Курс адміністративного процесу - Кузьменко О.В. - 16.2. Структура адміністративного провадження за скаргами фізичних та юридичних осіб

Адміністративно-процедурні провадження за скаргами громадян відносяться до групи процедурних проваджень, яка має умовну назву "за зверненнями громадян".

В адміністративно-процедурному провадженні за скаргою особи можна виокремити такі стадії:

1) порушення справи за скаргою;

2) перевірка змісту скарги;

3) розгляд та прийняття рішення за скаргою;

4) оскарження рішення, прийнятого за скаргою до вищого органу (суду) (факультативна стадія);

5) виконання рішення за скаргою.

Розглянемо детально зміст зазначених стадій.

Законом України "Про звернення громадян" (ст. 16) встановлено загальне правило, згідно з яким скарга на рішення чи дії публічної адміністрації, підприємства, установи, організації, об'єднання громадян, засобів масової інформації, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду.

Порядок адміністративного оскарження, за якого адресатом розгляду скарг виступає орган виконавчої влади вищого рівня (посадова особа) випливає із засад функціонування системи органів виконавчої влади, а саме - субординації, що передбачає підпорядкованість органів нижчого рівня ієрархічно вищим органам. Підпорядкованість і підконтрольність органу виконавчої влади нижчого рівня вищестоящому органу як елементи субординації створюють для останнього можливість впливати на функціонування підпорядкованого органу, зокрема змінювати чи скасовувати його рішення або зобов'язувати до вчинення чи припинення певних дій.

Разом із тим, аналізуючи зміст норми, яка встановлює правило, що суб'єктом розгляду скарги виступає вищий у порядку підлеглості публічний орган (посадова особа) стосовно органу (посадової особи), який прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, слід вказати, що вона має характер скоріше норми- принципу ніж норми- імперативу, яка встановлює єдиний можливий варіант поведінки. Подібна за принципом дії норма передбачена у ст. 55 Конституції України - "права і свободи людини і громадянина захищаються судом", що зовсім не виключає можливість захисту прав людини і громадянина і і іншими, уповноваженими на це, органами. Саме тому суб'єктом розгляду скарги може виступати не тільки вищий у порядку підлеглості орган (посадова особа), а й орган (посадова особа), рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржуються, за умови, що суб'єкт звернення адресує йому свої вимоги. Нерідко, звернення саме до органу (посадової особи), рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржуються, дозволяє забезпечити, по-перше, кваліфікований розгляд скарги, оскільки орган виконавчої влади вже обізнаний з даною справою, і, по-друге, допомагає зняти конфлікт між органом влади і особою, що є важливим для формування відносин позитивного характеру між вказаними суб'єктами.

Скарга може бути подана в усній чи письмовій формі. Усні скарги викладаються громадянином і фіксуються посадовою особою на особистому прийомі громадян. Обов'язок керівників та інших посадових осіб органів виконавчої влади здійснювати особистий прийом громадян закріплений у ст. 22 Закону України "Про звернення громадян".

До письмового звернення скаржником можуть додаватися будь-які документи та інші матеріали, що стосуються порушених у зверненні питань.

Анонімне звернення реєструється, але розгляду не підлягає та підшивається до справи за номенклатурою справ. Рішення про визнання звернення анонімним та залишення його без розгляду приймає голова публічного органу за поданням керівника відділу організаційного та документального забезпечення або іншої посадової особи публічного органу, уповноваженої на ведення діловодства за зверненнями громадян.

Усі скарги громадян, що надходять до публічних органів, мають прийматися, попередньо розглядатися й централізовано реєструватися в день їх надходження в порядку, визначеному Інструкцією з діловодства за зверненнями громадян в органах державної влади і місцевого самоврядування, об'єднаннях громадян, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності, в засобах масової інформації, затвердженою постановою КМУ від 14.04.1997 р. № 348.

