Кримінально-виконавче право України - Богатирьов І.Г. - Позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу

Покарання у виді позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу можливе як додаткове покарання за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину (ст. 54 КК України). Вчинення таких злочинів саме по собі ганьбить звання, ранг, чин або кваліфікаційний клас, тому закон надає суду право позбавити засудженого того чи іншого статусу.

У різних відомствах і службах виконавчої і судової влади для службових осіб встановлюються відповідні звання, ранги, чини і класи. Так, у Збройних Силах України, Службі безпеки України, прикордонних військах, внутрішніх військах, військах цивільної оборони України існують військові звання (наприклад, капітан, підполковник, генерал-майор та ін.).

В органах внутрішніх справ України встановлені спеціальні звання (наприклад, майор міліції, підполковник внутрішньої служби та ін.). Спеціальні звання передбачені в Державній податковій службі України, а також у Митній службі України (наприклад, інспектор податкової служби першого рангу, державний радник податкової служби та ін.).

Законом України "Про державну службу" встановлюються різні ранги залежно від тієї категорії, до якої віднесені посади, наприклад особам, що обіймають посади віднесені до першої категорії, може бути присвоєно 3-й, 2-й чи 1-й ранг, а, наприклад, до сьомої категорії - 15-й, 14-й чи 13-й ранг. Ранги також встановлені в дипломатичній службі (наприклад, Надзвичайний і Повноважний Посол, радник першого класу, аташе та ін.).

В органах прокуратури встановлені класні чини (наприклад, юрист першого класу, молодший радник юстиції та ін.). Такі самі чини присвоюються фахівцям господарських судів (крім суддів). Кваліфікаційні класи присвоюються суддям різних судів, у тому числі суддям господарських судів, а також судовим експертам.

Кримінальний закон не передбачає право суду позбавляти засудженого наукових ступенів і звань, а також почесних звань і державних нагород. Згідно з діючою редакцією ст. 54 КК України, суд має повноваження, за наявності підстав позбавити особу будь-якого військового або спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу, незалежно від того, ким вони були присвоєні.

У такому вирішенні питання знаходить конкретний вияв принцип рівності всіх громадян перед законом, а також принцип незалежності судової влади. Крім того, ст. 54 КК України (позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу) передбачає, що засуджена за тяжкий чи особливо тяжкий злочин особа, яка має військове, спеціальне звання, ранг, чин або кваліфікаційний клас, може бути позбавлена за вироком суду цього звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу.

Позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу є додатковим покаранням, яке спрямоване не лише на здійснення морального впливу на засуджену особу, а й на позбавлення її,* тих переваг, які надають відповідні звання, ранг, чин, кваліфікаційний клас. Відповідно до ст. 54 КК України суд має право застосувати це покарання лише за умови засудження особи за особливо тяжкий чи тяжкий злочин (про поняття таких злочинів див. ст. 12 і коментар до неї).

Як вид покарання позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу не вказується у санкціях норм Особливої частини КК. Його застосування залежить від рішення суду. Судова практика свідчить, що суди, застосовуючи таке покарання, враховують, зокрема, такі обставини: використання винним свого звання, рангу, чину чи кваліфікаційного класу для вчинення злочину або для одержання не передбачених законом пільг або переваг для себе чи для інших осіб; його ставлення до виконання службових обов'язків; наявність дисциплінарних стягнень; поведінку винного в колективі і в побуті.

Військове звання присвоюється, зокрема, особам, які проходять службу в ЗС, ДІЮ, СБ, інших військових формуваннях, а також військовозобов'язаним. Військові звання поділяються на армійські і корабельні, а також на звання рядового складу, сержантського і старшинського складу, складу прапорщиків і мічманів, молодшого офіцерського складу, старшого офіцерського складу і вищого офіцерського складу.

Що стосується спеціальних звань, рангів, класних чинів і кваліфікаційних класів, то вони, згідно з чинним законодавством, можуть бути присвоєні, зокрема, спеціальні звання, працівникам міліції, державної податкової адміністрації, податкової міліції, митної служби. Ранги встановлені для державних службовців, дипломатів, класні чини - для працівників прокуратури, а кваліфікаційні класи - для суддів, лікарів - судово-психіатричних експертів, судових експертів.

Відповідно до чинного законодавства суд не може позбавити засудженого почесних та вчених звань, державних нагород, наукових ступенів. Крім того, згідно зі ст. 98 КК покарання, передбачене ст. 54 ККне застосовується до неповнолітніх. Порядок і умови виконання покарання у виді позбавлення військового або спеціального звання визначаються ст. 31 КВК України.

Суд, який постановив вирок про позбавлення засудженого військового чи спеціального звання, надсилає копію вироку після набрання ним законної сили органу, що присвоїв звання. Після одержання копії вироку, яким засудженого позбавлено військового або спеціального звання, орган, що присвоїв це звання, вносить у встановленому порядку до відповідних документів запис про позбавлення засудженого звання і вживає заходів до позбавлення його всіх прав і пільг, пов'язаних з цим званням, про що повідомляє суд.

Вирішуючи питання про доцільність застосування покарання у виді позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу суд повинен враховувати не тільки суспільну небезпеку вчиненого злочину, особу винного, а також і те, що застосування цього покарання здійснює на засудженого моральний вплив, а також тягне за собою певні правові наслідки.

Узагальнюючи вищевикладене, робимо висновок, що застосування зазначеного виду покарання, безумовно, необхідне в тих випадках, коли об'єктивні і суб'єктивні ознаки злочину свідчать про те, що винний за своїми моральними і діловими якостями втратив здатність виконувати обов'язки і займати посади, що передбачають наявність такого звання.