Курс адміністративного права України - Коваленко В.В. - 3. Види заходів адміністративного примусу

Різноманітне трактування сутності та особливостей адміністративного примусу породило в науці адміністративного права ще одну дискусію щодо його поділу на види. Сьогодні існує велика кількість наукових доробок, присвячених заходам адміністративного примусу та їх класифікації, що говорить про підвищений інтерес з боку вчених-адміністративістів до даної проблеми. І цей інтерес має своє підґрунтя, оскільки класифікація заходів адміністративно-правового примусу має величезне теоретичне і практичне значення, по-перше, для з'ясування сутності різноманітних заходів цього примусу, їх підстав і цілей застосування; по-друге, для більш якісного правового регулювання і правозастосування.

Це пояснюється тим, що заходи адміністративного примусу досить різноманітні, відрізняються один від одного метою, підставами та порядком застосування, правовим регулюванням і юридичними наслідками. 6 якості підстав розмежування заходів адміністративного примусу слід враховувати весь комплекс факторів, що впливають на їх застосування: характер юридичних фактів, що породжують правовідносини, мета застосування примусового заходу, спосіб захисту правопорядку та інші.

Як справедливо визначено в юридичній літературі, класифікація, побудована на міцній науковій основі, дозволяє визначити місце і роль того чи іншого заходу примусу в системі заходів охорони суспільних відносин, що досить важливо для нормативного їх закріплення.

Незважаючи на певні розбіжності, переважна більшість вчених-адміністративістів на сьогоднішній день дотримується традиційної тричленної класифікації заходів адміністративного примусу за способом адміністративно-правового забезпечення правопорядку або "розміщення" цих заходів щодо протиправної дії. Відповідно до цих підстав заходи адміністративного примусу поділяються на три групи:

а) заходи адміністративного попередження;

б) заходи адміністративного припинення;

в) заходи відповідальності за порушення нормативно-правових установлень. Досить часто в юридичній літературі цю групу заходів зводять лише до накладення адміністративних стягнень, що не відповідає сучасному стану та тенденціям адміністративно-деліктного законодавства.

Заходи адміністративного попередження застосовуються публічною адміністрацією, по-перше, коли факт вчинення правопорушення відсутній, але є реальні підстави вважати, що воно може бути скоєне і потрібно його не допустити, по-друге, коли потрібно попередити настання шкідливих наслідків при надзвичайних ситуаціях.

Вони становлять комплекс заходів впливу морального, матеріального, фізичного, організаційного та іншого характеру, які дають змогу попереджувати правопорушення, забезпечувати належний громадський порядок і громадську безпеку. Заходи адміністративного попередження можна поділити залежно від мети їх застосування на такі групи:

1) заходи, які застосовуються для попередження чи виявлення конкретних правопорушень та для забезпечення громадського порядку і громадської безпеки;

2) заходи, які застосовуються для запобігання негативним наслідкам надзвичайних ситуацій;

До заходів першої групи належать:

- перевірка документів. Вона здійснюється з метою визначення особистості конкретної особи; якісних характеристик товарів, виробів, послуг; належності документа його пред'явнику; обґрунтованості і законності застосовуваних дій; справжності пред'явленого документа. Таке право публічної адміністрації закріплено нормативно. Так, працівники міліції мають право перевіряти у громадян у разі підозри у вчиненні правопорушень документи, що посвідчують їх особу, а також інші документи, необхідні для з'ясування питання щодо додержання правил, нагляд і контроль за виконанням яких покладено на міліцію;

- огляд (обстеження). Його видами є: митний огляд (товарів і транспортних засобів, особистий огляд), огляд зброї і боєприпасів, обстеження різноманітних об'єктів з приводу відповідності їх різним вимогам. Так, відповідно до ст. 55 Митного кодексу України, з метою перевірки законності переміщення через митний кордон України товарів і транспортних засобів митний орган має право на проведення огляду цих товарів і транспортних засобів. Переогляд товарів і транспортних засобів може бути здійснено за рішенням керівника митного органу або його заступника, якщо є підстави вважати, що зазначені товари і транспортні засоби переміщуються через митний кордон України з порушенням норм цього Кодексу та інших законів України з питань митної справи. Особистий огляд як виняткова форма митного контролю (його слід відрізняти від подібного заходу забезпечення провадження в справах про адміністративні проступки) проводиться за письмовою постановою керівника митного органу або особи, яка його замішує, якщо є достатні підстави вважати, що громадянин, який прямує через митний кордон України чи перебуває в зоні митного контролю або в транзитній зоні міжнародного аеропорту, приховує предмети контрабанди чи товари, які є безпосередніми предметами порушення митних правил або заборонені для ввезення в Україну, вивезення з України чи транзиту через територію України.

