Запропонований підручник з міжнародного приватного права (Загальна частина) підготовлено з урахуванням новітніх наукових досліджень, виконаних протягом 1992-2012 рр. науковцями кафедри міжнародного приватного права Київського національного університету імені Тараса Шевченка та інших наукових підрозділів України. В ньому широко використано напрацювання вітчизняних учених-попередників радянської доби (зокрема, В. М. Корецького, Г. К. Матвеева) та початкового етапу розвитку міжнародного приватного права на теренах України (А. М. Стоянова, В. П. Даневського, О. О. Ейхельмана, П. Є. Казанського).

У 1992 р. сталася значна подія для науки МПрП в Україні - в Інституті міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка була створена кафедра міжнародного приватного права. За час, що минув, на кафедрі підготовлено близько 40 кандидатських та докторських дисертацій з МПрП, написано десятки монографій, навчальних книг та значний обсяг наукових статей. Крім того, останнім часом в Україні стали формуватися інші наукові центри вивчення міжнародного приватного права (МПрП), в яких здійснено не одне актуальне дослідження. Все це відкриває можливість підготовки модерного підручника з МПрП, в основу якого буде покладено результати найновіших наукових досліджень, виконаних в Україні.

Матеріал підручника складається з трьох розділів: Розділ І. Вступ до міжнародного приватного права; Розділ II. Загальні положення міжнародного приватного права; Розділ III. Суб'єкти міжнародного приватного права. За темами кожного розділу лише сучасними українськими дослідниками написані фундаментальні наукові праці.

Останніми роками відбулися значні зміни у позитивному МПрП. Насамперед вперше у законодавчій історії країни здійснена масштабна реформа колізійного права: 1 вересня 2005 р. в Україні набув чинності Закон "Про міжнародне приватне право" від 23 червня 2005 р. (Закон про МПрП), розробниками якого стали науковці кафедри міжнародного приватного права. З цим пов'язана ще одна особливість підручника: теоретичні викладки показано на тлі найновіших внутрішніх і міжнародних правових джерел, у створенні багатьох з яких брали участь автори підручника. Крім того, значно оновлена судова та арбітражна практика у сфері МПрП.

РОЗДІЛ І. Вступ до міжнародного приватного права

ГЛАВА 1. Загальна характеристика міжнародного приватного права

1. Приватно-правові відносини з іноземним елементом як предмет міжнародного приватного права

1. Курс міжнародного приватного права пропонується для вивчення студентам-правникам після засвоєння ними знань з основних приватноправових інститутів цивільного права, сімейного права, трудового права, підприємницького права, земельного права та ін. При вивченні останніх наголос було зроблено на правилах регулювання "внутрішніх" приватноправових відносин, тобто таких, які "вміщуються" в межах нашої держави. Проте в час стрімкої глобалізації неважко уявити ситуацію, коли приватноправові відносини виходять за національні межі і набувають міжнародного характеру.

Наприклад, договір укладено між українським підприємницьким товариством і іноземною юридичною особою; українському громадянину завдано деліктної шкоди за кордоном; шлюб між іноземцями укладається в Україні; український громадянин склав заповіт в іноземній державі за існуючими в ній правилами щодо форми заповіту; іноземець вступає у трудові правовідносини в Україні або, навпаки, громадянин України працевлаштовується за кордоном; іноземна юридична особа пред'являє цивільний позов у суді України тощо.

Наведені вище та інші подібні ситуації розв'язуються та вивчаються в рамках МПрП.

2. Предметом об'єктивно існуючого МПрП (система природних та створених суспільством норм, що регулюють специфічні правовідносини) є відповідні правовідносини, а предметом науки та навчальних курсів МПрП - певне коло питань, які досліджуються (вивчаються) за допомогою наукових методів у зв'язку з функціонуванням об'єктивного МПрП. На жаль, у літературі нерідко плутають ці різні поняття предмета МПрП.

3. Нормативно-правовий механізм МПрП починає працювати тільки при виникненні відповідних правовідносин. Тому практично передовсім важливо з'ясувати основні ознаки цих правовідносин, якими вони вирізняються з-поміж інших.

Донедавна для визначення предмета МПрП у цьому сенсі зверталися до доктрини, в якій цариною МПрП традиційно визнавалися цивільно-правові відносини у широкому розумінні (цивільні, сімейні, трудові), що мають міжнародний характер (міжнародні цивільно-правові відносини або цивільно-правові відносини з іноземним елементом тощо). З прийняттям у 2005 р. Закону України "Про міжнародне приватне право" поняття предмета МПрП перетворилося із доктринального на легальне.

