Історія вчень про державу і право - Кормич А.І. - ТЕМА Х. Погляди на державу і право в Англії і Франції в першій половині XIX століття

1. Правова теорія Ієремія Бентама з питань права і держави

В останній чверті XVIII ст. в Англії відбувається Промисловий переворот. Країна за головними показниками суспільного розвитку швидко перетворюється на провідну капіталістичну державу світу. Англійська політико-правова думка по-своєму пояснювала ті великі соціально-історичні процеси і зміни, що відбувалися в державі. Головною темою в правових вченнях Англії був захист і піднесення благодатної ролі приватної власності, активізація особистості, надання гарантій недоторканності сфери приватної життєдіяльності людей. Приватна власність - двигун, тверезий розрахунок для здобуття максимальної особистої користі і вигоди. Розрахунок цей міг бути навіть суто егоїстичним. Але все разом узяте складало досягнення загального блага і задоволення власних потреб. Ці тези - наріжний камінь лібералізму.

На тлі показників суспільного розвитку промислова буржуазія прагнула до більш широкого і чіткого впровадження буржуазно-ліберальних принципів у право. Буржуазія вимагала надати їй вирішальне право брати участь у політичній владі. Промисловий переворот в Англії створив умови для зростання пролетаріату. На початку XIX ст. зароджується робітничий рух за демократичну конституцію, що дістав назву - чартизм. Одночасно починаються виступи пролетаріату.

Теоретично розв'язати проблеми, що виникли, спробував Ієремія Бентам (1748-1832). Народився в Англії, у родині адвоката, продовжив династію юристів. У 16 років закінчив університет в Оксфорді. Батько вирішив, що Ієремій буде працювати адвокатом, але сина в цій професії "гонорар" не цікавив. Усі спірні питання він приводив до мирової угоди і отримував велике задоволення. Бентам виявився принциповим юристом, ні на які компроміси не погоджувався при захисті в суді. Він відмовляється від адвокатури і займається теорією держави і права. На початку XIX ст. Бентам стає головним "оракулом", до якого звертаються державні діячі за порадою, використовують його політичні та правові концепції, роботи для вирішення питань в правотворчості. Він сам звертається до народів світу, пропонуючи їм свої послуги. Його теорія "Утилітаризму" зробила великий вплив на всі країни, де відбулись буржуазні революції. Бентама цікавили етика, політика, філософія, право. Вивчивши ідеї Гоббса, Локка, Юма, а також французьких матеріалістів XVIII ст. Гельвеція, Гольбаха, він написав низку своїх робіт. Бентам політико-правові, політико-юридичні погляди виклав у "Принципах законодавства", "Керівних Початках конституційного кодексу для всіх держав", "Фрагменті Про уряд", "Деонтології, чи Науці про мораль".

У своїх розробках Бентам відкидає теорію Природного Права, оскільки зміст Природного Права невиразний, й усі трактують його по-різному. Відкидає поняття "суспільний договір", тому що держави, на його думку, створювалися у такий спосіб: 1. Шляхом насильства. 2. За звичкою. Різко критикує французьку Декларацію Прав людини і громадянина 1789 р., тому що ідея Права людини призводить: а) до анархії; б) до опору державній владі; в) "Право", протиставлене закону, стає ворогом розуму і найстрашнішим руйнівником уряду.

Бентам вважав, що право - це виражена свобода суверена. Право - це веління і заборони, встановлені державою і забезпечені санкцією. Він виступав за прозоре і доступне законодавство. Англійську систему "загального права", засновану на судових прецедентах, він засуджував.

Сам підготував повний кодекс законів, що включав: 1. Цивільне право. 2. Кримінальне право. 3. Конституційне право.

