Криміналістика - Волобуєв А.Ф. - 3.3. Загальні прийоми фіксації (закріплення) слідів

Збирання речових джерел інформації - це поетапна діяльність, що відбувається за таким алгоритмом: виявлення певного джерела інформації про злочин, його фіксація (також і документування), вилучення такого джерела і його упакування, зберігання і транспортування (O.A. Кириченко, В. Д. Басай).

Сліди (як джерела інформації) можуть бути виявлені під час будь-якої слідчої дії, особливо оглядів і, насамперед, огляд місця події (ст. ст. 190-192, 195 КПК України), обшуку (ст. 177 КПК України та ін.), відтворення обстановки і обставин події (ст. 194-195 КПК України), освідування (ст. 193 України). Для виявлення слідів необхідно спробувати уявити механізм події або знати про нього (спосіб учинення злочину, характер події та ін.). У збиранні слідів доречною видається участь спеціаліста (ст. 128і КПК України) як помічника слідчого, передусім експерта-криміналіста, а також автотехніка, гірничого спеціаліста тощо. Відповідно до ст. 192 КПК України, під час огляду трупа обов'язковою є участь як спеціаліста судово-медичного експерта або лікаря. В інших випадках спеціалізація спеціаліста обирається на розсуд слідчого.

Для збирання слідів використовують техніко-криміналістичні прийоми, методи і засоби. Важливе значення в діяльності щодо збирання слідів злочину мають комплекти техніко-криміналістичних засобів, зокрема "Валіза криміналіста ВК-1".

3.1. Загальні прийоми виявлення слідів.

1. Візуальний. Може здійснюватися неозброєним оком, за звичайного освітлення або в різних умовах освітлення (під різними кутами зору, зокрема у косопадаючому світлі). Такий прийом застосовується для виявлення об'ємних слідів, видимих слідів (а інколи й слабковидимих поверхневих слідів), слідів-предметів тощо. Також візуальний прийом виявлення слідів здійснюється "озброєним" оком, тобто за допомогою технічних засобів: збільшувальних і тих, що створюють спеціальні умови освітлення. До таких належать: лупи, спеціальні лупи з підсвітленням, мікроскопи, електроліхтарики, світлофільтри, ультрафіолетові освітлювачі, електронно-оптичний перетворювач ЕОП та ін. Такі прилади дають змогу виявити слабковидимі, невидимі сліди-відображення (пальців рук, губів та ін.), мікрооб'єкти тощо.

2. Інструментальний або технічний прийом - це виявлення слідів злочину за допомогою спеціальних технічних засобів виявлення замаскованих слідів-предметів із металу, дрібних невидимих мікрооб'єктів. До технічних засобів реалізації такого прийому належать: металошукачі, міношукачі, металопідйомники, мікропилососи, діелектричні палички.

3.2. Прийоми і методи виявлення слідів рук.

Для виявлення слідів рук застосовують візуальні прийоми. Безбарвність потожирової речовини робить слід малопомітним, а іноді зовсім нерозрізнюваним у звичайних умовах. Різноманітні прийоми відшукання таких слідів застосовують у послідовності, яка в разі безрезультатності їх застосування не виключала би застосування інших прийомів. Отже, прийоми, що можуть знищити або пошкодити слід, застосовують останньою чергою.

Для виявлення слідів рук застосовують загальне, тіньове і рефлектируюче освітлення, спочатку окремо, змінюючи кут тіньового освітлення у значних межах (до скользящего пучка) і рефлексивного-у незначних межах (пределах). Якщо це не зумовлює бажаного результату, означені прийоми комбінують у будь-яких варіаціях.

Прозорі предмети з метою виявлення слідів рук розглядають також у зустрічному освітленні (на просвіт), за прямого або бокового освітлення. При цьому за такими предметами встановлюють будь-який непрозорий фон - темний або світлий - залежно від кольору розглядуваного прозорого предмета.

Якщо визначені прийоми не дали бажаного результату, доцільно вдатися до інших (спеціальних) прийомів, що забезпечують забарвлення (зафарбовування) потожирової речовини сліду руки.

Виокремлюють три класи методів виявлення слідів рук: фізичні, хімічні та фізико-хімічні.

До фізичних методів належать: порошковий, закопчування, термовакуумне напилення, оптичний люмінесцентний. Отже, фізичні методи засновані на використанні різних властивостей речовин: оптичних - люмінесцентний аналіз; молекулярних - порошок і рідкі фарбники; адгезії - термічне вакуумне напилення; електростатичних - електростатична потенциалографія тощо.

Оброблення поверхні (де може знаходитись слід руки) дактилоскопічними порошками. Такий прийом застосовують для виявлення також слідів босих ніг, губ, деяких видів підошви взуття та ін. Дактилоскопічні порошки бувають темні (графіт, сажа, мідь) і світлі (алюміній, окис цинку, свинцю), магнітні і немагнітні, мілкодисперсні і крупнодисперсні. Нині переважним чином використовують магнітні порошки (на феромагнітній основі): для світлої поверхні - темні (залізо, відновлене воднем, рубін, гранат, малахіт, сапфір), для темної - білі (топаз, опал). Для нанесення дактилоскопічного порошку використовують м'яку щіточку або дактилоскопічний магнітний пензлик.

