Науково-практичний коментар Господарського процесуального кодексу України - Мельник М.П. - Стаття 4-5. Судові рішення

Господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов. Рішення і постанови господарських судів приймаються іменем України.

Невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим Кодексом та іншими законами України.

Усі судові рішення викладаються у письмовій формі.

КОМЕНТАР:

Ч.1. коментованої статті встановлює, що господарський суд при розгляді справи може винести:

1) рішення;

2) ухвалу;

3) постанову.

Рішення - це судовий акт, який ухвалюється господарським судом за результатами розгляду справи по суті.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого:

o чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються;

o чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин;

o яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому необхідно мати на увазі, що у відповідності зі статтею 43 ГПК наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності, і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Господарські суди повинні дотримувати передбаченої статтями 84,86 ГПК послідовності викладення рішення (вступна, описова, мотивувальна та резолютивна частини).

Ухвала -це судовий господарський акт, який приймає господарський суд, що не вирішується спір сторін по суті. Ухвали господарського суду вирішують певні питання, які виникають у процесі розгляду справи, її виникнення, руху й припинення.

Постанова господарського суду - це судовий акт, який ухвалюється господарським судом апеляційної та касаційної інстанцій за результатами розгляду апеляційних і касаційних скарг. Постанова господарського суду апеляційної інстанції повинна відповідати вимогам ст. 105 ГПК, а постанова господарського суду касаційної інстанції - вимогам ст. 111 ГПК.

І коментована частина, і ст.. 13 Закону України " Про судоустрій та статус суддів" зазначають, що рішення і постанови господарських судів приймаються іменем України.

Ч.2. коментованої статті містить положення, згідно з яким невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим Кодексом та іншими законами України. Ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачає, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом. Судові рішення інших держав є обов'язковими до виконання на території України за умов, визначених законом, відповідно до міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом, (ст.382 КК України, ст. 185-6 КУпАП.)

Ч.3. коментованої статті вимагає викладення усіх судових рішень у письмовій формі.

Стаття 4-6. Склад господарського суду

Справи у місцевих господарських судах розглядаються суддею одноособово. Будь-яку справу, що відноситься до підсудності цього суду, залежно від категорії і складності справи, може бути розглянуто колегіально у складі трьох суддів.

Перегляд в апеляційному порядку рішень місцевих господарських судів здійснюється апеляційними господарськими судами колегією суддів у складі трьох суддів.

Перегляд у касаційному порядку рішень місцевих І апеляційних господарських судів здійснюється Вищим господарським судом України колегією суддів у складі трьох або більшої непарної кількості суддів.

Перегляд судових рішень господарських судів Верховним Судом України здійснюється колегіально.

Суддя чи склад колегії суддів для розгляду конкретної справи визначається у порядку, встановленому частиною третьою статті 2-1 цього Кодексу.

КОМЕНТАР:

Ч.1 коментованої статті встановлює правило про склад місцевого господарського суду при розгляді ним господарської справи. За загальним правилом справи розглядаються суддею одноособово. Однак будь-яка справа, залежно від її категорії та складності, може бути розглянута судом колегіально у складі трьох професійних суддів. Суддя, який розглядає господарську справу одноособово, вирішує всі питання, пов'язані з судовим розглядом справи, і постановляє судове рішення іменем України. Після набрання законної сили таке судове рішення стає обов'язковим. Це ж стосується і судових рішень, винесених колегіально.

Ч.2. та Ч.3. коментованої статті визначає кількість суддів при розгляді справи в апеляційному та касаційному порядку. При апеляційному та касаційному порядку розгляду господарського спору обов'язковий колегіальний розгляд справ. При колегіальному розгляді справ усі судді мають рівні з головуючим права і судове рішення вважається прийнятим за умови, якщо за нього проголосувала більшість суддів.

Колегіальний розгляд справи передбачений і ч.4 коментованої при розгляді справи Верховним Судом України.

Визначення конкретного складу суду для розгляду конкретної справи відповідно до ч.5 коментованої статті визначається автоматизованою системою документообігу суду (дивись коментар до ст.2-1 ГПК України).