Конституційне право України - Совгиря О.В. - 2. Поняття та принципи державного ладу України. Механізм та основні функції Української держави

Державний лад являє собою організацію (будівництво) і діяльності держави.

Конституційним, офіційним та легітимним можна вважати той державний лад, який передбачається і закріплюється Конституцією та реально існує. Державний лад є складовою конституційного ладу.

Державний лад охоплює структурні (організаційні) та функціональні основи держави, насамперед політичну, економічну, соціальну, культурну та інші основи. Так, наприклад, політичну основу державного ладу утворюють політичний механізм і відповідна політична функція держави тощо.

Особливостями сучасного державного ладу України є:

1) перехідний, змішаний характер, зумовлений тим, що після проголошення незалежності України, прийняття Конституції України 1996 р. відбулися зрушення практично в усіх сферах державного життя, але в жодній із них остаточно не сформувалися нові суспільні відносини;

2) державний лад спрямований на утвердження в Україні національної держави. Так, відповідно до ст. 11 Конституції України держава сприяє консолідації та розвиткові української нації, її історичної свідомості, традицій і культури, а також розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності всіх корінних народів і національних меншин України; відповідно до ст. 12 Конституції України Україна дбає про задоволення національно-культурних і мовних потреб українців, які проживають за межами держави;

3) у галузі державотворення Україна найбільше переймає досвід європейських країн;

4) з моменту проголошення незалежності Україна стала суб'єктом міжнародного життя, впливаючи на нього та зазнаючи відповідного впливу з боку інших його суб'єктів.

Конституція України передбачає такі основні принципи державного ладу:

1) суверенності і незалежності держави;

2) демократизму держави;

3) соціальної держави;

4) правової держави;

5) унітарності держави;

6) республіканської форми правління.

Пріоритетним принципом державного ладу є принцип суверенності і незалежності України. Він закріплений у ст. 1 Конституції України і означає верховенство держави на своїй території та її незалежність у міжнародних відносинах.

Незалежність України було встановлено Актом проголошення незалежності України від 24.08.1991 р. і підтверджено рішенням всеукраїнського референдуму 01.12.1991 р.

Щодо принципу демократизму, то залежно від форми волевиявлення народу розрізняють безпосередню і представницьку демократію.

Безпосередня демократія полягає у безпосередньому здійсненні волевиявлення народом або його окремими групами. Народне волевиявлення відповідно до ст. 69 Конституції України здійснюється через вибори, референдуми та інші форми безпосередньої демократії.

Представницька демократія полягає в тому, що державна влада здійснюється через виборних повноважних представників, які приймають відповідні нормативні акти на підставі волі тих, кого вони представляють: весь Український народ або населення, яке мешкає на відповідній території (статті 69,70 Конституції України).

Основним показником цього принципу є наявність виборних представницьких органів державної влади та місцевого самоврядування.

Виборними органами державної влади в Україні є Верховна Рада України та Президент України; виборним представницьким органом державної влади є Верховна Рада України; виборними представницькими органами місцевого самоврядування є сільські, селищні, міські ради; районні та обласні ради представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст. Сільський, селищний, міський голова є головною посадою особою відповідної територіальної громади з представницьким мандатом.

Демократизм держави виявляться також у принципах діяльності її органів (гласність, відкритість, системність тощо) та в основних засадах здійснення державної влади в цілому.

Найважливішою рисою соціальної держави є визнання людини пріоритетом серед інших соціальних цінностей. Так, відповідно до ст. З Конституції України людина, п життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Теорія соціальної держави з'явилася порівняно недавно - після Другої світової війни. Найчастіше соціальний характер держави виявляється в системі соціальних прав і свобод людини і громадянина, передбачених і закріплених Конституцією України (статті 43-49), та в системі їх гарантій.