Усі скарги, що надійшли, мають прийматися та централізовано реєструватися у день їх надходження на реєстраційно-контрольних картках, придатних для оброблення персональними комп'ютерами, або в журналах. Конверти (вирізки з них) зберігаються разом із скаргою. Облік особистого прийому громадян ведеться на картках, у журналах або за допомогою електронно-обчислювальної техніки.

Журнальна форма реєстрації пропозицій, заяв і скарг та обліку особистого прийому громадян допускається в організаціях з річним обсягом надходження до 600 пропозицій, заяв і скарг і такою самою кількістю звернень громадян на особистому прийомі.

Письмові скарги, подані на особистому прийомі, також підлягають централізованій реєстрації на реєстраційно-контрольних картках, придатних для оброблення персональними комп'ютерами, або в журналах.

Автоматизовані реєстрація скарг та облік особистого прийому громадян здійснюються з реєстрації!но-контрольних форм шляхом введення до персонального комп'ютера таких реквізитів: дата надходження звернення; прізвище, ім'я, по батькові, категорія (соціальний стан) заявника; звідки одержано звернення, лата, індекс, контроль; порушені питання - короткий зміст, індекси; зміст і дата резолюції, прізвище автора, виконавець, термін виконання; лата надіслання, індекс і зміст документа, прийняті рішення, дата зняття з контролю; номер справи за номенклатурою.

Попередній розгляд скарг громадян у публічних органах управління здійснюється посадовою особою, уповноваженою на ведення діловодства за зверненнями громадян.

Попередній розгляд включає перевірку правильності оформлення, ознайомлення із змістом, визначення порядку подальшої роботи за скаргою громадянина (громадян).

Письмова скарга має бути підписана заявником (заявниками) із зазначенням дати.

Скарга, оформлена без дотримання перелічених вище вимог, реєструється та повертається скаржникові з відповідними роз'ясненнями у строк не пізніш як п'ять днів від дня її надходження. Копія такої скарги та копія листа з роз'ясненням, яким повернуто скаргу заявнику, залишається у тому органі, до якого звернувся заявник. Рішення про повернення звернення скаржнику приймається керівником органу.

Не розглядаються повторні скарги одним і тим же органом від одного й того ж громадянина з одного й того ж питання, якщо перше вирішено по суті, а також скарги, які подано з порушенням термінів, передбачених ст. 17 Закону України "Про звернення громадян", і скарги осіб, визнаних судом недієздатними.

На вимогу громадянина, який подав скаргу до організації, на першому аркуші копії звернення проставляється штамп із зазначенням найменування організації, дати надходження та вхідного номера звернення. Така копія повертається громадянинові.

Скарга, що містить питання, вирішення яких не належить до компетенції публічного органу, у п'ятиденний строк після її реєстрації пересилається на розгляд до органу з відповідною компетенцією, про що одночасно інформується скаржник з роз'ясненням підстав передачі скарги. Рішення про пересилання скарги за належністю приймається керівником публічного органу або його заступником згідно з розподілом функціональних обов'язків. Копія скарги громадянина залишається у справі публічного органу, який переслав оригінал звернення за належністю до відповідного органу.

Скарга надсилається поштою або передається до відповідного органу громадянином особисто або через уповноваженого представника, якщо його повноваження оформлені згідно з чинним законодавством.

Крім того відповідно до Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" від 22.05.2003 р. скарга може бути надіслана (подана) в електронному вигляді з обов'язковим додержанням вимог стосовно її реквізитів і вимог щодо подання електронних документів¹.

Згідно зі ст. 5 зазначеного Закону електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Його ст. 8 встановлює, що юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Відправлення та передавання електронних документів здійснюються автором або посередником в електронній формі за допомогою засобів інформаційних, телекомунікаційних, інформаційно-телекомунікаційних систем або шляхом відправлення електронних носіїв, на яких записано цей документ.

Громадяни мають право подавати скарги до публічної адміністрації чи її посадових осіб українською чи іншою мовою, прийнятною для сторін. Громадянин може подати скаргу особисто або через уповноважену на це іншу особу. Допускається подання скарг в інтересах громадян трудовим колективом, організацією, що здійснює правозахисну діяльність, якщо їх повноваження оформлені в установленому законом порядку.

