Міжнародне право - Тимченко Л.Д. - 13.14. Міжнародні морські організації

Морська діяльність стає дедалі більш складною й різноманітною, вона потребує для безконфліктного розвитку значних політичних зусиль і матеріально-технічних витрат. Розбіжності в соціально-економічному розвитку, географічному положенні, технічних можливостях держав призводять до того, що вони не мають єдиної позиції стосовно питань освоєння та використання Світового океану. Ці обставини зумовлюють необхідність створення й функціонування міжнародних морських організацій, які покликані гармонізувати міжнародні відносини у сфері морської діяльності і розробляти на основі цього норми міжнародного морського права.

Нині діє велика кількість міжнародних організацій, чия діяльність прямо або побічно пов'язана зі Світовим океаном. Основну ланку цієї групи становлять міжнародні міжурядові організації універсального або регіонального характеру. Серед них насамперед виділяються Міжнародна морська організація (ІМО), Комітет із судноплавства ЮНКТАД, Міжурядова океанографічна комісія ЮНЕСКО та Міжнародна організація морського супутникового зв'язку (ІНМАРСАТ).

Міжнародна морська організація (ІМО) є спеціалізованою установою ООН з проблем міжнародного судноплавства, що створена в 1958 р. відповідно до Конвенції, прийнятої в 1948 р. на Міжнародній морській конференції. До 1982 р. ІМО називалася Міжурядовою морською консультативною комісією (ІМКО). За станом на 1 січня 2010 р. загальна кількість членів ІМО становила 169 держав, включаючи Україну.

Структура організації: 1) асамблея; 2) рада; 3) п'ять комітетів (із безпеки на морі, із захисту морського середовища, технічного співробітництва, з полегшення формальностей судноплавства, юридичний комітет), а також дев'ять підкомітетів; і 4) секретаріат на чолі з Генеральним секретарем.

До цілей ІМО належить: сприяння співробітництву між державами в галузі урядового регулювання і здійснення заходів щодо технічних питань міжнародного торговельного судноплавства, розробка і сприяння прийняттю найбільш ефективних і практично досяжних норм для забезпечення безпеки на морі й ефективності судноплавства; розгляд будь-яких питань судноплавства за поданнями інших спеціалізованих установ ООН; забезпечення урядів інформацією з розглянутих питань.

До компетенції ІМО також входять юридичні питання відповідальності судновласників і держав за забруднення моря, вона виконує роль апарату співробітництва урядів стосовно розробки і прийняття міжнародних адміністративних, правових і технічних норм, спрямованих на забезпечення охорони людського життя на морі, безпеки мореплавства та ефективності судноплавства.

ІМО розробила багато конвенцій у сфері своїх повноважень: Міжнародну конвенцію з охорони людського життя на морі 1974 р., Конвенцію про міжнародні правила попередження зіткнення суден у морі 1972 р.; Конвенцію про пошук і рятування на морі 1979 р.; Конвенцію про запобігання забрудненню моря скиданнями відходів та інших матеріалів 1972 р. та ін. Список конвенцій ІМО зі стислим викладом змісту можна отримати у відділі преси й інформації ІМО в Лондоні.

Асамблея ІМО разом з комітетом із безпеки на морі й комітетом із захисту морського середовища приймає на додаток до конвенцій рекомендації з різних питань (вантажні перевезення, технології, навколишнє середовище, радіозв'язок, підготовка кадрів і т. ін.), що не є обов'язковими для держав-членів.

Щороку наприкінці вересня відзначається Всесвітній день моря, що присвячується щораз новій темі зі сфери діяльності ІМО. Штаб-квартира ІМО перебуває в Лондоні.

Комітет із судноплавства Конференції ООН з торгівлі та розвитку (ЮНКТАД) - міжнародний орган, до складу якого входять держави, що представляють різні соціально-економічні системи та основні географічні регіони світу. Повноваження Комітету визначені резолюцією 12 (1) Ради з питань торгівлі й розвитку ЮНКТАД, прийнятою на першій сесії 29 квітня 1965 р. Основна мета Комітету - сприяння взаєморозумінню і співробітництву держав у галузі морських перевезень, узгодження судноплавної політики урядів і регіональних груп держав, вивчення й розробка заходів із вирішення економічних проблем міжнародних морських перевезень, що вимагають міжурядового співробітництва. Комітет працює головним чином над створенням таких умов для міжнародного судноплавства, за яких воно могло б найбільш ефективно сприяти зростанню світової торгівлі держав, особливо тих, що розвиваються.

Міжурядова океанографічна комісія ЮНЕСКО (МОК) була утворена в 1960 р. Мета створення комісії полягає у сприянні розвитку наукових досліджень океанів, вивченні їхніх ресурсів, розробці юридичних аспектів проведення наукових досліджень Світового океану та освоєння його ресурсів, у тому числі підготовці необхідних міжнародно-правових актів, що регулюють відносини держав у цій сфері. У 2003 р. членами МОК були 129 держав (у 1960 р. було тільки 40 держав-членів). У діяльності МОК беруть участь майже всі провідні національні урядові морські організації й науково-дослідні інститути країн - членів МОК.

Міжнародна організація мобільного супутникового зв'язку була створена на базі Міжнародної організації морського супутникового зв'язку (ІНМАРСАТ) шляхом внесення певних змін до Конвенції про ІНМАРСАТ 1976 р. у 1998 р. на 12-й сесії Асамблеї ІНМАРСАТ. Зміни були викликані тим, що Організація додала до її первинної мети забезпечення повітряних і сухопутної мобільних супутникових служб, включаючи повітряний супутниковий зв'язок для організації повітряного руху й керування експлуатацією повітряних суден. Початкова мета організації полягала в забезпеченні космічного сегмента, необхідного для поліпшення морського зв'язку, оповіщення про лихо й забезпечення охорони людського життя на морі, підвищення ефективності роботи суден і керування ними, удосконалення служб морської кореспонденції й можливостей радіопередач.

Членом ІНМАРСАТ може бути будь-яка держава. Діяльність організації будується на комерційній основі. Штаб-квартира перебуває в Лондоні.

Розділ 14. МІЖНАРОДНЕ ПОВІТРЯНЕ ПРАВО
14.1. Виникнення і розвиток міжнародного повітряного права. Його поняття
14.2. Основні принципи міжнародного повітряного права
14.3. Юридична природа і правовий режим повітряного простору
14.4. Правове регулювання міжнародних повітряних сполучень
14.5. Відповідальність у міжнародному повітряному праві
14.6. Міжнародне співробітництво у боротьбі з актами незаконного втручання в діяльність цивільної авіації
14.7. Міжнародні авіаційні організації
Розділ 15. МІЖНАРОДНЕ КОСМІЧНЕ ПРАВО
15.1. Історія виникнення, поняття і джерела міжнародного космічного права
© Westudents.com.ua Всі права захищені.
Бібліотека українських підручників 2010 - 2020
Всі матеріалі представлені лише для ознайомлення і не несуть ніякої комерційної цінностію
Электронна пошта: site7smile@yandex.ru