Ієремія Бентам визнавав реальним правом лише те, що встановлено державою. Чинне законодавство він вважав недосконалим, застарілим. Законодавство, за Бентом повинне грунтуватися на почуттях і досвіді. У пошуках такого законодавства він розробляє теорію утилітаризму (користь, вигода). Таким чином, Бентам стає родоначальником теорії утилітаризму, у якій можна виділити чотири основні постулати. Перший: одержання задоволення і виключення страждання складають сенс людської діяльності. Другий: корисність, можливість бути засобом вирішення якої-небудь задачі - найбільш значимий критерій оцінки всіх явищ. Третій: моральність створюється всім тим, що орієнтує на знаходження найбільшого щастя (добра) для найбільшої кількості людей. Четвертий: максимізація загальної користі шляхом установлення гармонії індивідуальних і суспільних інтересів є метою розвитку людства.

Ці чотири постулати послужили Бентаму опорою при аналізові політико-правових, політико-юридичних поглядів. Крім того, Ієремія Бентам вважається одним зі стовпів європейського лібералізму XIX ст. Лібералізм розглядає положення про свободу індивіда, самоствердження індивіда, що забезпечуються приватною власністю і політико-юридичними встановленнями. Лібералізм Бентама не свобода окремої людини, а її здатність піклуватися про себе, про своє благополуччя, не покладатися на будь-яку зовнішню допомогу, самій визначати власний інтерес свою корисність.

Єдино реальними інтересами Бентам вважав інтереси окремих осіб. Задоволення і страждання він класифікував, створив ціле вчення і розробив правила "морального рахунку". Добро за Бентамом - це "прибуток", зло - "витрата". Для того, щоб працювала ця схема, необхідно існування приватної власності і конкуренції. Це необхідна умова реалізації головного положення його концепції.

Застосовуючи утилітаризм до питань права, Бентам дійде такого висновку. Закон сам по собі - зло, оскільки він пов'язаний із застосуванням покарання (страждання). При його застосуванні можливі помилки. Кожен закон є порушенням свободи. Однак закон - зло, яке неминуче, тому що без нього неможливо забезпечити безпеку. Головним предметом турботи законодавства Бентам називає приватну власність. Власність і закон народилися разом і помруть разом. До закону не було власності. Усуньте закон і власність перестане існувати.

Ієремія Бентам цікавився категорією поняття "свобода". У ході створення своєї політико-правової теорії він почав негативно ставитися до свободи. У ній Бентам побачив продукт умовиводу, деякий фантом. Для нього не було принципової різниці між свободою і свавіллям. Бентам робить негативний висновок щодо свободи: "Мало слів, що були б такі пагубні, як слово свобода і його похідні".

Свобода і права особистості - втілення зла. Школа природного права, політико-правові акти, створені під впливом природного права - теж зло. Права людини - нісенітниця, а невід'ємні права людини - просто нісенітниця на ходулях. Французьку Декларацію прав людини і громадянина 1789 р. Бентам поділив на три частини чи три класи: І. Незрозуміла. II. Помилкова. III. Одночасно і незрозуміла і помилкова.

Забезпечення безпеки суперечить рівності і свободі. Для виходу з цієї ситуації Бентам проводить аналіз поняття "моральні поняття". Він їх поділяє на дві групи. Перш група - моральні обов'язки стосовно себе. Вони складають правила розсудливості. Заподіювати шкоду самому собі можна тільки помилково. Страх наслідків цієї помилки - єдиний стимул, що попереджає таку шкоду. Тому законодавець не повинен регулювати ті дії і помилки, коли люди можуть шкодити тільки самі собі. Приклад, спроба законодавчим шляхом викорінити пияцтво, проституцію, марнотратство і т. ін. принесе більше шкоди, ніж користі. Це буде дріб'язкова регламентація законодавством приватного життя, ускладнить законодавство, приведе до суворих покарань, розвитку шпигунства і загальної підозрілості.

До другої групи "моральних обов'язків" Бентам відносив "обов'язки стосовно загального блага". Тут законодавство повинне визначити податки і деякі інші обов'язки осіб.

