Криміналістика - Волобуєв А.Ф. - 2. Сутність відтворення обстановки і обставин події у формі перевірки показань на місці й тактика його підготовчого та робочого етапів

Перевірка показань на місці - це слідча дія (або форма відтворення обстановки і обставин злочину), яка полягає у показі раніше допитаним обвинуваченим, підозрюваним, свідком чи потерпілим певного місця, пов'язаного з розслідуваною подією, у розповіді про вчинені на цьому місці дії, демонстрації окремих дій (у необхідних випадках) та зіставленні (порівнянні) слідчим свідчень, наданих цими особами, з об'єктивною обстановкою па місці. Тому необхідність у застосуванні цієї дії виникає, коли слідчому неможливо іншим способом зіставити показання допитуваного з реальною картиною місця події, або коли є сумніви у достовірності таких показань або результатів проведення інших слідчих дій (огляд місця події).

Більшість криміналістів одностайно визнає, що сутність перевірки показань на місці полягає в таких чергових діях;

1) показ - дії особи, що полягають у доведенні до відома всіх учасників жестами, рухами інформації про якісь об'єкти й обставини, що стосуються події злочину;

2) розповідь - словесний виклад особою, показання якої перевіряються, відомостей про події, факти, обставини, дії, процеси, відносини тощо;

3) демонстрація - показ особою об'єктів, пов'язаних із подією злочину, або демонстрація дій, учинених обвинуваченим, потерпілим на місці події злочину;

4) зіставлення - пізнавальний прийом, що полягає в аналізі будь-якого об'єкта, порівнянні з урахуванням певних параметрів із чим-небудь і формуванні синтезуючого висновку. Такий комплексний характер перевірки показань на місці уподібнює цю слідчу дію до окремих самостійних слідчих дій (слідчого огляду, допиту або пред'явлення для впізнання). Так, перевірка показань на місці є близькою до слідчого огляду, оскільки її також проводять на місці події, де суб'єкт спостерігав матеріальну обстановку. Однак огляд за своєю сутністю відрізняється від перевірки показань. Під час огляду суб'єкти сприймають і досліджують обстановку місця події, тобто огляд для слідчого є активною дією. У ході перевірки суб'єкт, перебуваючи на місці події, порівнює реальну обстановку з уявним образом (слідом пам'яті) та повідомляє, демонструє, що реальна обстановка збігається з його ідеальним відбиттям, про яке він розповів на допиті. Для слідчого перевірка показань а місці є відносно пасивною дією.

Перевірка показань на місці схожа на впізнання, оскільки впізнавач зіставляє об'єкт, що підлягає впізнаванню, зі змістом уявного образу. Під час перевірки суб'єкт показує на місці реальний предмет, схожий на той, який бачив раніше і запам'ятав. При впізнанні суб'єкт для пошуку схожого об'єкта, що підлягає впізнаванню, обирає його з декількох однорідних; під час же перевірки на місці суб'єкт не обирає об'єкт, що підлягає впізнаванню, з-поміж однорідних, оскільки цю умову практично неможливо виконати.

Мета перевірки показань на місці зумовлена слідчою ситуацією, що склалася на момент розслідування. За В.Ю. Шепітьком, у процесі перевірки показань на місці слідчий може розв'язувати такі завдання: 1) переконується в існуванні місця, про яке йшлося в показаннях; 2) перевіряє відповідність опису ознак обстановки в показаннях конкретної особи дійсній обстановці на місці; 3) встановлює наявність слідів чи предметів, які підтверджують зміст показань (одержання нових доказів); 4) визначає напрямок руху учасників досліджуваної події, їх взаємне розташування в той чи інший момент розвитку події злочину; 5) зіставляє опис обстановки на місці та в показаннях підозрюваних, обвинувачених, потерпілих чи свідків.

Більшість криміналістів вважає, що обов'язковими умовами для проведення цієї слідчої дії є такі: а) отримані показання вимагають перевірки або уточнення; б) за допомогою інших слідчих дій це зробити неможливо; в) обстановка на місці не зазнала змін, що перешкоджають упізнаванню її допитаною особою; 4) ця особа запам'ятала обстановку і зможе впізнати й показати місце, про яке вона повідомила у своїх показаннях; 5) підозрювана особа згодна взяти участь у перевірці. Дискусійним залишається питання про необхідність одержання згоди власника житлового приміщення (або іншого володіння) на проведення в ньому перевірки показань на місці. Зазначену проблему певною мірою вже було досліджено. На жаль, в українському законодавстві немає чіткого способу вирішення цієї проблеми, адже, відповідно до кримінально-процесуального законодавства, лише примусове обстеження володіння (огляд та обшук) здійснюється за вмотивованою постановою судді. Тому вважається, що перевірка показань на місці є добровільною дією як для особи, показання якої перевіряють, так і для особи, що є власником приміщення, де необхідно перевірити показання.

