Конституційне право України - Шаптала Н.К. - 13.1. Поняття та ознаки територіального устрою України

13.1. Поняття та ознаки територіального устрою України

Територія є матеріальною основою утворення, функціонування та розвитку будь-якої держави. Межі сучасної України визначаються Державним кордоном, встановленим відповідно до Закону України "Про Державний кордон України" від 4 листопада 1991 року.

Державний кордон України - це лінія і вертикальна поверхня, що проходить по цій лінії, які визначають межі території України - суші, води, надр, повітряного простору. Державний кордон України визначає ЇЇ просторові межі, на які поширюється державна влада. Державний кордон забезпечує єдність, суверенітет і територіальну цілісність України, її політичну та економічну незалежність на геополітичній карті світу.

Україна самостійно визначає механізм поділу її території на певні частини і співвідношення влади між ними. Українська держава здійснює верховенство на всій своїй території, яка в межах існуючих кордонів є недоторканною і не може бути змінена і використана без її згоди. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах Державного кордону є цілісною та недоторканною (ст. 2 Конституції України).

У науці конституційного права інститут, що пов'язаний з поняттям території та кордонів держави, поділу її на окремі територіальні одиниці з певним правовим режимом, називається територіальним устроєм України.

Територіальний устрій України - це передбачений і гарантований Конституцією і законами України, іншими нормативно-правовими актами системний, об'єктивний, внутрішньо-єдиний порядок територіального влаштування (організації) суспільства і держави, що розуміється як співвідношення держави в цілому з її складовими частинами, розподілу компетенції між державою та територіальними одиницями. Територіальний устрій України визначається виключно законами України (п. 13 ч. 1 ст. 92 Конституції України).

Ознаки територіального устрою України:

І) передбачений і гарантований нормативно-правовими актами, тобто регулюється і охороняється ними (наприклад, розділ XI "Територіальний устрій України", розділ X "Автономна Республіка Крим" Конституції України"). Проте сьогодні немає закону України про

Севастополь, прийняття якого передбачено ч. З ст. 133 Конституції України: "Міста Київ та Севастополь мають спеціальний статус, який визначається законами України";

2) об'єктивний, оскільки територіальний устрій формується історично і не залежить від свідомості та волі людей;

3) внутрішньо-єдиний - історичний аспект територіального устрою зумовлює виокремлення територіальних одиниць. Єдність територіального устрою - важлива гарантія єдності держави.

Зовнішня ознака єдності опосередковує утворення держави, тобто її виокремлення або згуртування навколо відповідних центрів. Внутрішня ознака єдності вказує на неможливість довільної зміни територіального поділу держави;

4) встановлює співвідношення держави в цілому з її частинами, тобто визначає права та обов'язки держави і територіальних одиниць. Співвідношення у цьому випадку слід розуміти як визначення правового статусу держави та її територіальних одиниць. Правовий статус - це місце і роль самої держави та її територіальних одиниць у процесі здійснення публічного управління, визначені через їхні повноваження, тобто нормативно закріплені права і обов'язки.

Територіальний устрій не можна ототожнювати з державним устроєм.

Державний устрій - це влаштування держави, тобто розподіл компетенції між її загальнодержавними, центральними і місцевими органами влади. Історично склалися три форми державного устрою: унітарна держава, федерація, конфедерація.

Територіальний устрій - це територіальне влаштування держави, іншими словами це те, на що поділена держава тобто на які територіальні частини.

Проте територіальний і державний устрій тісно пов'язані між собою, оскільки органи державної влади створюються за територіальним устроєм, а також за принципом функціонального поділу.

Україна - унітарна держава (ст. 2 Конституції України).

Унітарна держава (від лат. unus - один) - це проста єдина держава, складовими якої є адміністративно-територіальні одиниці, які не наділені державним суверенітетом. За формою унітарні держави поділяються на прості та складні. Україна є складною унітарною державою, оскільки має автономне утворення - Автономну Республіку Крим.

За формою державного устрою Україна є унітарною державою, тобто такою, в якій відсутні територіальні одиниці, які б мали політичний суверенітет або самостійність. Важливо, що територіальні одиниці в унітарній державі можуть користуватися соціальним, культурним, економічним, мовним, але не політичним суверенітетом.

Україні як унітарній державі властиві такі ознаки:

* єдина загальнодержавна система органів влади; "єдине законодавство;

* єдине громадянство;

* єдина система судових, правоохоронних, контрольно-наглядових та інших органів;

* можливість укладення міжнародних договорів, розвитку міжнародних відносин з іншими державами тільки на рівні спеціально уповноважених органів державної влади;

* єдина грошова система тощо.

Разом з тим, у складі України є АРК, яка наділена лише територіальною автономією.

Територіальна автономія - головний чинник виділення АРК зі складу України, що зумовлено відокремленістю АРК від материкової частини держави. Часто територіальна автономія надається островам, півостровам, зокрема, такий статус мають острів Сицилія в Італії, Фарерські півострови в Данії.

Отже, територіальний устрій України - це територіальна організація, система взаємовідносин між державою загалом (її центральною владою) та її територіальними складовими (їх населенням, органами місцевої публічної влади).