Історія держави і права зарубіжних країн - Маймескулов Л.М. - Становлення суспільства

При першому наближенні держава є організацією управління суспільством. По суті це державно-організоване суспільство. Воно охоплює органи влади, тобто державний апарат з його ланками, порядок відносин між органами влади та суспільством, прерогативи влади, засоби контролю суспільства за органами влади, якщо такі є, наявність податків, бюджету. Якою б не була держава, вона зростає на функції управління. Однак управління - чинник необхідний, але недостатній.

Управляються стадо, бродяча група, рід, плем'я, але таке управління не є державою. Кваліфікуючими ознаками державного управління вважаються територіальна та адміністративна структуризація суспільства (на відміну від кровно-родинної), примусові функції влади, поділ суспільства на класи (за марксистською версією - "антагоністичні"). Але найголовнішою кваліфікуючою ознакою державності є відчуження влади, тобто відділення суспільної влади від суспільства. Аби таке відділення могло відбутися, необхідна поява самого суспільства.

Становлення суспільства

Появі держави передує поява людського суспільства з його етнічною та соціальною диференціацією. (Одразу слід уточнити, що ми вважатимемо за "суспільство". Це не просто населення країни або якась кількість людей. Суспільство - це населення країни, що пов'язане в певну цілісність спільними функціями, спільною структурою, єдністю культурного буття та певною автономією. У цьому сенсі зараз говорять про громадянське суспільство.)

Історія людини починається з тривалого (декілька мільйонів років) дородового періоду, коли ще не існувало родової організації, а люди були представлені бродячими групами (ордами) чисельністю декілька десятків особин-збирачів. Це ще не був "homo sapiens" - "людина розумна", а скоріше " homo erectus" - "людина прямоходяча". Але управління в таких групах уже існувало у формі переважання влади найбільш біологічно сильної та агресивної особини-вожака.

Така система домінування, успадкована від приматів, є найбільш ранньою системою управління та притаманна всім стадним суспільствам. Групи збирачів не були стійкими об'єднаннями, вони були здатні розпадатися, перемішуватись, що сприяло збагаченню генофонду людини. Однак з появою великих колективних полювань, узагалі всіляких інших колективних способів здобування засобів до життя кровнородинні групи (орди) стають більш стійкими, припиняється перемішування представників різних груп, шлюбні відносини у таких групах приводять до імбрідингу, що збіднює спадковість та загрожує біологічній деградації суспільства. Це підтверджується даними палеоантропології (генералізований тип неандертальців, що вироджується).

Рятування роду людського від виродження відбувається стихійно. Стародавні люди, звичайно, нічого не знали про генофонд та біологічну небезпеку імбрідингу, але вони бачили, що шлюбні відносини всередині замкнутих груп порушували їх єдність, викликали бійки серед чоловіків. У стародавні часи смертність серед жінок була більш високою, ніж серед чоловіків, і жінок "не вистачало". Суперництво через жінок викликало гострі конфлікти, заважало виробничим процесам, і тому, власне, шлюбні зв'язки всередині замкнутої групи інтуїтивно сприймалися колективами як грізна небезпека. На період колективних полювань шлюбні стосунки у замкнутих групах стали обмежуватися, табуюватися, а потім і зовсім заборонятися. Заборона шлюбних стосунків (екзогамія) всередині замкнутої групи стала справжньою революцією в історії людства. Шлюбні стосунки між різними групами ("нашими" та "чужими") не заборонялися. Поступово встановлювалися постійні шлюбні союзи між двома різними замкнутими групами. Виникли рід та дуально-родова організація - шлюбний союз двох родів, а також проблема самоідентифікацїі роду та його членів: це "Ми", а це "Вони", з'являється поняття родової належності. Екзогамія - заборона шлюбних стосунків усередині кровнородинної групи - поклала початок власне родовому ладу. Це сталося приблизно 40 тисяч років тому та знаменувало собою остаточне становлення людини розумної (Homo sapiens. Заслуга відкриття роду належить видатному американському вченому-етнографу Льюісу Моргану).

Однак родові групи тривалий час були ще малочисельними, джерела харчування ненадійними, постійне житло відсутнє, смертність висока, особливо серед жінок та дітей: середня тривалість життя стародавніх людей не перевищувала 35 років. Становище врятувало "явище" (воно тривало декілька тисяч років!), яке археолог Гордон Чайлд назвав неолітичною революцією.