Інформаційні технології в організації бухгалтерського обліку та аудиту - Івахненков С.В. - Поняття та види контролю

Поняття та види контролю

Слово "контроль" має французьке походження: controle — перевірка або спостереження з метою перевірки. Під терміном кон-

троль розуміють багато понять: контроль як один із головних принципів управління, контроль як стадія процесу (циклу) управління і, нарешті, контроль як функція управління. Це пояснюється тим, що кожен виробничий цикл або соціальний процес відрізняється певними характеристиками і потребує управлінських впливів, які забезпечують досягнення наміченої заздалегідь мети. Для цього орган, що виробляє управлінські впливи, має вчасно знати про їх необхідність і мати деякі конкретні вихідні характеристики, які можуть знадобитися для підготовки впливу. Слід також зазначити, що в підходах до визначення поняття "господарський контроль" ніколи не було єдиних поглядів. Такі вчені, як професори В.Д. Андреев [1], Ф.Ф. Бутинець [9], М.І. Карауш

[21], М.М. Крамаровський [24], В.К. Радостовець [42], B.C. Руд-ницький [46] та багато інших у своїх працях господарський контроль розглядали і як принцип, і як метод та форму, і як вид діяльності.

Під контролем слід розуміти систематичне спостереження та перевірку процесу функціонування певного об'єкта з метою встановлення його відхилень від заданих параметрів. Стосовно підприємства — це система спостереження і перевірки відповідності функціонування підприємств встановленим стандартам та іншим нормативам, прийнятим планам, програмам та оперативним управлінським рішенням, виявлення допущених відхилень від прийнятих принципів організації і ведення господарства.

Контроль не лише дає можливість отримати інформацію про об'єкт, а й впливає на нього — покращує виконавчу дисципліну. Отже, завдяки впливу на дійсність контроль проявляється в двох основних значеннях — як функція управління і як важливий принцип управління.

Сутність контролю як однієї з функцій управління можна визначити як спостереження і перевірку процесу функціонування та фактичного стану об'єкта, яким керують, з метою визначення обґрунтованості й ефективності прийнятих управлінських рішень та результатів їх виконання, виявлення відхилень від вимог цих рішень, усунення негативних ситуацій та інформування про це органів управління [7, с. 10].

Головне призначення функції контролю полягає в попередженні і оперативному виявленні відхилень, що уповільнюють досягнення підприємством економічних цілей, які стоять перед ним.

На думку проф. Ф.Ф. Бутинця та доц. С.В. Бардаша [7], проф. Й.С. Завадського [14] під господарським контролем слід розуміти процес спостереження і перевірки відповідності функціонування підприємств встановленим стандартам та іншим нормативам, прийнятим планам, програмам і оперативним управлінським рішенням, який здійснюється суб'єктами управління, що мають відповідні повноваження, з метою виявлення відхилень від встановлених параметрів цієї діяльності, прийнятих принципів організації і ведення бізнесу, усунення та попередження негативних явищ і тенденцій.

Потрібно відмітити, що зростання ролі бухгалтерського обліку в американському суспільстві пов'язане з появою спеціальної посади контролера. До його компетенцій входять розробка і перевірка фінансових та облікових директив, подання звітності, складання кошторису і контроль за його виконанням, складання нормативних і фактичних даних та їх оцінка. Фактично на більшості підприємств у США головний бухгалтер підпорядкований контролеру. А функція головного бухгалтера полягає здебільшого в забезпеченні поточної діяльності бухгалтерії.

Отже, доц. С.В. Бардаш має рацію, коли пише: "Не можна погодитись з тими авторами, які наділяють облік контрольними якостями та поєднують його з контролем. Твердження, що ведення обліку є одночасно здійсненням контролю, досить суперечливе, бо побудова бухгалтерської моделі господарських засобів та здійснення контролю за їх збереженням і доцільністю використання досягається принципово різними методами" [2, с. 106].

У здійсненні господарського контролю можна виділити два основних напрями: по-перше, контроль з погляду економічної ефективності діяльності підприємств; по-друге — з погляду дотримання законності і забезпечення збереження коштів підприємства. Господарський контроль відіграє велику роль у справі підвищення ефективності роботи підприємств, виявлення внутрішньогосподарських резервів.

Функції контролю — це виявлення і вивчення фактичного стану справ, зіставлення його з поставленою метою, оцінка вивченої діяльності, вжиття заходів з усунення виявлених порушень. Контроль має такі функції: сигнальну, профілактичну й інструктивну. Функції контролю між собою тісно пов'язані й утворюють упорядковану систему управління.

За організаційними формами (за суб'єктами проведення) контроль поділяється на такі види:

• державний;

• відомчий (внутрішньовідомчий);

• позавідомчий;

• аудиторський (незалежний);

• внутрішньогосподарський.

Державний контроль здійснюють переважно державні органи контролю й управління, а також органи законодавчої влади.

Відомчий (внутрішньовідомчий) контроль проводять міністерства, комітети, департаменти та інші органи державного управління за діяльністю підвідомчих їм підприємств (об'єднань), організацій та установ. Звичайно такий контроль здійснюється шляхом проведення ревізій і тематичних перевірок.

Позавідомчий контроль здійснюють державні органи за підприємствами й організаціями у формі ревізій виробничо-господарської діяльності. Аудит також є формою позавідомчого контролю, але він, крім того, є незалежним контролем.

Аудиторський контроль здійснюється за діяльністю підприємств аудиторськими фірмами і приватними особами (аудиторами), що мають ліцензію на право займатися аудиторською діяльністю.

Внутрішньогосподарський (внутрішній) контроль за діяльністю філій, цехів, ділянок, бригад, відділів, служб та інших внутрішньогосподарських формувань проводять на підприємствах їхні керівники, фахівці, штатні контролери-ревізори (аудитори).

Залежно від часу проведення контроль поділяють на попередній, поточний (оперативний) і наступний.

Попередній контроль проводять до прийняття управлінських рішепь і здійснення господарських операцій. Він має профілактичний характер. Його суб'єктами можуть бути внутрішньогосподарські плани, бізнес-плани, проектно-кошторисна документація, документи на видачу коштів, на відпуск продукції тощо. Мета попереднього контролю — попередити незаконні дії посадових осіб, незаконні й економічно недопільні господарські операції. Попередній контроль корисний і необхідний на всіх рівнях управління. Він сприяє запобіганню непродуктивним витратам, неправильному оформленню первинних документів.

Поточний контроль, як правило, організують у процесі здійснення різних господарських операцій. Саме тому поточний контроль називають оперативним контролем.

Наступний контроль здійснюють після того, як господарські операції відбулися. Кількість об'єктів наступного контролю визначають на підставі різних факторів, завдань і мети перевірки фінансових витрат на її здійснення тощо.

Суб'єктами наступного контролю виступають різні фінансові і податкові органи, органи валютного і митного контролю тощо. Серед суб'єктів наступного контролю зовнішній аудит посідає особливе місце.

Залежно від джерел інформації контроль поділяють на документальний і фактичний.

Документальний контроль передбачає використання первинних документів для встановлення вірогідності й законності здійснення господарських операцій, складання облікових регістрів і звітності.

Фактичним є контроль, за якого кількісний і якісний стани об'єкта, який перевіряють, встановлюють шляхом обстеження, огляду, вимірювання, перерахування, зважування, лабораторного аналізу й інших способів перевірки фактичного стану. До об'єктів фактичного контролю належать: готівка в касі, основні засоби, товарно-матеріальні цінності, готова продукція, виконані роботи і послуги.