Вся робота з організації та безпосереднього проведення відтворення обстановки і обставин події у формі перевірки й уточнення показань на місці має три етапи: підготовчий; робочий; заключний.

На підготовчому етапі здійснюють організаційні заходи для забезпечення проведення перевірки показань на місці. На цьому етапі слідчий здійснює такі підготовчі дії.

1. Слідчий визначає необхідність та мету проведення слідчої дії. Для цього вивчаються матеріали кримінальної справи. При цьому рішення слідчого щодо проведення перевірки повинно бути обґрунтованим безпосередньою необхідністю в перевірці та уточненні показань осіб (а не так званим "закріпленням" раніше даних особою показань). Така необхідність виникає в разі таких слідчих ситуацій: 1) існує протиріччя між показаннями підозрюваного та існуючими даними про обстановку; 2) показання допитаної особи суперечать іншим відомостям, наявним у слідчого; 3) існують фактичні дані, які свідчать про те, що підозрюваному не знайома обстановка на місці події; 4) наявність фактичні дані, які свідчать про те, що підозрюваний приховує ті чи інші обставини події, що мають значення для розслідування; 5) існують обставини події, які необхідно уточнити на місці; 6) є фактичні дані, з яких витікає, що події, про яку дала показання допитана особа, насправді не існувало (на думку В. В. Негребецького).

2. Перевіряється достатність і ступінь конкретності даних про місце, на якому буде проведено перевірку, окремих обставин перевірки. Якщо у ході попереднього допиту отримано неповні дані, може проводитися додатковий допит особи. Допитуваній особі можна запропонувати самостійно скласти схему, графічно зобразити шлях проходження до місця, про яке йшлося в показаннях, розташування об'єктів на ньому, а також взаєморозташування учасників події. Для доцільнішого розташування сил та засобів фіксації під час проведення перевірки показань слідчий може заздалегідь самостійно ознайомитися з місцем проведення цієї дії. Цей тактичний прийом має назву "рекогносцировка". Слідчий згідно з показаннями особи, що перевіряються, повинен пройти маршрутом і передусім сам переконатися, що реальна обстановка місця події відповідає показанням, а моменти, де виявить прогалини, позначить, щоб уточнити їх під час перевірки. Проведення рекогносцировки дозволить, наприклад, уникнути можливого нападу співучасників злочинця або втечі злочинця з-під варти. Або ж дані про місце, де перевірятимуть показання, отримують у ході інших слідчих дій, зокрема огляду, обшуку цього місця.

3. Особі, показання якої перевіряють, пропонують узяти участь у цій слідчій дії; обов'язково роз'яснюють сутність перевірки показань на місці. У разі отримання згоди такої особи на участь у слідчій дії (добровільній) важливе значення має визначення слідчим дійсного наміру підозрюваного (обвинуваченого) щодо участі в перевірці показань на місці. Така особа може мати на меті вчинення втечі з-під варти, знищення слідів злочину на місці, передавання важливої інформації співучасникам злочину тощо. За такого тактичного ризику в окремих обставинах (перевірка показань у місці значного скупчення людей, чого не можна уникнути) доцільним буде відмовитися від проведення цієї слідчої дії.

4. Визначається час проведення слідчої дії (залежно від слідчої ситуації, наявності власника будівлі або місцевості; суспільного значення події злочину). Бажаним є проведення перевірки показань удень, але можливо й уночі (наприклад, із метою меншої кількості автотранспорту на дорозі для перевірки показань за справою про дорожньо-транспортну подію).

5. Готують техніко-криміналістичні засоби (ВК-1, засоби фіксації, наприклад відеоапаратуру (найчастіше використовувану), транспорт, засоби забезпечення безпеки учасників слідчої дії.

6. Визначають учасників слідчої дії (це особа, показання якої перевіряють; мінімум двоє понятих; спеціалісти; оперативні працівники або дільничний інспектор для забезпечення порядку під час проведення слідчої дії; за необхідності конвой). До того ж доцільно роз'яснювати учасникам перевірки показань суть обставин, що підлягають перевірці, та заздалегідь підготувати їх до участі у слідчій дії, адже вони не лише сприймають, а й оцінюють отриману інформацію. Зазначене надалі вплине на об'єктивність отриманих результатів, наприклад, під час проведення дослідження (експертизи) спеціалістом, який брав участь у слідчій дії; під час допиту понятого як свідка в судовому засіданні. Так, понятим та спеціалісту необхідно пояснити, які саме обставини підлягатимуть перевірці, на які моменти вони повинні звертати увагу під час слідчої дії. Оперативним працівникам, які забезпечуватимуть охорону й порядок на місці проведення слідчої дії, необхідно довести до відома послідовність, передбачуваний маршрут та порядок проходження слідчої групи.