Пунктом 42 постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 2004 р. № 823 "Про затвердження Порядку забезпечення громадського порядку та безпеки під час проведення футбольних матчів" передбачається право працівників органів внутрішніх справ разом з працівниками стадіону проводити попередній візуальний огляд та остаточний огляд глядачів під час їх проходу на трибуну з метою: а) недопущення пронесення на територію стадіону будь-яких предметів, що можуть бути використані для порушення громадського порядку та безпеки, а також алкогольних напоїв, безалкогольних напоїв у скляній тарі, зброї та піротехнічних засобів; б) унеможливлений проходу на стадіон осіб, відомих як порушників громадського порядку, а також осіб, які перебувають у стані сп'яніння.

Стосовно обстежень можна навести приклад права посадових осіб державної податкової служби обстежувати будь-які виробничі, складські, торговельні та інші приміщення підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та житло громадян, якщо вони використовуються як юридична адреса суб'єкта підприємницької діяльності, а також для отримання доходів. В усіх цих випадках головною метою застосування зазначеного заходу є попередження та виявлення правопорушень;

- безперешкодний вхід до житлових приміщень громадян, які знаходяться під адміністративним наглядом. Відповідно до Закону України "Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі" від 1 грудня 1994 р., адміністративний нагляд - це система тимчасових примусових профілактичних заходів спостереження і контролю за поведінкою окремих осіб, звільнених з місць позбавлення волі, що здійснюються органами внутрішніх справ. Він встановлюється з метою запобігання вчиненню злочинів окремими особами, звільненими з місць позбавлення волі, і здійснення виховного впливу на них;

вилучення для проведення аналізу проб продукції, яка призначена для реалізації населенню, попереджає надходження на прилавки неякісної та шкідливої продукції;

- заборона або обмеження в установленому порядку руху транспорту і пішоходів на окремих ділянках вулиць і автомобільних доріг з метою забезпечення громадської безпеки. Наприклад, відповідно до статей 26 і 26і Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 р., при виконанні робіт у смузі відведення автомобільної дороги, вулиці та залізничного переїзду, якщо це загрожує безпечному чи безперебійному руху транспорту і пішоходів, організації, що відповідають за утримання автомобільної дороги, вулиці та залізничного переїзду, можуть закрити чи обмежити рух на основі погодженого з Державтоінспекцією Міністерства внутрішніх справ України ордера, який видається відповідним дорожнім органом, а в містах - службою місцевого державного органу виконавчої влади та місцевого самоврядування. Крім цього, тимчасово обмежувати або забороняти рух транспортних засобів, пішоходів на окремих ділянках вулиць, автомобільних доріг дозволяється під час проїзду автомобільним транспортом Президента України, Голови Верховної Ради України, Прем'єр-міністра України, а також глав іноземних держав, парламентів і урядів, керівників міжнародних міжурядових організацій та іноземних делегацій, які перебувають в Україні з офіційним візитом. Тимчасове обмеження або заборона руху транспортних засобів, пішоходів на окремих ділянках вулиць, автомобільних доріг встановлюється не раніше ніж за десять хвилин до та відміняються не пізніше ніж через три хвилини після проїзду таких осіб;