До скарги додаються наявні у громадянина рішення або копії рішень, які приймалися за його зверненням раніше, а також інші документи, необхідні для розгляду скарги, які після її розгляду повертаються громадянину.

Позитивним моментом, що гарантує рівне право на оскарження та захищає особу від будь-яких проявів дискримінації, є заборона відмови у прийнятті та розгляді скарг з посиланням на політичні погляди, партійну належність, стать, вік, незнання мови звернення. Водночас, необхідно відмітити, що законодавство все ж встановлює деякі обмеження стосовно віку осіб, які мають право самостійно подавати скарги. Наприклад, в інтересах неповнолітніх осіб скарги подаються їх законними представниками. Такий самий порядок передбачено для подання скарг і в інтересах недієздатних осіб.

Скарги, оформлені належним чином та подані в установленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду. Щодо кожної скарги має бути прийнято одне з таких рішень:

o прийняти до провадження;

o передати на вирішення до підвідомчого органу чи установи. При цьому забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржується;

o надіслати за належністю до іншого відомства, якщо вирішення питань, порушених у скарзі, не входить до компетенції органу, який отримав скаргу, про що одночасно повідомляється суб'єкт звернення;

o залишити без розгляду за наявності підстав, визначених законом.

Письмова скарга реєструється, на неї відкривається реєстраційно-контрольна картка, що є основним обліковим документом письмового звернення громадянина, до якої поетапно, у міру розгляду звернення, заноситься необхідна інформація, зокрема:

а) реєстраційний індекс і дата надходження скарги;

б) прізвище, ім'я та по батькові громадянина;

в) адреса громадянина;

г) найменування органу державної влади, інших органів, установ, організацій, засобу масової інформації, прізвище та ініціали уповноваженої особи, яка скаржиться в інтересах заявника, вихідний номер і дата листа, яким надіслано скаргу;

ґ) короткий зміст скарги;

д) резолюція керівника публічного органу;

є) дата і підстави для відмови в розгляді скарги або припинення розгляду, посада, прізвище та ініціали посадової особи, яка прийняла це рішення;

ж) дані про доведення скарги до виконавців та переміщення скарги відповідно до підлеглості;

з) вихідний номер і дата листа, яким скарга, вирішення котрої не належить до компетенції публічного органу, була надіслана для розгляду в інший орган;

н) інформація про запити, що надсилались під час розгляду скарги (куди або кому надсилались, дати та вихідні номери запитів, реєстраційні номери та лати отриманих відповідей);

і) результати розгляду скарги, дата і вихідний номер відповіді громадянину;

ї) номер справи, в якій зберігається скарга;

й) дані про надходження повторних і дублетних скарг.

Керівник публічного органу зобов'язаний з'ясувати причини надходження повторної скарги громадянина. Якщо воно викликано порушенням установленого порядку розгляду, то посадові особи, які допустили порушення прав громадянина, несуть відповідальність відповідно до їх посадових інструкцій та законодавства України.

Письмові скарги громадян, адресовані керівнику публічного органу, підлягають обов'язковому розгляду керівником публічного органу (посадовою особою, яка виконує його обов'язки) або заступниками керівника публічного органу відповідно до їх повноважень з метою визначення належності питань, порушених у цих скаргах, до компетенції публічних органів; визначення виконавця, до компетенції якого належить вирішення порушеного у скарзі питання.

Звернення жінок, яким присвоєно почесне звання України "Матигероїня", Героїв України, Героїв Радянського Союзу, Героїв Соціалістичної Праці, інвалідів Великої Вітчизняної війни беруться під особистий контроль і розглядаються керівниками публічних органів особисто.

На розгляд керівнику публічного органу або його заступникам скарги громадян подаються в день їх надходження.

Повторні та дублетні скарги, які надійшли після опрацювання первинної скарги, подаються на розгляд разом з матеріалами розгляду первинної скарги.