Зокрема, вже у преамбулі Закону визначено: "Цей Закон встановлює порядок урегулювання приватноправових відносин, які хоча б через один із своїх елементів пов'язані з одним або кількома правопорядками, іншими, ніж український правопорядок". В інших статтях Закону (ст. 1,2,4) наведено скорочену назву предмета: приватноправові відносини з іноземним елементом.

4. Таким чином, уже на законодавчому рівні наведено такі ознаки правовідносин МПрП: 1) це приватноправові відносини, учасниками яких є фізичні та юридичні особи; 2) це міжнародні правовідносини, або правовідносини з іноземним елементом.

5. Приватноправові відносини. Як уже зазначалося, у радянській доктрині сферою МПрП традиційно вважалися цивільні, сімейні, трудові правовідносини, що виникають у міжнародному житті. Такий перелік правовідносин - цивільні, сімейні, трудові - відображав існуючий на той час постулат теорії права про "об'єктивне" існування відповідних галузей права та про відсутність у соціалістичному суспільстві "знаряддя буржуазії" у вигляді приватного права. З переходом до ринкової економіки в Україні усталюється дихотомічний погляд на право, коли у праві вбачають лише дві галузі (мегагалузі) - публічне і приватне право. Закон України про МПрП є одним із перших актів України, в якому втілено такий погляд.

Окрім того, український Закон вперше у світовій практиці кодифікації норм МПрП дає визначення багатьох його основних термінів, серед яких і поняття "приватноправові відносини". Приватноправові відносини - це "відносини, які ґрунтуються на засадах юридичної рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності, суб'єктами яких є фізичні та юридичні особи"(п.1 ч.1 ст. 1). До цього визначення варто було б додати, що йдеться про майнові та особисті немайнові відносини.

Якщо предметом МПрП є приватноправові відносини (хоча і міжнародного характеру), то їм властиві той самий метод регулювання і "генний код", що й для внутрішніх приватноправових (цивільних) відносин, а саме: юридична рівність, вільне волевиявлення, майнова самостійність їх учасників (див. ст. 1 ЦК України).

Наприклад, аналіз договору купівлі-продажу, укладеного між українськими учасниками ринку, та договору міжнародної купівлі-продажу показує, що характер договірно-правових відносин в обох випадках буде той самий - приватноправовий.

6. Визначаючи предмет МПрП законодавець веде мову не про відносини, а про "правовідносини". Дехто вбачає в цьому помилку або неуважність законодавця. Проте це не так.

Термін "правовідносини" був у вжитку в доктрині МПрП й раніше. Але одні автори (Г.К. Матвеев) пояснювали це "звичним мовним виразом", інші (Г. К. Дмитрієва) - потенційним урегулюванням відносин нормами МПрП. Як дослідники, котрі сприймали цей термін із певними застереженнями, так і його суворі критики (A.A. Степанюн) виходили з постулату радянської теорії права про те, що правовідносини є результатом урегулювання нормами права суспільних відносин і, відповідно, що предметом права є не правовідносини, а відносини. Таке положення базувалося на позитивістському погляді на право, відповідно до якого під правом розуміли тільки встановлені або санкціоновані державою правила.

Тепер на конституційному рівні втілено новий - природно-правовий підхід до розуміння права. Зокрема, у ст. 8 Конституції України закріплено принцип верховенства права, який означає, що позитивне право, яке створено людиною, має ґрунтуватися на природному праві, котре обмежує державну владу і є своєрідним фільтром та критерієм якості позитивного права. Виходячи з цього, правовідносини є природним явищем й існують ще до так званої "урегульованості" їх позитивним правом, яке має наблизитися до конфігурації природних правовідносин та підпорядковуватися природному праву.

Таким чином, природно-правовий погляд на право пояснює вживання в Законі терміна "правовідносини" при характеристиці предмета МПрП.

7. Закон України про МПрП визначає також суб'єктний склад правовідносин МПрП. Це - фізичні і юридичні особи. На перший погляд, таке уточнення є зайвим, оскільки нібито цілком зрозуміло, хто може бути учасником приватноправових відносин (див. ст. 2 ЦК України). Проте такий запис у Законі є вкрай важливим. Річ у тім, що ст. 2 ЦК України2 часом тлумачать у такий спосіб, що начебто кодекс встановлює три види учасників: фізичні особи, юридичні особи, держава та інші особи публічного права. Виходить, що, наприклад, "держава" розглядається не як юридична особа, а як особа sui generis. Такий підхід не відповідає світовій практиці, в рамках якої держава у приватноправових відносинах розглядається як юридична особа публічного права.