Закопчування. Предмет розміщують над запаленою камфорою, пінопластом, тканиною та ін., відповідно утворювана кіптява зафарбовує потожировий слід;

Термовакуумне напилювання порошків - лабораторний прийом, застосовуваний для виявлення слідів на жорстких поверхнях (на шифері, металі, фаянсовому посуді, а інколи на деяких тканинах).

Оптичний люмінесцентний метод може застосовуватися двома способами. По-перше, це застосування люмінесцентних дактилоскопічних порошків з подальшим опромінюванням ультрафіолетовим промінням. По-друге, це освітлення предмета лазерним випромінюванням з подальшим фотографуванням просвічуваних слідів рук.

До хімічних методів належить оброблення поверхні предмета зі слідами рук хімічними розчинами. Переважно застосовується для виявлення старих слідів у лабораторних умовах. Здавна використовуються як реактиви-проявники водний розчин азотнокислого срібла (ляпісу), розчин нінгідрину, алокеану в ацетоні; понад чверть віку тому запропонований метод перманганату калію (розчин марганцевокислого калію в дистильованій воді з додаванням концентрованої сірчаної кислоти).

До фізико-хімічних методів належать: метод парів йоду та радіографічний.

Оброблення поверхні парами йоду, яке відбувається за допомогою йодних трубок. Виявлені сліди через летучість парів йоду необхідно одразу ж після забарвлення сфотографувати, закріпити магнітними порошками, або спеціальним закріплювачем.

Застосування радіоактивних ізотопів (радіографічний прийом) - опромінювання потоком нейтронів. У результаті такого опромінювання окремі складові потожирової речовини стають радіоактивними. Потім до сліду руки прикладають фотографічну плівку. В місцях розміщення слідів відбудеться "засвічування" фотоемульсії плівки.

3.3. Загальні прийоми фіксації (закріплення) слідів

Опис у протоколі слідчої дії (ст. 85 КПК України), де має бути зафіксовано: місце знаходження слідів (утому числі об'єкта, на якому їх виявлено); прийоми, методи, засоби виявлення слідів; локалізацію слідів стосовно двох точок, а також щодо один одного; вид, форма, розміри, особливості слідів та їх елементів; інші прийоми закріплення слідів (фотографування, кінозйомка, відеозапис, замальовування, складання плану, механічне копіювання); прийоми вилучення сліду, забезпечення його схоронності; номер печатки, зміст пояснювального напису; вказівка, що напис засвідчено підписами слідчого і понятих.

Фотографування, відеозапис, кінозйомка (ст. ст. 85, 85і, 852, 114 КПК України). Найчастіше застосовуються вузловий і детальний види зйомки.

Графічний - складання (креслення) планів (масштабних, схематичних), замальовування. План, замальовка оформляються як додаток до протоколу, в них мають бути спеціальні (умовні) позначення, їх роз'яснення, підписи слідчого і понятих.

Механічне копіювання шляхом виготовлення копій - зліпків, відтисків. Стосується тільки слідів-відображень і одночасно є прийомом вилучення.

3.4. Загальні прийоми вилучення слідів

Вилучення безпосередньо сліду (предмета, мікрочастки, мікрокількості речовини) або об'єкта-слідоносія (пляшки зі слідами пальців руки, предмета з мікрооб'єктом, предмета-джерела запаху). Мікрооб'єкти-частки вилучаються за допомогою мікропилососів.

Вилучення частини об'єкта-слідоносія (шматка дверей зі слідом зламу), зразка, проби (сліду-речовини, запаху). Відкачування молекул запаху шприцом або адсорбція запаху на марлевий бинт, тампон, фланелеву серветку. Зразки мікрооб'єктів-сипких речовин відбираються з використанням мікропилососів, липких стрічок.

Вилучення копії - зліпку з об'ємного сліду-відображення або відтиску з поверхневого сліду-відображення. Для виготовлення зліпків застосовуються зліпочні матеріали: гіпс, пластилін, силіконові пасти (паста К), відтискні маси; відтиски: слідокопіювальні плівки, зокрема дактилоскопічну, зволожений фотопапір.

Зокрема, виготовлення зліпків слідів взуття за допомогою гіпсу можливо проводити трьома способами: наливним (гіпс розводять до консистенції густої сметани і заливають ним слід), насипним (гіпс насипають у слід сухим, обробляючи водою кожен окремий шар насипаного гіпсу) і комбінованим (спочатку гіпс насипають у вологий слід, а потім заливають як у наливному способі).

3.5. Загальні прийоми забезпечення схоронності слідів

Упакування має бути здійснене таким чином, щоб не знищити сліди, не додати нових слідів, щоб поверхня зі слідами не контактувала з матеріалом упакування. Так, предмети зі слідами рук мають бути спаковані у тверде упакування. Для предметів - джерел запаху, проб запаху має бути герметична упаковка. Упакований об'єкт опечатується, на упаковці або прикріпленій бірці робиться пояснювальний напис, в якому зазначається, що це за об'єкт (слід), де і коли він вилучений. Напис засвідчується підписами слідчого і понятих й має кореспондувати із записом у протоколі слідчої дії. Напис (як і протокол) не повинен містити припущення, висновки.