Доручати розгляд скарги громадянина посадовій особі, рішення, дія або бездіяльність якої оскаржується, забороняється.

Рішення, які приймаються за скаргами, мають бути мотивовані, ґрунтуватися на нормах законодавства та доведені до відома заявника. Посадова особа, визнавши скаргу такою, що підлягає задоволенню, зобов'язана забезпечити своєчасне й правильне виконання при йнятого рішення, а в разі визнання скарги обгрунтованою - вжити заходів допоновлення порушених прав громадян.

При розгляді скарг особлива увага приділяється вирішенню проблем, з якими звертаються ветерани війни та праці, інваліди, громадяни, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, багатодітні сім'ї, одинокі матері та інші громадяни, які потребують соціального захисту та підтримки.

Треба відзначити, що на будь-якому етапі розгляду скарги публічний орган (посадова особа) повинен забезпечити суб'єкту звернення та іншим учасникам адміністративного провадження реалізацію їхніх процесуальних прав. Згідно із Законом України "Про звернення громадян" суб'єкт звернення має такі права:

- особисто викласти аргументи особі, яка перевіряла скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги:

- знайомитися з матеріалами перевірки;

- подавати додаткові матеріали або наполягати на їх запиті органом, який розглядає скаргу;

- бути присутнім при розгляді скарга;

- користуватися послугами адвоката або представника трудового колективу, організації, яка здійснює ііравозахмсну функцію, оформивши це уповноваження в установленому законом порядку;

- одержати письмову відповідь про результати розгляду скарги;

- висловлювати усно або письмово вимогу щодо дотримання гаєм" ниці розгляду скарги;

- вимагати відшкодування збитків, якщо вони стали результатом порушень встановленого порядку розгляду скарг.

Зазначений обсяг процесуальних прав суб'єкта звернення в цілому є достатнім для реалізації його законних інтересів у процесі розгляду скарг. Разом з тим, на нашу думку, суб'єкт звернення повинен мати право вимагати відшкодування не тільки тих збитків, що стали результатом порушень встановленого порядку розгляду скарг, а й тих, які були завдані через невиконання чи неналежне виконання рішень по скарзі.

У свою чергу, на суб'єкта вирішення справи покладаються такі обов'язки:

- об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти скарги;

- у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді скарги скласти про це мотивовану постанову;

- на прохання громадянина запрошувати його на засідання органу, що розглядає його скаргу;

- скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли правопорушенням;

- забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку зі скаргою рішень;

- письмово повідомляти громадянина про результати перевірки скарги і суть прийнятого рішення;

- вживати заходів щодо відшкодування в установленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний строк довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об'єднання громадян за місцем проживання громадянина;

- у разі визнання заяви чи скарги необгрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення;

- не допускати безпідставної передачі розгляду скарг іншим органам;

- організовувати та перевіряти стан розгляду скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

Даний перелік обов'язків суб'єкта вирішення справи доцільно доповнити обов'язком ознайомлення учасників адміністративного провадження з їх процесуальними правами та обов'язками, що було б додатковою гарантією їх реалізації у даному провадженні¹.

Водночас, треба наголосити на важливій особливості, яка характеризує зміст провадження за скаргою. Вона дістає вияв у тому, що зазначене провадження здійснюється у чітко встановлений строк, який обчислюється з дня, наступного за днем реєстрації скарги в публічному органі, по день реєстрації відповіді скаржнику на його скаргу. Якщо останній день строку розгляду скарги припадає на неробочий день, то ним вважається перший після нього робочий день.

Скарги розглядаються, і щодо них приймаються рішення у строк не більше одного місяця від дня їх надходження враховуючи вихідні, святкові й неробочі дні, а скарги, які не потребують додаткового вивчення та проведення перевірки за ними, розглядаються невідкладно, але не пізніше 15 днів від дня їх реєстрації.