- тимчасова заборона (обмеження) доступу громадян на окремі ділянки місцевості або об'єкти. Так, у ст. 12 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" передбачено, що свободу пересування відповідно до закону може бути обмежено: у прикордонній смузі; на територіях військових об'єктів; у зонах, які згідно із законом належать до зон з обмеженим доступом; на приватних земельних ділянках; на окремих територіях і в населених пунктах, де у разі небезпеки поширення інфекційних захворювань і отруєнь людей введені особливі умови і режим проживання населення та господарської діяльності. Крім цього, свобода пересування обмежується щодо: осіб, до яких відповідно до процесуального законодавства застосовано запобіжні заходи, пов'язані з обмеженням або позбавленням волі; осіб, які згідно із законодавством перебувають під адміністративним наглядом; осіб, які згідно із законодавством про інфекційні захворювання та психіатричну допомогу підлягають примусовій госпіталізації та лікуванню; осіб, які звернулися за наданням їм статусу біженця до прийняття відповідного рішення компетентним суб'єктом публічної адміністрації та ін.;

- використання транспортних засобів і засобів зв'язку, які належать підприємствам, установам, організаціям і громадянам. Такий захід здійснюється в особливих надзвичайних умовах і спрямований на забезпечення безпеки громадян, а також для захисту їх прав і свобод, конституційного ладу при масових порушеннях правопорядку, які створюють загрозу життю і здоров'ю громадян. Відповідно до пунктів 26, 27 ст. 11 Закону України "Про міліцію" використання працівниками міліції транспортних засобів і засобів зв'язку, які належать підприємствам, установам і організаціям, здійснюється безперешкодно та безоплатно. Право використовувати транспортні засоби, що належать підприємствам, установам і організаціям, громадянам для безпосереднього переслідування та затримання злочинців чи осіб, які втекли з-під варти або вчинили напад на об'єкт, що охороняється, мають також військовослужбовці внутрішніх військ (ст. 10 Закону України "Про внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України");

- інші.

До другої групи заходів належать такі, які застосовуються для запобігання негативним наслідкам надзвичайних ситуацій.

Відповідно до ст. 16 Закону України "Про правовий режим надзвичайного стану" Указом Президента України про введення надзвичайного стану в інтересах національної безпеки та громадського порядку з метою запобігання заворушенням або злочинам, для охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей на період надзвичайного стану можуть запроваджуватися такі заходи, як встановлення особливого режиму в'їзду і виїзду, а також обмеження свободи пересування по території, де вводиться надзвичайний стан. Крім того, відповідно до ст. 18 цього Закону додатково можуть здійснюватися такі заходи, як запровадження комендантської години (заборона перебувати на вулицях та в інших громадських місцях без спеціально виданих перепусток і посвідчень особи у встановлені години доби).

У районі проведення антитерористичної операції посадові особи, залучені до операції, мають право не допускати громадян на окремі ділянки місцевості та об'єкти, виводити громадян з окремих ділянок місцевості та об'єктів (п. 5 ст. 15 Закону України "Про боротьбу з тероризмом").

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" на територіях, де встановлено карантин, місцевим органам публічної адміністрації надається право:

- встановлювати особливий режим в'їзду на територію карантину та виїзду з неї громадян і транспортних засобів, а у разі необхідності - проводити санітарний огляд речей, багажу, транспортних засобів та вантажів;

- створювати на в'їздах і виїздах із території карантину контрольно-пропускні пункти, залучати в установленому порядку для роботи в цих пунктах військовослужбовців, працівників органів внутрішніх справ.

Реалізація таких примусових заходів адміністративного попередження мала місце в історії нашої держави. Так, відповідно до Указу Президента України від 3 грудня 2005 р. № 1692/2005 "Про введення надзвичайного стану в населених пунктах Автономної Республіки Крим" у зв'язку із захворюванням птиці високопатогенним грипом на території Совєтського, Нижньогірського та Джанкойського районів, що створювало загрозу життю і здоров'ю населення, оперативному штабу було доручено: вжити невідкладних заходів з ліквідації осередків високопатогенного грипу птиці, запобігання його поширенню, недопущення завдання шкоди здоров'ю населення, зокрема:

- встановлення протягом доби зони захисту (до 3 кілометрів) та зони спостереження (до 10 кілометрів) навколо населених пунктів;

- вирішення в установленому порядку питання щодо встановлення карантинної зони;

- забезпечення попереднього і повного відшкодування в грошовій формі населенню карантинної зони вартості свійської птиці, що вилучається;

- встановлення територій тимчасової заборони реалізації живої птиці та продукції птахівництва.

