У будь-якій державі питання міжнародного приватного права займає важливе місце. Юристи, які займаються врегулюванням приватноправових відносин, часто стикаються з потребою з'ясувати наявність у цих відносинах так званого іноземного елементу і визначитися, право якої правової системи чи яких правових систем слід застосувати до врегулювання цих правовідносин.

Міжнародне приватне право є складною для оволодіння студентами сукупністю правових норм, доволі складною правовою дисципліною, що викладається в навчальних закладах, та не менш складною галуззю науки. Не всі відносини врегульовані й нормами права. Тому небезпідставно зауважує німецький учений Я. Шаап, що молодому юристу непотрібно було би витрачати роки на заняття правом, якщо б законом уже було б усе вирішено.

Пропоноване читачеві нове видання підручника не тільки враховує прогресивний розвиток правової політики України, що виражається, наприклад, у принципово нових положеннях Закону України "Про міжнародне приватне право" від 23 червня 2005 р., але й загальні тенденції розвитку міжнародного приватного права в інших державах.

У Загальній частині підручника автори характеризують правову природу міжнародного приватного права, розкривають його зміст, аналізують правові джерела, звертають увагу на правосуб'єктність фізичних і юридичних осіб у приватноправових відносинах з "іноземним елементом". Акцентовано увагу на суті матеріально-правових і колізійних норм, їх місці у правових джерелах, особливостях дії та значенні для врегулювання правовідносин.

Особлива частина пропонованого "Міжнародного приватного права" містить, здебільшого, детальний аналіз вітчизняних та іноземних джерел права, міжнародних договорів, звичаїв, доктрини з питань власності, зобов'язальних правовідносин, зокрема тих, що виникають з деліктів. Особливою частиною охоплено також сімейні, трудові, спадкові правовідносини, а також питання міжнародного цивільного процесу, без яких неможливою є реалізація норм матеріального права.

Окремі положення підручника підготовлені з врахуванням наукових даних двічі рекомендованої до захисту кафедрою цивільного права Одеської національної юридичної академії дисертації Г. С. Фединяк "Транснаціональна корпорація як учасник цивільно-правових договорів з приймаючою державою (теоретичні аспекти)", виконаної на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук (витяг з протоколу № 22 засідання кафедри від 23 червня 2008 р, та витяг з протоколу № 7 від 14 грудня 2009 р.).

Загальна частина

Розділ І. МІЖНАРОДНЕ ПРИВАТНЕ ПРАВО (ПОНЯТТЯ, ПРЕДМЕТ ТА СИСТЕМА)

1. Поняття, предмет та система міжнародного приватного права

У кожній державі найважливішим регулятором суспільних відносин є право. Це система юридичних норм, що фіксують певні відносини; охороняють загальнообов'язкові правила поведінки; закріплюють права та обов'язки осіб. У сукупності ці норми (разом з іншими джерелами) становлять внутрішньодержавну (національну) систему права. Вона спрямована на врегулювання певного кола суспільних відносин, має загальний метод правового регулювання та фіксує правові норми у певній формі. Відомо, що таких національних правових систем у сучасному світі налічується близько двохсот. Часто між ними виникають відносини, що зумовлюють чимало взаємних прав та обов'язків. Тому розвиток економіки, політики, культури, засобів комунікації, транспорту тощо потребують правового оформлення такого типу відносин, які виходять за межі однієї держави. Останні умовно можна поділити на дві великі групи: міждержавні та неміждержавні. Перша група становить сферу міжнародного права, друга є предметом регулювання міжнародного приватного права.

Норми міжнародного приватного права застосовуються для так званого міжнародного спілкування. Національне право та міжнародне право, незважаючи на свою самостійність, у низці випадків взаємодіють, утворюючи полісистемний комплекс норм міжнародного приватного права. Водночас норми цих двох правових систем не полишають меж останніх, хоч і регулюють, з одного боку, міжнародні, а з іншого - невладні відносини, майнові та немайнові, що мають цивілістичну природу і виникають у сфері міжнародного

спілкування. Поділяючись на матеріально-правові (такі, що регулюють конкретне правовідношення) та колізійні норми (такі" що відсилають до права іншої держави), вони створюють певний комплекс у кожній правовій системі. Іноді вказують, що міжнародне приватне право - це право колізійне. Наявність колізійних норм становить особливість міжнародного приватного права. Як матеріально-правові, так і колізійні норми можуть міститись у національних джерелах права, міжнародних угодах.