Якщо у місячний строк вирішити порушені у скарзі питання неможливо, то керівник відповідного публічного органу або його заступник установлюють строк, потрібний для розгляду звернення, про що повідомляється особі, яка його подала. При цьому загальний строк вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати 45 днів. Зазначені строки встановлені ст. 17 Закону України "Про звернення громадян", в якій зазначається, що скарга на рішення, що оскаржувалось, може бути подана до органу або посадовій особі вищого рівня протягом одного року з моменту його прийняття, але не пізніше одного місяця з часу ознайомлення громадянина з прийнятим рішенням. Скарга, подані з порушенням зазначеного строку, не розглядаються.

Строк адміністративного оскарження, передбачений ст. 17 Закону України "Про звернення громадян", суперечить ст. 289 КУпАП, де визначено, що скаргу на постанову у справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Окремими положеннями встановлюється можливість збільшення строків розгляду скарг. Так, наприклад, у Порядку розгляду звернень та особистого прийому громадян у Державній митній службі України, інших митних органах, спеціалізованих митних установах і організаціях зазначено, що у разі неможливості, в силу об'єктивних причин, виконати в установлений строк доручення керівника (заступника керівника) митного органу щодо розгляду звернення цей строк може бути продовжений керівником (заступником керівника) митного органу, який надав доручення. При цьому керівник підрозділу-виконавця заздалегідь, але не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення строку, доповідає про це керівнику (заступнику керівника, що доручив розглядати звернення) митного органу й порушує питання про продовження строку виконання доручення в межах строків, установлених законодавством про звернення громадян. При цьому заявникові не пізніше ніж за день до закінчення раніше визначеного строку розгляду звернення надсилається письмове повідомлення про його продовження з аргументованими поясненнями.

У той же час, в Інструкції про порядок розгляду звернень та особистого прийому громадян в органах державної податкової служби зазначено, що скарга на рішення, що оскаржувалося, може бути подана до органу Державної податкової служби вищого рівня протягом одного року з моменту його прийняття, але не пізніше одного місяця з часу ознайомлення громадянина з прийнятим рішенням. Скарги, подані з порушенням зазначеного строку, органами Державної податкової служби не розглядаються.

Для врегулювання вказаних розбіжностей треба або встановити єдиний строк подання скарг, або визначити у Законі "Про звернення громадян" можливість встановлення в законодавчих актах інших строків оскарження.

Скарги, подані з порушенням зазначеного у законі строку, не розглядаються. Водночас, окремими нормативно-правовими актами встановлено, що, якщо строк подання скарг пропущено з поважної причини, він може бути поновлений органом чи посадовою особою, яка розглядає скаргу.

Наприклад, в Інструкції про порядок розгляду звернень та особистого прийому громадян в органах державної податкової служби зазначено, що пропущений з поважної причини строк може бути поновлений органом Державної податкової служби, що розглядає скаргу. Тобто вказана норма порушує правило, встановлене у ст. 8 Закону "Про звернення громадян". Разом з тим, з точки зору демократичних принципів формування законодавства, не можна заборонити розгляд скарг, строк подання яких пропущено з об'єктивних причин. Тому, на наш погляд, до зазначеної статті слід внести таку зміну: "Строк подання звернень громадян, пропущений з об'єктивних причин, може бути поновлений органом, що розглядає звернення".

При розгляді скарги забороняється розголошення відомостей про громадян та змісту скарги не причетним до виконання скарги особам.

Відповідь за результатами розгляду скарги в обов'язковому порядку надається тим публічним органом, який його отримав і до компетенції якого входить розв'язання порушених у скарзі питань, за підписом керівників або осіб, яким право вчиняти підпис надано керівником публічного органу.

Рішення про відмову в задоволенні вимог або прохань, викладених у скарзі, доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на чинне законодавство й викладенням мотивів відмови, а також з роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення. При цьому зазначаються заходи, які вживались публічним органом для перевірки зазначеної скарги.

Скарга вважається повністю опрацьованою, якщо розглянуто всі поставлені в неї питання, прийнято обгрунтоване рішення й вжито необхідних заходів щодо вирішення порушених питань, а скаржника повідомлено про результати розгляду скарги й прийняте рішення.