Заходи адміністративного припинення, як і адміністративно-попереджувальні, досить різноманітні і здійснюються різними суб'єктами публічної адміністрації в багатьох сферах суспільного життя. Заходи адміністративного припинення не відвертають, а безпосередньо припиняють протиправні діяння, що вчиняються, тобто правопорушення вже розпочалося (або закінчилось) і необхідно з'ясувати обставин справи, встановити особу порушника, створити умови для подальшого застосування до нього заходів адміністративної відповідальності. На відміну від попереджувальних заходів, вони мають більш детальну правову регламентацію.

Заходи адміністративного припинення мають більш складну структуру, оскільки застосовуються з метою:

- припинення протиправної поведінки (переважно адміністративних проступків, рідше злочинів);

- усунення їх шкідливих наслідків;

- створення умов для можливого подальшого притягнення винних до відповідальності.

При цьому таким заходам (як, до речі, і заходам відповідальності) також притаманні функції попередження вчинення нових правопорушень, недопущення настання шкідливих наслідків тощо, про що зазначається у юридичній літературі, але вони мають додатковий характер. Крім цього, не всі заходи адміністративного припинення однаковою мірою сприяють запобіганню правопорушенням. Як правильно зазначає В. К. Колпаков, "жорстке розмежування заходів за функціональним призначенням і не можливо і не доречно. Один і той же захід за конкретних обставин може виконувати декілька функцій. Втім, практика протидії адміністративним проступкам дозволяє, з відповідними припущеннями, вести мову про домінуючі напрями застосування того чи іншого заходу".

До заходів адміністративного припинення належать:

- вимога припинити протиправну поведінку. Таке право мають працівники правоохоронних органів, інші суб'єкти владних повноважень у разі виявлення такої поведінки. Так, працівникам міліції для виконання покладених на неї обов'язків надається право вимагати від громадян і службових осіб, які порушують громадський порядок, припинення правопорушень та дій, що перешкоджають здійсненню повноважень міліції, виносити на місці усне попередження особам;

- вимога усунення негативних наслідків протиправної поведінки. Так, працівники міліції мають право вимагати від фізичних та юридичних осіб усунення порушень правил утримання та експлуатації автомобільних доріг, вулиць і залізничних переїздів. Зокрема така вимога може мати форму припису. Припис - обов'язкова до виконання письмова вимога уповноважених суб'єктів публічної адміністрації, що надається юридичним і фізичним особам з метою припинення виявленого порушення законодавства та усунення його наслідків, що не передбачає застосування санкцій;

- застосування заходів спеціального призначення. Здійснюється працівниками міліції, митних органів, Служби безпеки України, інших воєнізованих формувань у виняткових випадках, коли були використані й не дали необхідного результату інші методи впливу на правопорушників. Тому застосуванню цих заходів повинно передувати попередження про намір їх застосувати, якщо дозволяють обставини. До заходів спеціального призначення, що мають право застосовувати працівники міліції, відносять:

а) заходи фізичного впливу, в тому числі прийоми рукопашного бою. Застосовуються для припинення правопорушень, подолання протидії законним вимогам міліції, яка здійснюється із застосуванням сили щодо працівників міліції або інших осіб, якщо інші способи були застосовані та не забезпечили виконання покладених на міліцію обов'язків;

б) спеціальні засоби (наручники, гумові кийки, засоби зв'язування, сльозоточиві речовини, світлозвукові пристрої відволікаючої дії, пристрої для відкриття приміщень і примусової зупинки транспорту, водомети, бронемашини та інші спеціальні і транспортні засоби), використання службових собак здійснюється для: припинення масових безпорядків і групових порушень громадського порядку; для затримання і доставки в міліцію або інше службове приміщення осіб, які вчинили правопорушення; для припинення масового захоплення землі та інших дій, що можуть призвести до зіткнення груп населення, а також діянь, які паралізують роботу транспорту, життєдіяльність населених пунктів, посягають на громадський спокій, життя і здоров'я людей та ін.;

