Міжнародне приватне право - Довгерт A.C. - ГЛАВА 2. Виникнення науки міжнародного приватного права та її розвиток до початку XXI ст.

1. Загальні зауваження

1. Передумови та чинники виникнення міжнародного приватного права. Виникнення МПрП як позитивного (об'єктивного), передусім, колізійного права і як системи наукових поглядів щодо шляхів вирішення колізій неодмінно вимагає наявності самого колізійного питання. А воно існує тільки там, де історично склалося декілька відособлених та неоднакових правових систем, і тільки тоді, коли дві або декілька правових систем претендують на регулювання одних і тих самих правовідносини. Колізії можуть виникати між законами різних держав (міжнародні колізії), між специфічними законодавствами адміністративно-територіальних одиниць однієї держави (інтерлокальні колізії), між звичаями різних соціальних або етнічних груп (інтерперсональні колізії) тощо. При цьому, загальними чинниками виникнення і розвитку МПрП (норм та доктрини) є: 1) існування відокремлених (як правило, територіально) правових систем; 2) наявність розбіжностей у регулюванні приватних правовідносин у цих правових системах; 3) наявність цивільного обігу між фізичними та юридичними особами відповідних територіальних одиниць; 4) визнання і повага до прав іноземців.

Таким чином, виникнення МПрП як певного нормоутворення та науки стало відповіддю на формування і розвиток дедалі більшої кількості різноманітних правових систем та об'єктивну необхідність розмежування компетенції цих правових систем щодо регулювання міжнародних приватноправових відносин.

2. Доктрина як рушійна сила розвитку міжнародного приватного права.

Говорячи про історію МПрП, дослідники зазвичай мають на увазі історію його науки (див., напр., Мережко А. Наука международного частного права: история и современность. - К, 2006. - С. 10). Відповідно, розділи більшості навчальних посібників з МПрП, присвячені історії розвитку МПрП, являють собою огляд основних теорій, що панували в той чи інший час у тій чи іншій місцевості.

Дійсно, правова доктрина є вирішальним чинником розвитку позитивного МПрП. Саме теоретичні напрацювання стали першоджерелом нормативного МПрП, саме наука поклала початок юридичній практиці у сфері вирішення колізій, саме у правовій доктрині, зрештою, була обгрунтована ідея кодифікації МПрП.

3. Міжнародне приватне право у всесвітній історії.

Наукову думку у сфері МПрП не можна розглядати окремо від подій і обставин того чи іншого історичного періоду. МПрП, як і будь-яке правове утворення, є віддзеркаленням суспільних відносин, а суспільні відносини, як відомо, є змінною категорією. Особлива роль МПрП - розмежування компетенції законів різних територіальних утворень - зумовлює наявність тісного взаємозв'язку між доктриною МПрП, його практикою і законодавством, з одного боку, та відповідними політичними й соціально-економічними процесами, з другого. Відповідно, наука МПрП завжди розвивалась у контексті необхідності формулювання ідей і принципів, яких вимагали відповідні суспільні обставини. "Звідси,- зазначає В.М. Корецький, необхідність вивчення конструкцій міжнародного приватного права в історичному розрізі бо тільки тоді, коли ми покажемо, як зі зміною політики змінюються й конструкції міжнародного приватного права, ми виявимо інструментальний характер цих конструкцій" (див. Корецкий В. М. Савиньи в международном частном праве. - Избранные труды. -К., 1989. - Кн. 1 -С. 81).

4. Структура та принципи викладу матеріалу.

Зрозуміло, що політичний і суспільно-економічний розвиток різних держав у різні часи відбувався неоднаково. Відповідно, сплески наукової думки у сфері МПрП траплялися там і тоді, де і коли для цього складалися відповідні історичні умови. Тому хронологія і географія розвитку науки МПрП являють собою доволі строкату картину. Це, однак, не заважає побудувати логічну структуру викладу історії науки МПрП, керуючись чіткими критеріями. По-перше, наука МПрП має універсальний характер, а наукові надбання належать усьому людству. Тому більшість досліджень історії науки МПрП не прив'язуються до однієї країни або до певного історичного періоду. По-друге, попри боротьбу різних теорій і підходів, попри критику авторів більш ранніх концепцій нащадками, наука МПрП розвивається послідовно, і більш ранні теорії стають відправним матеріалом для новітніх досліджень. Отже, вплив теоретичних напрацювань, яким виповнилося кілька століть, на судову практику і законодавство у сфері МПрП виявляється й сьогодні.