Курс адміністративного права України - Коваленко В.В. - 1. Митна справа як об'єкт публічного адміністрування

Проголосивши Декларацію про державний суверенітет, незалежність та самостійність в економічній сфері, Україна тим самим започаткувала свою самостійну митну політику та своє митне законодавство.

Для виконання цих функцій державою засновується митниця. Вона є державним органом, що відповідає за забезпечення економічного суверенітету держави і дотримання норм як національного, так і міжнародного права, стягування імпортного й експортного мита, податків і різних зборів, а також здійснення контролю за застосуванням інших законів і правил, що регулюють, серед Іншого, питання ввозу, транзиту і вивозу вантажів.

В уніфікованому переліку митних термінів країн Східної Європи митниця визначається як державний орган, через який повинні ввозитися до країни і вивозитися з її території всі імпортовані й експортовані товари, а також поштові відправлення й інші вантажі.

Митні установи здійснюють митний контроль, під яким розуміють заходи, що застосовуються для забезпечення виконання вимог законів і правил, за дотримання яких відповідають митниці.

Служба контролю митних установ - це будь-яка служба, на яку покладено обов'язок здійснювати різні види контролю, яким регулярно піддаються імпортні, експортні і транзитні вантажі або пасажири, їх багаж, ручна поклажа, валюта і валютні цінності, поштові відправлення при міжнародних перевезеннях тощо.

Діяльність митних органів регулюється переважно нормами адміністративного права. Його особливістю є те, що, по-перше, в ньому широко використовується властивий публічному праву імперативний метод правового регулювання, а по-друге, охоронна функція реалізується переважно за допомогою інституту адміністративної відповідальності. Наприклад, адміністративно-правовий метод регулювання широко використовується для регулювання відносин між органами Державної митної служби та суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності.

Значна частина відносин, які складають предмет митного права, регулюється нормами адміністративного права і притаманними йому методами. Більше того, в окремих юридичних виданнях митне право прямо розглядається як підгалузь адміністративного права.

1. Митна справа як об'єкт публічного адміністрування

Після проголошення незалежності України, проведення демократичних і економічних ринкових реформ зникла державна монополія зовнішньої торгівлі. У результаті держава та її органи не мають права керувати зовнішньоторговельними відносинами, а можуть лише здійснювати їх регулювання за допомогою методів, визначених нормативно-правовими актами. Основні питання державного регулювання зовнішньоекономічних відносин визначаються за допомогою митної справи і митної політики.

Митна справа - це комплекс заходів, спрямованих на реалізацію митної політики України. Митна справа є складовою зовнішньополітичної і зовнішньоекономічної діяльності України. У митній справі Україна додержується визнаних у міжнародних відносинах систем класифікації та кодування товарів, єдиної форми декларування експорту та імпорту товарів, митної інформації, інших міжнародних норм і стандартів. Засади митної справи, у тому числі розміри податків і зборів та умови митного обкладення, спеціальні митні зони і митні режими на території України, перелік товарів, експорт, імпорт та транзит яких через територію України забороняється, визначаються виключно Митним кодексом та законами України.

Кабінет Міністрів України організовує та забезпечує здійснення митної справи відповідно до законів України, а також міжнародних договорів, укладених в установленому законом порядку, координує діяльність спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи, інших органів виконавчої влади при вирішенні питань, що стосуються митної справи. Безпосереднє керівництво митною справою покладається на спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи.

Митна політика - це система принципів та напрямів діяльності держави у сфері забезпечення своїх економічних інтересів та безпеки за допомогою митно-тарифних та нетарифних заходів регулювання зовнішньої торгівлі.

Митна політика та митна діяльність завжди були нерозривно пов'язані, в першу чергу, з зовнішньоекономічною діяльністю держави, оскільки причиною їх виникнення є наявність міждержавних економічних (торговельних) зв'язків у якості об'єкта державного впливу та контролю. Цей факт зумовлює переважання економічного характеру функцій митної політики.

Наша держава самостійно визначає митну політику, створює власну митну систему, здійснює митне регулювання на своїй території. Митне регулювання здійснюється відповідно до вимог Митного кодексу (МКУ), законів України та міжнародних договорів України.

Згідно з Митним кодексом України, прийнятим 11 липня 2002 р., митна справа включає: порядок переміщення через митний кордон товарів та інших предметів; митне регулювання, пов'язане із встановленням мит і митних зборів, процедури митного контролю та інші засоби проведення в життя митної політики. До складових частин митної справи належать митна статистика й ведення товарної номенклатури зовнішньоекономічної діяльності, боротьба з контрабандою та порушеннями митних правил, розгляд справ про порушення митних правил.

МКУ становить основу митного законодавства України. За своїм характером він є комплексним законом, що регулює різноманітні відносини, які зачіпають різні галузі права - адміністративне, цивільне, фінансове, кримінальне та, у визначеній частині, міжнародне. У МКУ визначено: функції митних органів; служба в митних органах; принципи переміщення товарів і транспортних засобів (право на ввезення та вивезення, заборона на ввезення та вивезення, обмеження на ввезення та вивезення; митні режими; митні платежі; митне оформлення; митний контроль; митні пільги; митна статистика; ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності; відповідальність за порушення митних правил, а також правила провадження в справах про такі порушення та їх виконання).

Закони України з питань митної справи набирають чинності через десять днів з дня їх офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня їх офіційного опублікування.

Інші нормативно-правові акти з питань митної справи набирають чинності через 45 днів з дня їх офіційного опублікування, якщо інше не передбачено самим актом, але не раніше дня їх офіційного опублікування. У разі якщо такі нормативно-правові акти не будуть офіційно опубліковані, вони не набирають чинності.