Правовий характер Української держави виявляється у таких аспектах, що передбачені Конституцією України:

1) верховенство права (ст. 8 Конституції України). Причому принципи верховенства права і верховенства закону тотожні лише в тому випадку, коли йдеться про закон у широкому розумінні, тобто якщо це будь-який нормативний акт;

2) здійснення державної влади на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу, судову (ст. 6 Конституції України);

3) взаємна відповідальність держави та особи;

4) гарантування прав і свобод людини і громадянина тощо.

Принцип унітарності Української держави передбачає, що територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території (ч. 1 ст. 132 Конституції України). Міста Київ та Севастополь1 мають спеціальний статус, який визначається законами України (ч. З ст. 133 Конституції України)- Особливий статус автономії в Україні має Автономна Республіка Крим, але це не впливає на визначення України як унітарної держави.

Принцип республіканської форми правління передбачений ст. 5 Конституції України і зумовлений тим, що Президент України обирається громадянами України шляхом прямих виборів строком на п'ять років.

Загальновідомо, що форма державного правління є способом і порядком формування вищих органів державної влади в країні та механізмом їх компетенційних взаємовідносин. За чинним Основним Законом Україну слід віднести до президентсько-парламентських республік.

Опосередковано Конституція України закріплює принцип світської держави. Так, відповідно до ч. З ст. 35 Конституції України церква і релігійні організації в Україні відокремлені від держави, а школа - від церкви. Жодна релігія не може бути визнана державою як обов'язкова.

Система елементів, через які і завдяки яким функціонує держава, утворюють поняття "механізм держави".

Механізм держави - це система органів, організацій та інших інститутів держави, які становлять її організаційну основу.

До організаційно-політичної основи держави, тобто до її політичного механізму, належать насамперед органи державної влади, територія держави, Збройні сили та інші державні військові формування, державні символи, столиця держави.

До організаційно-економічної основи держави, тобто до її економічного механізму, належать передусім бюджетна, грошова і банківська системи, державна власність та інші організаційно-економічні важелі діяльності держави. На визначення характеру економічної системи України суттєво впливають такі конституційно-правові інститути: конституційні принципи економічної системи, конституцій по-правові основи власності, основні економічні права і свободи людини і громадянина, конституційні засади економічної діяльності держави'.

До соціальної (організаційно-соціальної) основи держави, тобто до її соціального механізму, належать переважно громадянство та державні соціальні системи: охорони здоров'я, соціального захисту тощо.

До організаційно-культурної (духовної) основи держави, тобто до її культурного (духовного) механізму, належать насамперед державна мова, державні системи освіти, виховання, науки, культури тощо.

Пріоритетною складовою механізму держави є її політична основа, зокрема органи державної влади.

Систему органів державної влади за Конституцією України утворюють:

o орган законодавчої влади - Верховна Рада України;

o глава держави - Президент України;

o органи виконавчої влади (Кабінет Міністрів України, міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, місцеві державні адміністрації);

o органи судової влади (Конституційний Суд України та суди загальної юрисдикції);

o інші органи держави.

Характер державного ладу також опосередковується у функціях держави, які визначають суть, тип, природу і призначення держави.

У Конституції України ці функції мають різну назву і закріплюються як прямо, так і опосередковано:

o зміст і спрямованість діяльності держави (ст. З Конституції України);

o обов'язок держави (ст. 3);

o здійснення державної влади (ст. 6);

o державне забезпечення, піклування (статті 11, 12, 13);

o найважливіші функції держави (ст. 17) тощо.

Функції держави не закріплюються в якомусь одному розділі Конституції України, а є змістом практично всіх її розділів, однак найбільше їх закріплено у розділі І Конституції України.

Функції держави поділяють на об'єктні (внутрішні та зовнішні) - політична, економічна, соціальна, культурна, екологічна тощо та технологічні - законодавча, виконавча, судова.

Усі основні функції держави мають бути системно закріплені в Конституції або законах України, що сприятиме посиленню ролі і відповідальності держави в усіх сферах її діяльності.