30 січня 1996 р. у м. Львові польський водій не впорався з управлінням великогабаритного фургона. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди одна особа загинула, кілька - госпіталізовано, пошкоджено сім автомобілів. У даному випадку виникли правовідносини з делікту з "іноземним елементом". До них необхідно було, щонайперше, застосувати колізійну норму, викладену, зокрема, у ч. І ст. 569 чинного на той час Цивільного кодексу України, а також узяти до уваги норми ст. 35 ("Зобов'язання, що не виникають з договірних відносин") Договору між Україною і Республікою Польща про правову допомогу та правовідносини у цивільних і кримінальних справах від 27 травня 1993 р.

Суб'єктами відносин у міжнародному приватному праві є, передусім, фізичні та юридичні особи, іноді - держави. Специфікою відносин є наявність "іноземного елементу". Під "іноземним елементом" розуміють:

1) суб'єкт, який має іноземну належність (громадянство, місце проживання - щодо фізичних осіб; "національність" - щодо юридичних осіб; це також іноземна держава);

2) об'єкт, який знаходиться на території іноземної держави (пошкоджена у дорожньо-транспортній пригоді автомашина знаходиться за кордоном; спадкове майно знаходиться за кордоном);

3) юридичний факт, що мав чи має місце за кордоном (наприклад, відкрилася спадщина за кордоном; музичний, вокальний чи інший твір виконано за кордоном; виконання роботи в іноземного працедавця; укладений контракт на виконання роботи в іноземного працедавця, проте працівник не може переїхати в іноземну державу для виконання умов контракту у встановлені контрактом строки через хворобу).

23 червня 2005 р. в Україні було прийнято Закон "Про міжнародне приватне право" , який містить чимало норм, що є новими для правової системи держави. Серед них визначення "іноземного елементу" у приватноправових відносинах. Насамперед, у Законі зазначено, що приватноправові відносини - це відносини, які ґрунтуються на засадах юридичної рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності, суб'єктами яких є фізичні та юридичні відносини (п. 1 ч. 1 ст. 1). "Іноземним елементом", згідно із Законом України "Про міжнародне приватне право", вважається ознака, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються цим Законом, та виявляється в одній або кількох з таких форм: 1) хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою; 2) об'єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави; 3) юридичний факт, який створює, змінює або припиняє правовідносини, мав чи має місце на території іноземної держави (п. 2 ч. 1 ст. 1).

Серед переліку суб'єктів, які створюють поняття "іноземний елемент", наведене у зазначених нормах Закону, відсутня вказівка на державу, яка хоч і не часто, проте є учасницею приватноправових відносин. Проте розширити цей перелік дає можливість ст. 30 цього ж Закону. У ній міститься правило, відповідно до якого, до приватноправових відносин з "іноземним елементом" за участю держави застосовуються правила цього Закону на загальних підставах, якщо інше не передбачено законом.

Ось приклад, що демонструє складне поєднання "іноземного елемента" у правовідношенні. Напередодні 1996 р. затонуло судно "Сімба-1". Власником його була турецька фірма "Сімбашиппінг енд трейдінг", яка зареєструвала судно. Вона передала оперативне управління судном турецькій компанії "Кнідос". Місце реєстрації судна - Мальта. Ліцензована компанія "Євромарін сервіс", зареєстрована в Одесі, найняла екіпаж, до складу якого входило 12 моряків - громадян України, що загинули внаслідок аварії. Трудові контракти з ними було укладено за законодавством Великобританії. Судно перевозило вантаж (1800 тонн металу) з російського порту Таганрог до турецького порту Деліскелесі .

До сфери міжнародного приватного права належать питання цивільної право- та дієздатності іноземних фізичних та юридичних осіб, держави; її імунітету; відносин по зовнішньоторговельних угодах; прав авторів на твори, видані за кордоном; трудоправового та соціального статусу осіб, які знаходяться на території іноземної держави, працювали на такій території тощо. Регулюючи вказані та інші відносини, норми міжнародного приватного права утворюють систему, яка відображає упорядковану сукупність норм національного права.

Отже, міжнародне приватне право - це система юридичних норм, спрямованих на регулювання міжнародних невладних відносин з "іноземним елементом". Завданням міжнародного приватного права є регламентація вказаних відносин для всебічного захисту прав та інтересів суб'єктів права, створення єдиного правового простору щодо здійснення ними своїх прав та обов'язків, укріплення співпраці держав, які належать до різних економічних, правових, соціальних, культурних систем.