Зрештою, Бентам у своїх політико-правових поглядах робить висновок, що законодавство не повинне втручатися в діяльність підприємців і в їхні відносини з робітниками. За теорією утилітаризму сторони самі, керуючись "моральною арифметикою", визначають умови договору, виходячи з власної користі. Теорія утилітаризму виправдовувала будь-які умови договору за Бентамом. Він прихильник вільної конкуренції, супротивник державної регламентації господарського життя. Його теорія утилітаризму давала етико-філософську основу ліберальній течії в Англії XIX ст.

Бентам критикував школу природного права. Заперечував ідею розбіжності права і закону. Тим, хто розрізняв право і закон, Бентам дорікав у тому, що в такий спосіб вони надають праву протизаконний характер. Право стає ворогом розуму і найстрашнішим руйнівником уряду. Бентама називали одним із піонерів позитивізму в юридичній науці Нового часу.

Бентам виступив проти теорії, яка трактувала, що суспільство і держава виникли в історії за допомогою встановлення між людьми відповідного договору. Цю теорію він називав як таку, що не можна довести і як фікцію.

У питаннях організації державної влади Бентам стояв на демократичних позиціях. Він засуджував монархію, спадкоємну аристократію. Був прихильником республіканського устрою держави, у якому бачив три основні гілки влади: І. Законодавчу. 2. Виконавчу. 3. Судову. Вони повинні бути розділені, але перебувати в кооперації і взаємодії. Ці погляди Бентам проповідував уже в зрілому віці. А на початку своєї політико-правової діяльності він схвалював конституційну монархію в Англії, висловлювався за високий майновий ценз, довгострокове обрання представницьких органів. У цей період він різко засуджував демократію як анархію.

Демократизувати слід не тільки організацію безпосередньо державної влади. Демократизації підлягає в цілому вся політична система суспільства, стверджував Бентам. Для цього необхідно розширити виборче право, надати виборче право жінкам. Провести реформу права, його кодификацію, скасувати ряд феодальних інститутів. Треба удосконалювати систему покарань, приділити значну увагу питанням процесу, теорії доказу.

Бентам сподівався, що за допомогою таких інститутів демократії, як вільна преса, суспільні дискусії, публічні збори можна буде ефективно контролювати діяльність законодавчої і виконавчої влади.

Політико-правові погляди з питань критики монархії, створення законодавчої влади (право засновувати основні закони держави належить народові); законодавча влада повинна здійснюватися однопалатним представництвом, обиратися щорічно на основі загального, рівного і таємного голосування виконавча влада має здійснюватися посадовими особами, які підлеглі законодавчій палаті, відповідальні перед нею і часто змінювані, - про це все йдеться в написаному Бентамом "Конституційному кодексі". Власне кажучи, це проект демократичної конституції Англії. Бентам попереджав, що пряме втручання держави у сферу економіки вкрай небажане. Це може призвести до дуже негативних результатів. Він щодо цього питання дотримувався вчення А. Сміта, вважав себе його учнем.

Бентам засуджував колоніальний режим, агресивні війни. Він розробив проекти міжнародних організацій для попередження воєн, мирного вирішення конфліктів між державами. Це такі проекти, як "План загального і вічного світу" (1789 р.), "Нарис Кодексу міжнародного права" (1827 р.).

Зі своїми проектами він звертався до урядів Англії, Франції, Росії, Іспанії, США й інших країн. Політико-правові погляди Бентама мали значний вплив на розвиток усієї правової науки й ідеології. Його навіть називали Ньютоном законодавства і теорії утилітаризму, піонером позитивізму, стовпом європейського лібералізму XIX ст. Бентамівське співвіднесення законодавства із соціальними цілями й балансом інтересів послужило становленню соціологічної школи права. Політико-правові вчення Ієремія Бентама розвивали далі його послідовники Джон Стюарт Мілль, Джон Остін та ін.