Міжнародне право - Тимченко Л.Д. - 15.2. Принципи міжнародного космічного права

Під принципами міжнародного космічного права розуміють базисні норми, на основі яких повинні розроблятися правила поведінки суб'єктів міжнародного права у зв'язку з їх діяльністю в космосі.

Названі базисні норми закріплені в Договорі про принципи діяльності держав з дослідження і використання космічного простору, включаючи Місяць та інші небесні тіла, 1967 р.

До цих принципів належать такі: дослідження і використання космосу на благо і на користь усього людства; рівність під час дослідження і використання космосу; свобода наукових досліджень у космосі; неприпустимість національного привласнення космосу; дослідження і використання космосу з мирною метою; міжнародна відповідальність за національну діяльність у космосі; міжнародна відповідальність за шкоду, завдану космічними об'єктами; національна юрисдикція і контроль держави над космічними об'єктами, занесеними до її регістру; співпраця та взаємна допомога під час здійснення космічної діяльності; дослідження і використання космосу так, щоб уникати його шкідливого забруднення.

На основі перерахованих принципів Договір з космосу 1967 р. визначає права держав у зв'язку з їх космічною діяльністю:

- всі держави мають право досліджувати і використовувати космічний простір без будь-якої дискримінації;

- держави мають право вільно здійснювати наукові дослідження в космічному просторі;

- держави мають право використовувати військовий персонал, будь-яке устаткування або засоби для наукових досліджень і мирного використання космосу;

- держава зберігає права власності на космічні об'єкти та на їх складові під час їх перебування в космосі або на небесному тілі, або після повернення на Землю;

- держави мають право звертатися з проханням одна до одної про надання можливості спостерігати за польотом своїх космічних об'єктів;

- держави на основі взаємності мають право відвідувати після заздалегідь направленого запиту всі станції, установки, устаткування і космічні кораблі на небесних тілах.

Договір 1967 р. також містить зобов'язання держав щодо їх діяльності в космосі:

- держави повинні сприяти міжнародній співпраці в космосі і заохочувати її;

- держави зобов'язані не допускати національного привласнення космічного простору і небесних тіл ні шляхом проголошення суверенітету над ними, ні шляхом використання або окупації, ні будь-якими іншими засобами;

- діяльність у космосі держави мають здійснювати відповідно до міжнародного права, включаючи Статут ООН, на користь підтримки міжнародного миру і безпеки та розвитку міжнародної співпраці і взаєморозуміння;

- держави зобов'язані не виводити в космос будь-які об'єкти з ядерною зброєю або іншими видами зброї масового знищення, небесні тіла повинні використовуватися державами виключно з мирною метою (заборонено створення на них військових баз, випробування будь-яких видів зброї і проведення військових маневрів);

- держави зобов'язані надавати допомогу космонавтам з інших держав у разі лиха або вимушеної посадки і негайно повертати їх державі, що запустила;

- держави зобов'язані негайно інформувати одна одну і Генерального секретаря ООН про встановлені ними космічні явища, що могли б становити небезпеку для життя або здоров'я космонавтів;

- держави несуть міжнародну відповідальність за діяльність у космічному просторі своїх урядових органів і неурядових юридичних осіб;

- на держави накладається міжнародна відповідальність за шкоду, завдану їх космічними об'єктами;

- держави зобов'язані повертати космічні об'єкти та їх складові, знайдені на їх території, державі, що запустила, на її прохання;

- при здійсненні космічної діяльності держава повинна враховувати інтереси інших держав;

- держави повинні вживати заходи, щоб уникнути шкідливого забруднення космосу і несприятливих змін земного середовища;

- перед проведенням космічного експерименту з можливим створенням шкідливих перешкод держава зобов'язана провести відповідні міжнародні консультації;

- держави зобов'язані на рівних підставах розглядати прохання одна одної про надання можливості спостереження за польотом своїх космічних об'єктів (будівництво станцій стеження);

- максимально можливою мірою держави повинні інформувати Генерального секретаря ООН, громадськість і міжнародне наукове співтовариство про характер, перебіг, місця і результати своєї космічної діяльності;

- всі станції, установки, обладнання і космічні кораблі на небесних тілах мають бути відкриті для відвідання їх представниками інших держав.

Положення Договору з космосу 1967 р. поширюються як на ті держави, що здійснюють космічну діяльність, так і ті, що не беруть участь у ній.