Кримінально-виконавче право України - Богатирьов І.Г. - Громадські роботи

Раніше вітчизняне кримінальне і кримінально-виконавче законодавство не передбачало такого виду покарання, як громадські роботи, хоча воно відповідає загальновизнаним міжнародним нормам про поводження зі злочинцями. У ст. 8.2 Стандартних мінімальних правил ООН ("Токійські правила"), по попередженню злочинності і поводженню з правопорушниками, прийнятих у 1990 р. VIII Конгресом ООН, серед можливих мір покарання, альтернативних позбавленню волі, зокрема зазначений і такий вид, як виконання суспільно корисних робіт.

Покарання у виді громадських робіт (далі - ГР) у 2007 р. виконувалося лише відносно 3359 осіб, що дещо менше, ніж за аналогічний період минулого року. Громадські роботи найбільше застосовуються у Донецькій (289), Сумській (157), Івано-Франківській (156), Житомирській (146), Миколаївській (128), Чернігівській (123), Луганській (121), Запорізькій (104) областях.

Покарання у виді громадських робіт полягають у виконанні засудженим у вільний від роботи чи навчання час безоплатних суспільно корисних робіт, вид яких визначають органи місцевого самоврядування.

Покарання у виді ГР встановлюються на строк від 60 до 240 годин і тривають не більш як 4 години на день. ГР не призначаються особам, визнаним інвалідами І або II групи, вагітним жінкам, особам, які досягли пенсійного віку, а також військовослужбовцям строкової служби. ГР є новим видом покарання, раніше невідомим кримінальному праву України, а їх визначальною особливістю якого є безоплатність.

Сутністю покарання є безоплатна праця, від якої засуджений не має права ухилитися (незважаючи на її характер, кількість та умови здійснення). Вона для нього є обов'язковою. В цьому також проявляється каральна властивість ГР як виду покарання. ГР виконуються не на користь потерпілого від злочину, а на користь суспільства, громади і спрямовані на формування у засудженого поваги до суспільства, суспільно корисних робіт та громадських інтересів.

Види ГР визначаються органами місцевого самоврядування (місцевими радами, їх виконкомами, міськими, селищними, сільськими головами). Вони виконуються за місцем проживання засудженого. Це може бути будь-яка робота, в тому числі трудомістка і не престижна (скажімо, прибирання вулиць, інші роботи щодо благоустрою населеного пункту). Головне, щоб робота не принижувала честі та гідності засудженого.

Оскільки ГР як вид покарання виконуються за вироком суду, вони згідно з ч. З ст. 43 Конституції України не вважаються примусовою працею, використання якої забороняється. ГР виконуються у вільний від роботи чи навчання час, але їх призначення не виключається в разі, коли винний тимчасово не працює й не навчається.

Конкретний строк ГР суд визначає у встановлених ч. 2 ст. 56 межах - від 60 до 240 годин, керуючись загальними засадами призначення покарання. Тривалість ГР на день - не більше 4 годин. ГР є основним покаранням (ч. 1 ст. 52). В санкціях статей Особливої частини КК України вони зазначаються як альтернативні таким покаранням, як штраф, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, виправні роботи, арешт і обмеження волі. Отже, вони можуть призначатись лише за злочин невеликої тяжкості.

Не виключається призначення ГР у порядку реалізації положень ст. 69, тобто призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом. Вони можуть бути застосовані й при заміні не відбутої частини покарання більш м'яким (ст. 82).

Так, ч. З ст. 56 містить перелік осіб, до яких покарання у виді ГР не застосовується:

- інваліди І і II групи; - вагітні жінки; - особи пенсійного віку, тобто жінки по досягненню 55 років та чоловіки - 60 років; -військовослужбовці строкової служби.

Наприклад, якщо інвалідність І чи II групи наступить під час відбування ГР, то засуджений має бути звільнений кримінально-виконавчою інспекцією від їх подальшого відбування. Це положення стосується і жінок, які стали вагітними, а також осіб, які досягли пенсійного віку під час відбування розглядуваного покарання.

Ухилення засудженого від відбування ГР, коли їх невиконання відбувається за відсутності для цього поважних причин, є злочином проти правосуддя, передбаченим ч. 2 ст. 389. Ухиленням від відбування покарання у виді ГР є:

а) невиконання встановлених обов'язків, порушення порядку та умов відбування покарання, а також притягнення до адміністративної відповідальності за правопорушення, які були вчинені після письмового попередження;

б) не вихід більше двох разів протягом місяця на ГР без поважних причин, а також допущення більше двох порушень трудової дисципліни протягом місяця, поява на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння (ч. З ст. 40 КВК України).