в) вогнепальну зброю, як крайній захід у чітко визначених законом випадках, застосовують: 1) для захисту громадян від нападу, який загрожує їх життю і здоров'ю, а також для звільнення заручників; 2) для відбиття групового або збройного нападу на працівника міліції або членів його сім'ї чи іншого нападу, якщо їх життю або здоров'ю загрожує небезпека; 3) для відбиття нападу на об'єкти охорони, конвої, жилі приміщення громадян, приміщення державних і громадських підприємств, установ і організацій, а також звільнення їх у разі захоплення; 4) для затримання особи, яку застали при вчиненні тяжкого злочину і яка намагається втекти; 5) для затримання особи, яка чинить збройний опір, намагається втекти з-під варти, а також озброєної особи, яка погрожує застосуванням зброї та інших предметів, що загрожує життю і здоров'ю працівника міліції; 6) для зупинки транспортного засобу шляхом його пошкодження, якщо водій своїми діями створює загрозу для життя і здоров'я громадян або працівника міліції;

- привід. Здійснюється міліцією і полягає у примусовій доставці до відповідних закладів та установ: а) осіб, які ухиляються від явки до закладів охорони здоров'я осіб, які становлять групу ризику захворювання на СНІД, а також інфікованих вірусом імунодефіциту людини, хворих на венеричні захворювання, хронічний алкоголізм і наркоманів, які вводять наркотичні засоби шляхом ін'єкцій, для обов'язкового обстеження і лікування; б) осіб, хворих на заразні форми туберкульозу, - до протитуберкульозного закладу; в) громадян, які ухиляються від призову на військову службу;

- затримання осіб, не пов'язане із здійсненням провадження в справах про адміністративні проступки та злочини. Так, працівники міліції мають право відповідно до п. 5 ст. 11 Закону України "Про міліцію" затримувати і тримати у спеціально відведених для цього приміщеннях осіб, які мають ознаки вираженого психічного розладу і створюють у зв'язку з цим реальну небезпеку для себе і оточуючих, - до передачі їх до лікувальних закладів, але не більш як на 24 години; іноземців та осіб без громадянства, які розшукуються правоохоронними органами інших держав як підозрювані, обвинувачені у вчиненні злочину або як засуджені, які ухиляються від виконання кримінального покарання, - в порядку та на строки, передбачені законодавством України, міжнародними договорами України;

- зупинка транспортних засобів. Застосовується переважно працівниками Державної автомобільної інспекції в разі порушення правил дорожнього руху, наявних ознак, які свідчать про технічну несправність транспорту або забруднення ним навколишнього середовища, а також за наявності даних про те, що він використовується з протиправною метою;

- заборона чи зупинення певних робіт або експлуатації різних об'єктів (наприклад дозвільної системи, автотранспорту тощо). Так, міліція має право забороняти експлуатацію транспортних засобів, технічний стан яких загрожує безпеці дорожнього руху, обмежувати або забороняти проведення ремонтно-будівельних та інших робіт на вулицях і автомобільних шляхах, якщо при цьому не додержуються вимоги безпеки. Головні державні санітарні лікарі (їх заступники) застосовують такі заходи для припинення порушення санітарного законодавства:

а) обмеження, тимчасова заборона діяльності підприємств, установ, організацій, об'єктів будь-якого призначення, технологічних ліній, машин і механізмів, виконання окремих технологічних операцій, користування плаваючими засобами, рухомим складом і літаками у разі невідповідності їх вимогам санітарних норм;

б) обмеження, тимчасова заборона будівництва, реконструкції та розширення об'єктів у разі відступу від затвердженого проекту;

в) тимчасова заборона виробництва, заборона використання та реалізації хімічних речовин, технологічного устаткування, будівельних матеріалів, біологічних засобів, товарів народного споживання, джерел іонізуючих випромінювань у разі відсутності їх гігієнічної регламентації та державної реєстрації, а також якщо їх визнано шкідливими для здоров'я людей;

г) обмеження, зупинення викидів (скидів) забруднюючих речовин за умови порушення санітарних норм;

ґ) зупинення інвестиційної діяльності у випадках, встановлених законодавством (ст. 42 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" від 24 лютого 1994 р.);

- вилучення з реалізації небезпечних для здоров'я хімічних та радіоактивних речовин, біологічних матеріалів у порядку, що встановлюється законодавством, та інші заходи.