Законодавством встановлено зобов'язання узагальнювати зміст скарг, критичні зауваження, які в них містяться, з метою своєчасного виявлення причин, що призводять до порушення прав та інтересів громадян, вивчення громадської думки, удосконалення роботи публічної адміністрації. Особлива увага приділяється усуненню причин, які зумовлюють подання повторних і колективних скарг, а також змушують громадян звертатися до органів публічної влади, засобів масової інформації з питань, які можуть і повинні розглядатися публічною адміністрацією на місці. За результатами аналізу обов'язково складається аналітична довідка з конкретними пропозиціями щодо подальшого вдосконалення організації роботи зі зверненнями громадян.

У сучасних умовах формування інформаційного суспільства важливим напрямом підвищення ефективності роботи зі скаргами громадян вбачаються заходи у рамках розвитку "електронного уряду". Поширеною світовою практикою стало визнання за зверненнями (в тому числі і скаргами), переданими через електронні системи зв'язку, певної юридичної сили.

Так, у США державні службовці зобов'язані приймати іі обробляти листи громадян, направлені до органів влади електронною поштою, та давати офіційні відповіді на них. У парламенті Шотландії працює система подачі електронних звернень (e-petitioning). що дозволяє кожному громадянинові оперативно запропонувати для розгляду будь-яке питання. Усі запити розглядаються, і на кожний дається відповідь. Подібну систему впроваджує парламент Великої Британії. У 2008 р. цим способом до парламенту звернулися понад 7% громадян держави зі своїми скаргами та пропозиціями. У 2002 р. в італійському місті Болонья було видано спеціальну ухвалу, якою міським структурам виконавчої влади доручалось активно використовувати поради громадян, висловлені на муніципальному Інтернет-форумі, відповідати на поставлені запитання, а також на основі цих дописів виокремлювати й аналізувати нагальні проблеми. Дещо іншу схему застосовано в місті Модені, де замість форуму створено систему так знаного електронного листка новин (newsletter). Залишаючи на ньому свої персональні дані, громадянин отримував можливість регулярно одержувати на власну електронну адресу інформацію про плани міської ради, ставити запитання за допомогою електронної пошти та отримувати відповіді у законодавчо встановлений строк, скаржитися на дії посадових осіб та отримувати відповіді по суті скарги. Крім того там створено ряд онлайн-консультаційних центрів, а також проводились онлайн-опитування. Аналогічні експерименти також здійснювались на рівні органів місцевого самоврядування в інших містах Італії.

Із впровадженням автоматизованої системи взаємин "громадянин - держава" можна розраховувати на підвищення ефективності публічного управління й обмеження корупції. Електронна взаємодія здатна змінити саму природу влади, зробити її більш прозорою й підконтрольною громадськості, адже кожний громадянин одержить можливість відслідковувати діяльність публічної адміністрації, безпосередньо вступати у взаємодію з державними службовцями без черг і зайвої бюрократії.

Отже, розвиток такої форми роботи зі скаргами громадян, як електронні скарги за допомогою мережі Інтернет та електронної пошти, мають розглядатись не як допоміжний, а як один з основних напрямів у сфері вдосконалення роботи зі скаргами громадян та подолання корупції¹.

Підводячи підсумок вишевикладеному, акцентуємо увагу на тому, що сьогодні нагальним завданням є прийняття правового акта, котрий детально регламентуватиме порядок подання скарги фізичною чи юридичною особою, забезпечить своєчасне отримання останніми справедливого, об'єктивного та законного результату за розглядом поданої ними скарги. Зазначені питання детально врегульовані у проекті кодексу про адміністративні процедури, який спрямований на утвердження пріоритету прав і свобод людини в усіх сферах її взаємодії з державою, її органами та посадовими особами. Прийняття даного нормативного акта буде означати, що адміністративно-правовий режим взаємовідносин публічної адміністрації та людини ґрунтуватиметься на беззаперечному визнанні пріоритету прав людини.