Міжнародне приватне право - Довгерт A.C. - 7. Міжнародне приватне право у працях російських юристів ХІХ-ХХ ст.

1. Внесок російських учених у розвиток науки МПрП. Слідуючи загальносвітовим тенденціям, наука в Росії не могла лишатися осторонь питань міжнародного приватного права. Російські дослідники взялися за вивчення проблематики МПрП у другій половині XIX ст. На той час правова доктрина у цій сфері вже мала відправні теорії та першоджерела - багатий матеріал для вивчення, систематизації та критичного аналізу. Російські автори того періоду в цілому не сформулювали принципово нових ПІДХОДІВ до розв'язання нагальних питань МПрП. Цінність їхніх праць полягає у глибокому опрацюванні окремих проблем, вивченні МПрП в історичному розрізі, системному підході та блискучому викладі матеріалу Саме це дає змогу розглядати праці російських учених XIX - початку XX ст. як взірець, якому мають відповідати праці сучасних авторів (див. Международное частное право: учебник I под.ред. Г К Дмитриевой. - М., 2003. - С. 41).

2. Загальні роботи. Передусім слід відзначити праці Д. І. Мейєра "Читання з російського цивільного права" (1858-1859), де вперше у російській доктрині було порушено питання про дію законів залежно від місця, та И. П. Іванова "Основи приватної міжнародної юрисдикції" (1865) - першу окрему роботу з проблематики МПрП. Ці роботи викликали значний інтерес і поклали початок активному опрацюванню питань міжнародного приватного права. У 1873 р. побачив світ конспект лекцій з міжнародного права проф. М. М. Капустіна, певна частина якого присвячена колізійним нормам, загальним питанням дії та застосування колізійних норм, а також питанням міжнародного цивільного процесу. Далі з'явилися праці А. М. Стоянова, Ф. Ф. Мартенса, К. І. Малишева, П. Є. Казанського (див. главу 3) та ін. Переважна більшість авторів того часу викладала питання МПрП у формі відповідних розділів курсів міжнародного права або внутрішньодержавного цивільного права. Так, К.І. Малишев у своєму "Курсі загального цивільного права Росії" (1878) присвятив значну увагу вченню про внутрішнє колізійне право, обґрунтувавши таким чином ідею цивілістичної природи МПрП, яка згодом була сприйнята багатьма російськими авторами і сьогодні є переважаючою у російській науці (див. В. А. Канашевский. Международное частное право: учебник. - М., 2006. - С. 38). Малишев розрізняв колізії міжнародні і внутрішні (міжобласні). Вчення про міжобласні колізії було актуальним для імперії з кількома неоднорідними правопорядками.

3. Спеціальні роботи. На початку XX ст. з'явилася велика кількість робіт, присвячених детальному опрацюванню окремих специфічних питань МПрП. Згадаймо передусім праці О. О. Пілєнко "Нариси з систематики приватного міжнародного права" (1911), Б.Е. Нольде "Нарис з міжнародного приватного права" (1912) та низку робіт М. І. Бруна "Вступ до міжнародного приватного права", "Нариси з історії конфліктного права" (1915); окремі праці, присвячені конкретним проблемам МПрП: публічний порядок, колізійна норма щодо форми угод (locus regit actum), безвісна відсутність, національність юридичних осіб тощо. Різних питань МПрП торкалися роботи В. Е. Грабаря, А. Н. Мандельштама та ін. Т. М. Яблочкову належить окремий курс із питань міжнародного цивільного процесу (1909).

4. Радянський та пострадянський період.

За радянських часів проблематика МПрП розроблялась багатьма помітними вченими: О. М. Макаровим, А. Г. Гойхбаргом, I. С. Перетерським, С. Б. Криловим, С. І. Раєвичем, М. М. А г арковим та ін. (див. главу 3). Тритомний "Курс международного частного права" Л. А. Лунца, що був виданий у 1970-х роках та перевиданий у 2002 р., сьогодні вважається класичним посібником з питань МПрП.

Помітний внесок у розвиток радянської та пострадянської науки МПрП в Росії зробили Л. П. Ануфрієва, М. М. Богуславський, Л. Н. Гчленська, Г.К. Дмитриева, В. П. Звєков, І. С. Зикін, О. В. Кабатова, М. М. Кузнецов, О. С. Комаров, В.В. Кудашкін, С.М.Лебедев, О.Л. Маковський, Н.І. Маришева, О.І. Мінаков, Т.М. Нешатаєва, A.A. Рубанов, М.Г Розенберг, О.М. Садіков та багато ін.