Закон України "Про судоустрій і статус суддів" - Теліпко В.Е. - Стаття 139. Припинення відставки судді

1. Судді, який вийшов у відставку, при досягненні пенсійного віку виплачується пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України "Про державну службу" або, за його вибором, щомісячне довічне грошове утримання.

2. Суддя у відставці, який не досяг пенсійного віку, отримує неоподатковуване щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею пенсійного віку за ним зберігається право на одержання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України "Про державну службу".

3. Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

4. У разі зміни розміру грошового утримання діючих суддів Конституційного Суду України відповідно здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Перерахунок щомісячного довічного грошового утримання здійснюється з усієї суми заробітної плати діючих суддів Конституційного Суду України з дня виникнення права на відповідний перерахунок.

5. Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), одержуваного суддею після виходу у відставку. Довічне грошове утримання виплачується за останнім місцем роботи.

Згідно частини 1 коментованої статті ЗУ "Про судоустрій і статус суддів", судді, який вийшов у відставку, при досягненні пенсійного віку виплачується пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України "Про державну службу" або, за його вибором, щомісячне довічне грошове утримання.

Відповідно до ст. 37 ЗУ "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року, на одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягли встановленого законодавством пенсійного віку, за наявності страхового стажу для чоловіків - не менше 25 років, для жінок - не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби - не менше 10 років, та які на час досягнення пенсійного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, - незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі.

Пенсія державним службовцям у частині, що не перевищує розміру пенсії із солідарної системи, що призначається відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", виплачується за рахунок коштів Пенсійного фонду України. Частина пенсії, що перевищує цей розмір, виплачується за рахунок коштів Державного бюджету України.

Пенсія державному службовцю виплачується незалежно від його заробітку (прибутку), одержуваного після виходу на пенсію. Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством) не може перевищувати дванадцяти мінімальних розмірів пенсії за віком, встановленої абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

За кожний повний рік роботи понад 10 років на державній службі пенсія збільшується на один відсоток заробітку, але не більше 90 відсотків заробітної плати.

Пенсія по інвалідності у розмірах, передбачених частинами другою і п'ятою цієї статті, призначається за наявності страхового стажу, встановленого для призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", особам, визнаним інвалідами І та II групи у період перебування на державній службі, які мають стаж державної служби не менше 10 років, а також особам з числа інвалідів І та II групи незалежно від часу встановлення їм інвалідності, які мають не менше 10 років стажу державної служби на посадах, віднесених до категорії посад державних службовців, якщо безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії вони працювали на зазначених посадах. Пенсія по інвалідності відповідно до Закону "Про державну службу призначається незалежно від причини інвалідності за умови припинення державної служби. Якщо зазначені особи повертаються на державну службу, виплата пенсії по інвалідності припиняється на період до звільнення з роботи або досягнення ними граничного віку перебування на державній службі. У цьому разі, а також у разі продовження перебування зазначених осіб на державній службі без оформлення пенсій по інвалідності вони мають право на одержання пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". У разі зміни групи інвалідності або відновлення працездатності виплата пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до цього Закону, здійснюється у порядку, визначеному статтею 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Якщо інваліду І або II групи було встановлено III групу інвалідності, то в разі наступного визнання його інвалідом І або II групи право на отримання раніше призначеної пенсії на названих вище умовах поновлюється з дня встановлення І або II групи інвалідності за умови, якщо після припинення виплати пенсії минуло не більше п'яти років. У такому самому порядку визначається право на отримання пенсії по інвалідності особам, яким така пенсія не була призначена у зв'язку з продовженням перебування зазначених осіб на державній службі.

У разі смерті особи у період перебування на державній службі за наявності у померлого годувальника стажу державної служби не менше 10 років непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні (при цьому дітям - незалежно від того, чи були вони на утриманні померлого годувальника), призначається пенсія у зв'язку з втратою годувальника на одного непрацездатного члена сім'ї у розмірі 70 відсотків суми заробітної плати померлого годувальника, на яку нараховувалися страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, з урахуванням норм частини п'ятої цієї статті, а на двох і більше членів сім'ї - 90 відсотків. До непрацездатних членів сім'ї належать особи, зазначені у статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Право на призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника на таких умовах мають також непрацездатні члени сім'ї померлої особи, яка отримувала пенсію за цим Законом.