Окрему частину заходів адміністративного припинення, що застосовуються з метою створення умов для можливого подальшого притягнення винних до відповідальності, становлять заходи забезпечення провадження в справах про адміністративні проступки. Застосування цих заходів може здійснюватися окремо від інших заходів або паралельно з ними.

Такими заходами є: привід (ч. 2 ст. 268 КУпАП);

- доставлення (ст. 259 КУпАП);

- адміністративне затримання (статті 261-263 КУпАП);

- особистий огляд, огляд речей, ручної кладі, багажу, знарядь полювання і лову риби, добутої продукції, транспортних засобів та інших предметів та знарядь проступку (ст. 264 КУпАП);

- вилучення речей та документів (ст. 265 КУпАП);

- огляд водіїв на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, та відсторонення їх від керування транспортними засобами, річковими і маломірними суднами (ст. 266 КУпАП);

- тимчасове вилучення посвідчення водія (ст. 265і КУпАП), тимчасове затримання транспортного засобу (ст. 2652 КУпАП);

- вилучення ліцензійної картки на транспортний засіб (ст. 2653 КУпАП) та ін.

Заходи відповідальності за порушення нормативно-правових положень становлять найбільш чітко виражену групу заходів адміністративного примусу. Це примусові заходи впливу, які містяться в адміністративно-правових санкціях і застосовуються публічною адміністрацією як наслідок вчинення адміністративних правопорушень з дотриманням встановленої процедури.

Обов'язковою умовою застосування даної групи заходів є здійснення адміністративного провадження і прийняття рішення про застосування відповідного заходу адміністративного примусу в установлених законом формі та порядку.

Адміністративним законодавством передбачені такі заходи відповідальності:

1) накладення адміністративних стягнень на фізичних осіб за вчинення адміністративних правопорушень. Адміністративне стягнення є мірою відповідальності, що застосовується з метою покарання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, виховання її в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Їх застосування регламентовано Кодексом України про адміністративні правопорушення, Митним кодексом, іншими нормативними актами. Найбільш консолідовано адміністративні стягнення закріплені в ст. 24 КУпАП, у якій зазначено, що за вчинення адміністративних правопорушень можуть застосовуватись такі адміністративні стягнення:

- попередження;

- штраф;

- оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення;

- конфіскація: предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення; грошей, одержаних внаслідок вчинення адміністративного правопорушення;

- позбавлення спеціального права, наданого даному громадянинові (права керування транспортними засобами, права полювання);

- громадські роботи;

- виправні роботи;

- адміністративний арешт;

- адміністративне видворення за межі України іноземців і осіб без громадянства за вчинення адміністративних правопорушень, які грубо порушують правопорядок.

Даний перелік адміністративних стягнень не є вичерпним, оскільки законами України можуть бути встановлені й інші, крім зазначених у цій статті, види адміністративних стягнень. Так, за порушення митних правил передбачено накладення такого адміністративного стягнення, як конфіскація (ст. 326 Митного кодексу), яка за своїм змістом, предметами, наслідками та строками накладення суттєво відрізняється від конфіскації, передбаченої КУпАП. Стаття 30 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" від 20 вересня 2011 року, якою регламентовано порядок примусового видворення іноземців та визначено, що за постановою адміністративного суду Державна міграційна служба України, Державна прикордонна служба (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України) або органи Служби безпеки України можуть примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення, крім випадків затримання іноземця або особи без громадянства за незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України та їх передачі прикордонним органам суміжної держави.