Вказівка Закону на те, що суб'єктами приватноправових відносин МПрП є фізичні та юридичні особи, дозволяє термін "юридичні особи" в цих відносинах розуміти широко, як такий, що охоплює юридичних осіб приватного та публічного права, включаючи, наприклад, держави, міжнародні організації.

8. Іноземний елемент або "міжнародність" приватноправових відносин. Іноземний елемент в Законі України про МПрП визначено як ознаку, "яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються цим Законом, та виявляється в одній або кількох з таких форм: хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою; об'єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави; юридичний факт, який створює, змінює або припиняє правовідносини, мав чи має місце на території іноземної держави" (п.2 ч. І ст. І).

До моменту визначення в Законі правовідносин МПрП через таку категорію, як "іноземний елемент", її широко використовували в радянській правовій доктрині та в законодавстві багатьох країн. Водночас вона була також предметом критики. Одна із основних підстав для критики (див. Степанюк А. А. Міжнародне приватне право: Підручник. - Харків, 2008. - С. 163-172) полягала в тім, що, відповідно до теорії права, право відношення має лише три елементи: суб'єкти, об'єкт та права і обов'язки сторін, тому жодних інших елементів, у тому числі іноземних, правовідношення не містить. Крім того, вважалося, що юридичний факт не входить до складу елементів право відношення.

Можливо, термін "іноземний елемент" і не найкращий. Але його завжди розуміли не як структурну одиницю правовідношення, а як ознаку, котра надає міжнародного забарвлення елементам чи юридичному факту правовідношення. Інакше кажучи, іноземний елемент в МПрП лише вказує на "міжнародність" правовідносин, на їх зв'язок з більш, ніж одним правопорядком. Саме таке розуміння іноземного елемента зафіксовано в Законі України.

9. Таким чином, іноземний елемент є ознакою, за якою приватноправові відносини МПрП відрізняються від решти приватноправових відносин. Наявність у цих правовідносинах хоча б однієї з форм іноземного елемента є підставою для застосування нормативного арсеналу МПрП. Закон України про МПрП відтворює поширений у теорії погляд щодо трьох груп (або форм вияву) іноземного елемента. Зокрема, іноземний елемент виявляється:

1. У суб'єктній складовій правовідносин - вважається, що приватноправові відносини ускладнені іноземним елементом, якщо хоча б один учасник таких правовідносин є іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою. У 2010 р. до Закону України про МПрП внесено ще одну категорію учасників таких правовідносин: громадяни України, які проживають за межами України. Таке уточнення ще потребує наукового обгрунтування та перевірки практикою.

Вияв іноземного елемента у суб'єктному складі є найбільш поширеним випадком, коли приватноправові відносини набувають якості міжнародних. Наприклад: договір про розподіл продукції укладається між державою Україна та іноземним інвестором; українську дитину всиновлює іноземне подружжя тощо.

2. В об'єктній складовій правовідносин - вважається, що приватноправові відносини ускладнені іноземним елементом, якщо об'єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави.

Наприклад: у приватноправових відносинах наявний іноземний елемент, якщо такі правовідносини виникають з приводу певного майна, що належить громадянам чи юридичним особам України і знаходиться за кордоном (активи та банківські рахунки фізичних та юридичних осіб, спадщина, іноземні інвестиції, зареєстровані товарні знаки тощо); або з приводу майна, що знаходиться в Україні, іноземних фізичних чи юридичних осіб.

3. У юридичному факті - вважається, що приватноправові відносини ускладнені іноземним елементом, якщо юридичний факт, який породжує, змінює або припиняє правовідносини, мав чи має місце на території іноземної держави.

Для прикладу візьмемо такий юридичний факт, як укладення шлюбу у Франції між громадянами України, котрі постійно там проживають, або смерть українського громадянина, що проживав останнім часом в Іспанії.

У конкретних правовідносинах іноземний елемент може виявлятися в одній, двох чи трьох формах одночасно.

Таким чином, предметом МПрП (у значенні правовідносини) є приватноправові відносини з іноземним елементом або міжнародні приватноправові відносини чи приватноправові відносини міжнародного характеру.