Державний службовець, звільнений з державної служби у зв'язку з засудженням за умисний злочин, вчинений з використанням свого посадового становища, або вчиненням корупційного діяння, позбавляється права на одержання пенсії, передбаченої цим Законом. В таких випадках пенсія державному службовцю призначається на загальних підставах.

Державним службовцям у разі виходу на пенсію при наявності стажу державної служби не менше 10 років виплачується грошова допомога в розмірі 10 місячних посадових окладів.

Відповідно до частини 2 статті 138 коментованого Закону, суддя у відставці, який не досяг пенсійного віку, отримує щомісячне довічне грошове утримання, яке не підлягає оподаткуванню. При досягненні таким суддею пенсійного віку за ним зберігається право на одержання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, описаних вище.

У правовій позиції Конституційного Суду України, висловленій ним у Рішенні у справі про гарантії незалежності суддів від 18 червня 2007 року № 4-рп/2007, а також у низці його попередніх рішень, зокрема від 24 червня 1999 року № 6-рп/99 (справа про фінансування судів), від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 (справа щодо пільг, компенсацій і гарантій), від 1 грудня 2004 року № 19-рп/2004 (справа про незалежність суддів як складову їхнього статусу), від 1 грудня 2004 року №20-рп/2004 (справа про зупинення дії або обмеження пільг, компенсацій і гарантій), від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання), КСУ наголошує, що Стаття 22 (частина третя) Конституції України встановила, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Пільги, компенсації і гарантії, на які згідно із законами України мають право окремі категорії працівників бюджетних установ, військовослужбовці та особи рядового і начальницького складу, щодо знижки плати за користування житлом (квартирної плати), паливом, телефоном та плати за комунальні послуги (водопостачання, водовідведення, газ, електрична та теплова енергія), безоплатний проїзд усіма видами міського пасажирського транспорту (за винятком таксі) та автомобільним транспортом загального користування у сільській місцевості, а також залізничним і водним транспортом приміського сполучення та автобусами приміських маршрутів надаються у разі, якщо зазначені працівники мають право на податкову соціальну пільгу. Розмір наданих пільг у грошовому еквіваленті разом із грошовими доходами зазначених працівників не повинен перевищувати величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу.

У частині першій статті 126 Основного Закону України закріплено положення, згідно з яким незалежність і недоторканність суддів гарантується Конституцією і законами України. Складовою цих гарантій є обов'язок держави забезпечувати фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів через визначення у Державному бюджеті України окремо видатків на утримання судів (частина перша статті 130 Конституції України), що і передбачено в Законі.

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України "Про статус суддів" (тепер нечинного) гарантії незалежності суддів, включаючи заходи їх правового захисту, матеріального і соціального забезпечення, поширюються на всіх суддів України і не можуть бути скасовані чи знижені іншими нормативними актами України. Це положення узгоджується з частиною третьою статті 22 Конституції України.

Конституційний Суд України у Рішенні від 1 грудня 2004 року № 20-рп/2004 сформулював правову позицію, згідно з якою норми про матеріальне і побутове забезпечення суддів, встановлені статтею 44 Закону України "Про статус суддів*-, не можуть бути скасовані чи знижені без відповідної компенсації. Надання суддям передбачених цим Законом пільг, компенсацій і гарантій не може ставитися у залежність від грошових доходів суддів і тим самим не можуть знижуватися гарантії їх незалежності (абзац другий пункту 7 мотивувальної частини). При прийнятті Закону зазначене Рішення Конституційного Суду України не враховане.

Однією з гарантій забезпечення незалежності суддів, закріплених у частині першій статті 126 Конституції України, є надання їм за рахунок держави матеріального і соціального захисту (заробітна плата, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо), надання їм у майбутньому статусу судді у відставці, право якого на пенсійне та щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів. Щомісячне довічне грошове утримання судді у встановленому розмірі спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня. Умови і порядок виплати цього утримання встановлюються Законом України "Про статус суддів". Така правова позиція викладена в Рішенні Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання).

