Міжнародне право - Тимченко Л.Д. - 1.6. Міжнародна політика і політика міжнародного права

Наша епоха характеризується політизацією всіх галузей суспільних відносин. Але політика може бути послідовною і прогнозованою тільки в умовах її функціонування у правових рамках. Зовнішня політика - це стратегія міжнародної діяльності держави. Керуючись метою і принципами політики, держави створюють і застосовують норми міжнародного права. Водночас міжнародне право - це не результат якоїсь певної політики. Розвиток міжнародного права відбувається історично, воно є результатом тривалих різноманітних політичних процесів і вже у зв'язку з цим володіє відносною самостійністю від політики, від її коливань.

Міжнародна політика полягає в суперництві суверенних держав, що орієнтовані на національні інтереси, а тому борються за досягнення тієї мети, яка постійно перебуває у сфері їх уваги. До них належить насамперед досягнення безпеки, оскільки за відсутності верховного арбітра в міжнародних відносинах кожна держава змушена багато уваги приділяти власному захисту. Отже, кожна держава, конкуруючи з іншими, прагне досягнення такого балансу сил, яке виступало б як стримувальний механізм в умовах протистояння і за якого ця держава може отримати перевагу, що гарантує їй безпеку. їх головна мета (забезпечення міжнародного миру і безпеки) у принципі схожа, відмінність полягає в методах досягнення і, крім того, якщо кожна окрема держава прагне забезпечити власну безпеку, політика міжнародного права покликана забезпечити ЇЇ для всього міжнародного співтовариства.

Міжнародна політика є ядро міжнародних відносин і політичною діяльністю суб'єктів міжнародного права (держав, міжурядових і неурядових організацій та ін.), пов'язаною з вирішенням питань війни і миру, забезпечення загальної безпеки, охорони навколишнього середовища, подолання відсталості й бідності, голоду і хвороб. Таким чином, міжнародна політика направлена на розв'язання питань виживання і прогресу людського співтовариства, вироблення механізмів узгодження інтересів суб'єктів світової політики, запобігання глобальним та регіональним конфліктам, створення справедливого порядку в світі. Вона є важливим чинником стабільності і миру, розвитку рівноправних міжнародних відносин.

Міжнародну політику слід відрізняти від політики міжнародного права, що є системою знань про особливості та закономірності взаємодії між системою міжнародного права і міжнародно-правовим світоглядом, а також про засоби і методи досягнення певної мети за допомогою міжнародного права. Однією з головних проблем сучасного міжнародного правопорядку і його недостатньої ефективності є відсутність науково розробленої політики міжнародного права. Норми міжнародного права, насамперед угоди і юридично обов'язкові резолюції, розробляються без відповідного психологічного, соціологічного й антропологічного аналізу того соціально-психологічного середовища, на яке ці норми повинні впливати. Водночас після ухвалення і впровадження норм міжнародного права немає необхідного соціально-психологічного моніторингу, який би дозволив встановити ступінь ефективності цих норм - їх впливу на свідомість і поведінку широких мас.

Професор О.О. Мережко, підтримуючи теорію Л.І. Петражицького, піддає критиці позитивістську тезу про те, що право лише відображає відносини в суспільстві і не може їх змінити. Міжнародне право не тільки може, а й повинне бути використане для цілеспрямованих змін у суспільстві. А тому фундаментальним завданням міжнародного права є формування мирної психології, без чого неможливе забезпечення міжнародного миру і безпеки. У зв'язку з цим наука політики міжнародного права з'ясовує наслідки впровадження певних норм права і розробляє такі принципи, реалізація яких міжнародним правом стала б причиною певного бажаного ефекту.