Міжнародне приватне право - Довгерт A.C. - 3. Особисті немайнові права в міжнародному приватному праві

13. У сучасному світі надзвичайно велике значення мають особисті немайнові права, оскільки вони виступають передумовою забезпечення справжньої свободи власності, свободи договору, свободи підприємництва та всіх інших прав, які існують у матеріальній сфері суспільства.

Особисті немайнові права становлять абсолютну цінність і стають духовною основою, яка дає змогу повною мірою реалізувати принципи громадянського суспільства.

Найбільшого розвитку концепція особистих немайнових прав фізичної особи набула в другій половині XX ст. і дістала своє втілення на конституційному рівні та в багатьох міжнародно-правових документах.

14. Для зручності особисті немайнові права фізичних осіб зазвичай поділяють, залежно від їх цільового призначення, на ті, що забезпечують природне існування фізичної особи, й ті, що забезпечують соціальне буття фізичної особи.

До першої групи слід віднести: право на життя, право на охорону здоров'я, право на безпечне для життя і здоров'я довкілля, право на свободу, право на особисту недоторканність, право на недоторканність особистого і сімейного життя.

В Україні ці права гарантуються Конституцією України (відповідно до черговості викладення вище ст. 27, 49, 50, 29, 32). Більш докладного розвитку особисті немайнові права набувають у галузевому законодавстві, зокрема в цивільному. Цивільний кодекс України додатково закріплює права фізичних осіб, що перебувають у стаціонарі (ст. 287), права на донорство (ст. 290), сім'ю (ст. 291), опіку або піклування (ст. 292). Сімейний кодекс України закріплює право жінки на материнство (ст. 49), чоловіка на батьківство (ст. 50) тощо.

До другої групи належать права фізичної особи на ім'я, повагу до гідності та честі, недоторканність ділової репутації, особисте життя та його таємницю, право на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, право на недоторканність житла, право на вільний вибір місця проживання та на свободу пересування, право на свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості.

В Україні ці права гарантуються Конституцією України (відповідно до черговості викладення вище ст. 28, 31, 30, 33, 54). Цивільний кодекс України додатково закріплює право на ім'я (ст. 294), недоторканність ділової репутації (ст. 299), індивідуальність (ст. 300), свободу об'єднання (ст. 314) тощо.

15. У випадку порушення особистих немайнових прав та виникнення колізійного питання, їх захист здійснюється за правом держави, де мала місце дія чи інша обставина, що стала підставою для вимоги про захист таких прав, якщо інше не передбачено законом (ст. 22 Закону України про МПрП).

Визнання людини єдиною цінністю первісного порядку, щодо якої визначаються всі інші цінності, зокрема право, сприяло утвердженню охоронюваних законом основних немайнових благ (прав) фізичної особи, у тому числі і її права на ім'я як засобу індивідуалізації людини в суспільстві та однієї з умов її належної участі в цивільному обороті. Внаслідок цього право на ім'я фізичної особи отримало власне колізійне регулювання.

Зокрема, права фізичної особи на ім'я, його використання та захист також визначаються її особистим законом (lexpatriae або lex domicilii). Зазначений підхід встановлено в Моделі Цивільного кодексу для країн СНД, законодавстві Австрії, Німеччини, України, Швейцарії та ін.

Заслуговує на увагу такий факт. Свого часу Нідерланди денонсували низку Гаазьких конвенцій, прийнятих на початку XX ст. й заснованих на принципі громадянства, та прийняли окремі Гаазькі конвенції з шлюбно-сімейних відносин, спадкування тощо, в яких принцип доміцилію, звужений до "habitua/ residence" (звичайного місця перебування під час вчинення певної юридично значущої дії), став домінуючою формулою прикріплення. Проте законодавство Нідерландів зберегло принцип громадянства (lex patriae) в колізійному регулюванні права фізичної особи на ім'я та його захист.