7. Складається письмовий або усний план проведення слідчої дії, у якому зазначені: мета, місце, час, порядок і послідовність дій, можуть бути передбачені та сформульовані доповнювальні, уточнювальні, контрольні питання. На думку Л. О. Соя-Серко, під час складання плану важливого значення набуває визначення так званих "опорних пунктів" - своєрідних фрагментів, окремих етапів досліджуваної події та майбутньої слідчої дії.

Більшість криміналістів акцентує увагу на психологічних особливостях підготовки перевірки показань, особливо це стосується психологічних аспектів підготовки підозрюваного (обвинуваченого) та інших учасників слідчої дії (В. П. Бахін, Р. С. Бєлкін, В. Л. Васильєва та ін.). Важливо попередити учасників перевірки про неприпустимість прояву зовнішніх почуттів презирства, обурення, жалю. Необхідно пояснити, що прояв такого роду емоцій по відношенню до підозрюваного може зруйнувати атмосферу довіри до слідчого, спровокує виникнення небажаних конфліктів, напруженої психологічної атмосфери, що унеможливить подальшу перевірку показань.

Робочий етап проведення перевірки показань на місці характеризується наявністю таких організаційних і тактичних особливостей.

1. Перевірка показань проводиться лише в тих місцях і за тих умов, у яких відбувалася подія злочину (де саме перебував підозрюваний, обвинувачений чи свідок до прибуття на місце події, як він потрапив туди, де він залишив сліди чи знаряддя злочину). Питання про використання реконструкції під час перевірки показань на місці в теорії криміналістики є дискусійним.

2. На початку слідчої дії після ознайомлення учасників із правами та обов'язками особі, показання якої перевіряють, пропонують дати показання, показати місця, продемонструвати дії тощо.

3. Особа, показання якої перевіряють, повинна рухатися попереду, саме вона має визначати напрямок руху. Слідчий не повинен показувати напрямок руху, ставити орієнтувальні питання, давати вказівки.

4. Особа повинна не тільки розповідати, але й показувати свої дії; демонстрація дій може супроводжуватися використанням макетів. На думку Р. С. Бєлкіна, саме поєднання процесів показу і розповіді особи, показання якої перевіряють, поєднання розповіді з демонстрацією окремих дій є тактичними прийомами перевірки показань на місці. При цьому характерним тактичним прийомом є те, що особа, чиї показання перевіряють, дає пояснення з "випередженням" . Наприклад, якщо вона повідомляє про подію, що відбулася на певному місці, то заздалегідь у присутності понятих на деякому віддаленні від цього місця розповідає про деталі обстановки, а потому, наблизившись до об'єкта, вказує на них, підтверджуючи цим правильність свого повідомлення.

5. В перебігу слідчої дії слідчий використовує різні тактичні прийоми, зокрема постановлення уточнюючих, доповнюючих чи контрольних запитань; аналіз відповідей особи, показання якої перевіряють; зіставлення показань, що були одержані на допиті, з реальною картиною місця події (за кожним "опорним пунктом"); надання свідку (обвинуваченому) можливості пояснити розбіжності між показаннями і даними місця. При цьому слідчому необхідно виключити можливість якогось підказування або навіювання. Помітивши навіть незначну невідповідність фактичних даних, що містяться в показаннях, навколишньому оточенню, не потрібно вказувати на цю обставину будь-яким чином особі, показання якої підлягають перевірці.

6. Показання декількох осіб про одну і ту ж подію, про одне і те-саме місце провадиться окремо - жодним чином не допускається групова перевірка пояснень.

7. Неприпустимим при перевірці показань на місці є відтворення цинічних дій чи дій, що принижують честь і гідність або загрожують безпеці учасників перевірки показань (наприклад, під час відтворення дій при зґвалтуванні). Про такі дії особа може лише розповісти без відповідної демонстрації. За необхідності такого роду обставини повинні з'ясовуватися за допомогою інших слідчих дій: допитів, оглядів, експертиз тощо.

8. Важливе значення на робочому етапі проведення перевірки показань мають і психологічні аспекти, зокрема ретельне й детальне спостереження за поведінкою особи, показання якої перевіряють (Т.В. Авер'янова, В.Г. Андросюк, P.C. Бєлкін, Ю.Г. Корухов та ін.). Р. С. Бєлкін називає окремий тактичний прийом - "спостереження за особою, показання якої перевіряються, та оцінка впевненості її дій". Спостереження повинно містити в собі оцінку дій: напрямок руху, темп переміщення, мотивовані й невмотивовані зупинки, активність пошукових дій, упевненість або невпевненість у собі, особливості міміки та рухів, характер висловлень, психофізіологічні реакції підозрюваного (обвинуваченого). Ці чинники зумовлюють тактику, яку обирає слідчий під час дії. Перед початком слідчої дії доцільно повідомити особу, показання якої перевіряють, про необхідність у процесі слідчої дії давати пояснення своїх рухів та опис предметів, пов'язаних із подією.