2) накладення дисциплінарних стягнень на фізичних осіб за вчинення адміністративних правопорушень. Така альтернатива накладенню адміністративних стягнень передбачена ст. 15 КУпАП, в якій зазначено, що військовослужбовці, військовозобов'язані та резервісти під час проходження зборів, а також особи рядового і начальницького складів органів виконавчої влади з питань виконання покарань, внутрішніх справ і Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України несуть відповідальність за адміністративні правопорушення за дисциплінарними статутами. Але це правило поширюється не на всі адміністративні проступки. Так, за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних правил і норм, правил полювання, рибальства та охорони рибних запасів, митних правил, вчинення корупційних правопорушень та деяких інших, ці особи несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах;

3) застосування до фізичних осіб за вчинення адміністративних правопорушень заходів впливу, які не визначаються законодавцем як адміністративні стягнення. Статтею 13 КУпАП "Відповідальність неповнолітніх" передбачено, що до осіб віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років, які вчинили адміністративні правопорушення, застосовуються заходи впливу, передбачені ст. 24і цього Кодексу. До них належать:

- зобов'язання публічно або в іншій формі попросити вибачення у потерпілого;

- попередження;

- догана або сувора догана;

- передача неповнолітнього під нагляд батькам або особам, які їх замінюють, чи під нагляд педагогічному або трудовому колективу за їх згодою, а також окремим громадянам на їх прохання.

У той самий час такі заходи впливу застосовуються за вчинення не кожного проступку. Зокрема у разі вчинення особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років адміністративних правопорушень, передбачених статтями 44, 51, 121-127, частинами 1, 2 і 3 ст. 130, ст. 139, ч. 2 ст. 156, статтями 173, 174, 185, 190-195 КУпАП, вони підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах. З урахуванням характеру вчиненого правопорушення та особи правопорушника до зазначених осіб (за винятком осіб, які вчинили правопорушення, передбачені ст. 185) можуть бути застосовані заходи впливу, передбачені ст. 24і цього Кодексу;

4) накладення на юридичних осіб за порушення адміністративно-правових установлень стягнень, які не визначаються законодавцем як адміністративні (притягнення до відповідальності в адміністративному порядку). Така відповідальність юридичних осіб передбачена Законом України "Про об'єднання громадян", в якому зазначено, що за порушення законодавства до об'єднання громадян можуть бути застосовані такі стягнення:

- попередження;

- штраф;

- тимчасова заборона (зупинення) окремих видів діяльності;

- тимчасова заборона (зупинення) діяльності;

- примусовий розпуск (ліквідація).

Статтею 104 Закону "Про ветеринарну медицину" передбачено, що за правопорушення в галузі ветеринарної медицини на юридичних осіб, чия діяльність пов'язана з вирощуванням (розведенням) тварин, виробництвом та обігом об'єктів державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду, а також з наданням послуг лабораторної діагностики та веденням ветеринарної практики, накладається штраф відповідно до закону. Законом України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції" встановлено, що до особи, яка ввела продукцію в обіг або відповідно до цього Закону вважається такою, що ввела продукцію в обіг, застосовуються штрафні санкції (ст. 44).

5) застосування до юридичних осіб за порушення адміністративно-правових установлень заходів адміністративного впливу, які не визначаються законодавцем як стягнення. Вони представлені в законодавстві як заходи впливу. Так, ст. 19 Закону України "Про політичні партії" передбачено, що у разі порушення політичними партіями Конституції України, цього та інших законів України до них можуть бути вжиті такі заходи: а) попередження про недопущення незаконної діяльності; б) заборона політичної партії. Статтею 11 Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" встановлено, що Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку може анулювати ліцензію на право провадження професійної діяльності на фондовому ринку, яку було видано такому професійному учаснику фондового ринку, а також анулювати свідоцтво про реєстрацію об'єднання як саморегулівної організації фондового ринку, яке було видано такому об'єднанню.

Загалом законодавець уникає застосування щодо юридичних осіб таких термінів, як "адміністративне правопорушення", "адміністративна відповідальність", "адміністративне стягнення", проте юридична природа та порядок застосування заходів відповідальності (штраф, анулювання ліцензії тощо) говорить про належність цих заходів впливу до сфери адміністративного примусу.

Таким чином, у діяльності публічної адміністрації методи є найважливішим правовим засобом. їх використання необхідно здійснювати у раціональному поєднанні з урахуванням особливостей об'єктів впливу, галузі діяльності, матеріальних можливостей, кадрового та технічного потенціалу, сприяти зменшенню перешкод у реалізації громадянами своїх прав, свобод та законних інтересів.