Суддям, які вийшли у відставку, призначається пенсія на умовах, передбачених Законом України "Про державну службу", що визначено статтею 43 Закону України "Про статус суддів". Відповідно до частини четвертої цієї статті судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, виплачується за його вибором пенсія або щомісячне довічне грошове утримання. При цьому розмір такого утримання не обмежений. Частини друга, п'ята статті 37 Закону України "Про державну службу" визначили, що пенсія державним службовцям встановлюється без обмеження її граничного розміру.

Положення Європейської хартії про закон про статус суддів від 10 липня 1998 року передбачає, що судді, які досягли встановленого законом віку для виходу на пенсію з посади судді та які виконували професійні обов'язки судді протягом визначеного строку, повинні отримувати виплати після виходу на пенсію, рівень яких має бути якомога ближчим до рівня їх останньої заробітної плати на посаді судді (пункт 6.4)

Щомісячне довічне грошове утримання - це особлива форма соціального забезпечення суддів, яка виражається у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що забезпечує їх належне матеріальне утримання. Особливість щомісячного довічного грошового утримання полягає у правовому регулюванні, а також у джерелах його фінансування, які визначені Конституцією України та Законом України "Про статус суддів" (нині - тільки Конституцією та коментованим Законом).

Згідно з частиною першою статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів. Це положення передбачає і фінансування щомісячного довічного грошового утримання суддів за рахунок коштів Державного бюджету України, а не Пенсійного фонду України (абзац восьмий пункту 7 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005 у справі про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання).

Особливий порядок фінансування судів і діяльності суддів є однією з конституційних гарантій їх незалежності, що закріплюється у статті 126 Конституції України, і спрямований на забезпечення належних умов для здійснення незалежного правосуддя.

Тож як було відзначено вище, судді, який вийшов у відставку, при досягненні пенсійного віку виплачується пенсія або щомісячне довічне грошове утримання за його вибором. При цьому щомісячне довічне грошове утримання виплачується і судді у відставці, який ще не досяг пенсійного віку.

Однак довічне грошове утримання виплачується також і працюючим суддям у визначених цим Законом випадках. Положення про призначення і виплату щомісячного грошового утримання працюючим суддям, затверджене Наказом Державної судової адміністрації України від 24 липня 2009 року № 81, визначає єдиний порядок призначення, виплати і припинення виплати щомісячного грошового утримання працюючим суддям судів загальної юрисдикції, крім суддів Верховного Суду України та вищих спеціалізованих судів, відповідно до пункту 3і постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 № 865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" та Бюджетного кодексу України.

Згідно норм цього Положення, для здійснення контролю за своєчасним призначенням щомісячного грошового утримання суддів в апеляційних, спеціалізованих судах, а також у територіальних управліннях (стосовно суддів місцевих загальних судів) не пізніше 1 грудня поточного року формуються списки суддів, у яких виникає право на одержання щомісячного грошового утримання. Територіальні управління доводять відповідні списки суддів місцевих загальних судів до відома голів судів. Списки суддів, у яких право на одержання щомісячного грошового утримання виникає в наступному році, щорічно до 20 грудня надсилаються територіальними управліннями, апеляційними, спеціалізованими судами до Державної судової адміністрації України. За додержання вимог щодо строків, повноти та якості підготовки документів відповідають начальники територіальних управлінь і голови судів.

Встановлений розглядуваним Положенням порядок оформлення та подання документів для погодження призначення щомісячного грошового утримання передбачає, що затри місяці до виникнення у судді права на одержання щомісячного грошового утримання територіальне управління письмово повідомляє суддю місцевого загального суду, а працівники з кадрової роботи апеляційних, спеціалізованих судів - суддів цих судів про необхідність підготовки ними документів з цього питання. Суддя не пізніш як за два місяці до виникнення права на щомісячне грошове утримання звертається з відповідною письмовою заявою до голови суду, у якому працює.

