поєднанням розчинної сили, теплоємності, хімічної стабільності, діелектричної проникності та поширеності.
Досить популярним у водному законодавстві є посилання на поняття водних потоків. З метою встановлення режиму правового регулювання Закон про водні ресурси 1991 р. визначає водний потік у параграфі таким чином, окрім винятків: "усі ріки, струмки, канали, протоки, штучні стоки, дренажні штольні, стічні канави, стічні труби, водоводи та усі протоки, крізь які тече вода, за винятком основних та інших труб, які:
а) належать органам влади або суб'єкту господарювання у сфері водокористування;
б) використовуються суб'єктом господарювання у сфері водокористування або будь-якою іншою особою з виключною метою забезпечення постачання води до будь-яких володінь".
Наведені положення не містять усієї законодавчої позиції Великої Британії, тому може зустрітись інше визначення, наприклад, у законодавчому розумінні спричинення шкоди відповідним суспільним відносинам.
Слід пам'ятати, що з правової точки зору водні об'єкти відмінні від водних ресурсів. Останні ВК України визначає як обсяги поверхневих, підземних і морських вод відповідної території. На жаль, проблема співвідношення понять природних (у тому числі водних) ресурсів та водних об'єктів до теперішнього часу достатньо не розроблена. Законодавець, маючи на увазі охорону навколишнього природного середовища, вживає різні поняття - об'єкти та ресурси - в однаковому значенні, натомість, слово "ресурси" означає допоміжні засоби, однак не всі водні об'єкти беруть участь чи можуть бути потенційно задіяні в господарському обігу.
Це можна продемонструвати за допомогою чинного законодавства. Більшість норм ВК України мають бланкетний характер і відсилають до галузевих кодексів у разі порушення норм водного законодавства чи правозастосування. Деякі кодекси України оперують термінами "водні об'єкти" та "водні ресурси" в тотожному значенні. Це - ЦК України та ГК України. Новітній ПК України, КУпАП, а також природоохоронні кодекси - КУпН і та ЗК України - оперують дефініцією "водні об'єкти". Водночас КК України передбачає кримінальну відповідальність щодо забруднення саме "водних ресурсів".
Найбільш правильним є вживане поняття водного об'єкта, тому що дає можливість розрізнити, які саме природні об'єкти складають водний об'єкт, які нормативні акти слід застосовувати в тій чи іншій життєвій ситуації. При цьому слід пам'ятати, що природний об'єкт є неподільним у навколишньому природному середовищі, але розбивається на окремі правові складові згідно з чинним законодавством.
Таким чином, водний об'єкт містить такі складові, правовідносини щодо яких окремо врегульовані спеціальними нормативними актами: безпосередньо води - ВК України; землі водного фонду - ЗК України; надра як частина земної кори, що розташована під дном водоймищ, - КУпН20; атмосферне повітря - ЗУ "Про охорону атмосферного повітря"; тваринний світ, об'єкти якого перебувають у стані природної волі, у напіввільних умовах чи в неволі у воді, - ЗУ "Про тваринний світ"; водорості - ЗУ "Про рослинний світ"; природно-заповідний фонд, окреслений ділянками водного простору, - ЗУ "Про природно-заповідний фонд України"; об'єкти екомережі (об'єкти водного фонду) -
ЗУ "Про екологічну мережу України"25. Залежно від того, які природні складові задіяні в тих чи інших правовідносинах щодо водного об'єкта, слід користуватися окремим нормативним актом чи їхньою сукупністю (додаток 1, рис. Д.1.1, Д.1.2). Наприклад, у разі оренди ставка для розведення товарної риби слід укладати угоду не тільки щодо оренди вод, але і земель водного фонду. Дії винної особи в разі кваліфікації її протиправного діяння щодо охорони та використання вод слід аналізувати з позиції не тільки водного правопорушення, але й додержання норм і правил стосовно інших природних складових водного об'єкта.
4. Право власності на води та право користування водними об'єктами (їх частинами) на умовах оренди
5. Управління в галузі використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів
6. Право водокористування
7. Правова охорона вод
8. Спори з питань використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів. Відповідальність за порушення водного законодавства
РОЗДІЛ 2. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ОХОРОНИ І ВИКОРИСТАННЯ НАДР
1. Загальні проблеми охорони та використання надр в Україні
2. Надра як об'єкт правової охорони та використання
3. Законодавство України про надра