Міжнародне приватне право мас власну систему, її можна розглядати як систему навчального курсу та як галузі правничої науки. Навчальний курс прийнято поділяти на дві частини: Загальну та Особливу. Загальна частина охоплює питання, які мають методологічне значення для міжнародного приватного права в цілому, а саме: поняття, система та зміст міжнародного приватного права, його джерела, методи регулювання; вчення про колізійні та матеріально-правові норми; правові режими (національний, найбільшого сприяння та ін.); взаємність, реторсія, інші загальні положення щодо суб'єктів міжнародного приватного права. Особлива частина охоплює питання про право власності і речові права; зобов'язальне право; зобов'язання з правопорушень; відносини у сфері авторського, винахідницького, патентного, сімейного, спадкового права; трудових відносин; питання, що належать до міжнародного цивільного процесу.

Система Загальної та Особливої частин є відносно стабільною. Відносність полягає у тому, що внаслідок суспільного розвитку з'являється необхідність звернути більше уваги на правову регламентацію зовнішньоекономічних відносин, інвестиційної діяльності, перевезень, нових сфер господарювання, зокрема комерціалізації космічної діяльності, створення нових технічних засобів у різних сферах зв'язку (наприклад, застосування Інтернету в комп'ютерному спілкуванні).

Система міжнародного приватного права як юридичної науки майже збігається із системою навчального курсу. Крім того, ця правнича наука: 1) охоплює питання історичного розвитку доктрини права, її теорій, концепцій; 2) визначає підходи, способи розв'язання проблем міжнародного приватного права. Це сприяє вирішенню питань кваліфікації, тлумачення норми та правовідношення, а також визначенню правового статусу рухомого та нерухомого майна; визнанню імунітету і т. д.

У багатьох державах світу міжнародне приватне право знайшло своє місце в системі права, в одних воно вважається галуззю права, в інших - ні. В Україні початок XXI ст. для міжнародного приватного права характеризується необхідністю постановки низки науково-практичних питань та проблем, вирішення яких істотно вплине на формування її правового поля. Одним із таких є можливість ствердження, що міжнародне приватне право України є галуззю права. Поки що воно не обговорюється вітчизняними вченими. Тільки один з них - В. І. Кисіль - вказує, що міжнародне приватне право є специфічною галуззю приватного права . У сучасній науковій літературі України відсутні обґрунтування природи та місця міжнародного приватного права у вітчизняній системі права. Виняток становить дисертаційне дослідження В. І. Кисіля. Такий стан справ зумовлений з-поміж іншого теоретичним спадком, що залишився в Україні після розпаду СРСР. З цієї ж причини спостерігається неоднаковість з'ясування суті, природи та місця міжнародного приватного права в державах СНД. Наприклад, у Російській Федерації переважно обґрунтовується думка про те, що міжнародне приватне право є самостійною галуззю права (Г. К. Дмитрієва, В. Г. Єрмолаєв, О. В. Сиваков). Водночас деякі вчені не поспішають робити таких висновків, зазначаючи тільки, що міжнародне приватне право є комплексною правовою системою (О. С. Скаридов). Вчені деяких західних держав є достатньо категоричними у твердженні, відповідно до якого кожна держава має своє міжнародне приватне право, яке відображає конкретні умови і ситуацію у цій державі (Т. Бендевський - Республіка Македонія). Навряд чи це твердження є справедливим стосовно правових систем усіх держав.

Відомо, що для виокремлення правових норм, які регулюють певний вид суспільних відносин, у галузь права, до уваги беруть предмет та метод правового регулювання. Очевидно, що існує відособлена група суспільних відносин, а саме приватні (цивілістичні) відносини за участю "іноземного елементу", стосовно якої проводиться регулювання з допомогою певної сукупності правових норм (мова йде про предмет). Сформовано й особливі регулятивні режими (методи). Серед них виділяється колізійний (з його допомогою визначається право країни, яке підлягає застосуванню). Не поступається йому у важливості й матеріально-правовий метод (з його допомогою безпосередньо регулюються відносини з вказаної групи, норми спеціально створюються для регулювання цих відносин і не застосовуються до приватних відносин без "іноземного елемента"). Таким чином, міжнародне приватне право має свій предмет та методи регулювання, тобто с галуззю права. Крім того, міжнародне приватне право є насамперед внутрішнім правом держави. Тому можна зробити остаточний висновок: функціонує галузь права - міжнародне приватне право України.