Працівник з кадрової роботи місцевого загального суду після надходження заяви від судді готує довідку про обчислення стажу, роботи судді, що дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, проект наказу про призначення щомісячного грошового утримання, в установленому порядку завіряє копію трудової книжки судді та надсилає відповідні документи до територіального управління. Територіальне управління перевіряє документи, готує довідку про обчислення стажу роботи судді, що дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, та розрахунок щомісячного грошового утримання. Працівник з кадрової роботи апеляційного, спеціалізованого суду після надходження заяви від судді оформлює необхідні документи, готує довідку про обчислення стажу роботи судді, що дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, та проект наказу про призначення щомісячного грошового утримання, а працівник фінансової служби готує розрахунок щомісячного грошового утримання.

Після оформлення усіх необхідних документів про призначення щомісячного грошового утримання, не пізніше ніж за один місяць до виникнення у судді права на його отримання, територіальне управління, апеляційні, спеціалізовані суди надсилають їх до ДСА. Матеріали про призначення щомісячного грошового утримання повинні містити: копію паспорта; копію диплома; копію військового квитка (за наявності); довідку про обчислення стажу роботи, що дає право на відставку та Одержання щомісячного грошового утримання судді; розрахунок щомісячного грошового утримання судді; копії наказів, що підтверджують встановлення індивідуальних доплат, які включені в розрахунок щомісячного грошового утримання; копію трудової книжки; копію послужного списку (за наявності); копію довідок з органів юстиції з посиланням на відповідні рішення та накази; інші документи, які підтверджують трудовий стаж; проект наказу про призначення щомісячного грошового утримання судді. Документи, необхідні для призначення щомісячного грошового утримання, подаються в одному примірнику.

При розгляді документів ДСА перевіряє правильність оформлення документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж, здійснює попередню перевірку змісту і належного оформлення представлених документів. Право особи на одержання щомісячного грошового утримання установлюється на підставі всебічного" повного й об'єктивного розгляду всіх поданих документів. Після розгляду поданих документів ДСА погоджує призначення щомісячного грошового утримання або у випадках безпідставного зарахування певного стажу роботи відмовляє в його призначенні, про що готує вмотивовану відповідь установі, яка здійснювала підготовку документів.

Призначення щомісячного грошового утримання судді проводиться з дня виникнення права на його одержання шляхом видання наказу головою суду на підставі отриманого від ДСА погодження.

Щомісячне грошове утримання судді за період перебування його у відпустці без збереження заробітної плати підлягає виплаті та розраховується від середньої заробітної плати працюючого на відповідній посаді-судді. При цьому відповідною посадою вважається посада судді, голови і заступників голови суду, які працюють у даному суді. За час перебування судді у щорічній відпустці та у разі тимчасової непрацездатності щомісячне грошове утримання виплачується у повному обсязі, з врахуванням встановлених судді на цей час доплат.

Виплата щомісячного грошового утримання працюючому судді припиняється нарахування зі штату суду у зв'язку зі смертю, визнанням судді безвісно відсутнім, оголошенням його померлим

Стаття 139. Припинення відставки судді

1. Відставка судді припиняється у разі:

1) повторного обрання на посаду судді

2) припинення його громадянства;

3) визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим;

4) його смерті.

2. Припинення відставки судді є підставою для припинення виплати йому щомісячного довічного грошового утримання, що було нараховане у зв'язку з відставкою. У разі припинення відставки судді з підстави, передбаченої пунктом 2 частини першої цієї статті, пенсія судді нараховується на загальних підставах.

3. Рішення про припинення відставки судді приймається Вищою кваліфікаційною комісією суддів України.

Стаття 139 коментованого Закону встановлює підстави припинення відставки судді. До матеріальних підстав належать повторне обрання на посаду судді, набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього за вчинення умисного злочину, а також припинення його громадянства, визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим, його смерть.

Існування будь-якої з перелічених обставин є підставою для втрати особою статусу судді у відставці.

При цьому припинення відставки судді з будь-якої з названих вище підстав є підставою для припинення виплати йому щомісячного довічного грошового утримання, що було нараховане у зв'язку з відставкою (див. коментар до ст. 138 ЗУ "Про судоустрій і статус суддів"). А у випадку, якщо підставою для припинення відставки судді стало набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього за вчинення умисного злочину, пенсія судді нараховуватиметься на загальних підставах.

Процесуальною підставою для припинення відставки судді є рішення про припинення відставки судді, що приймається Вищою кваліфікаційною комісією суддів України на підставі ст. 139 коментованого Закону.