Науково-практичний коментар Закону України "Про нотаріат" - Коротюк О. В. - Стаття 91. Строк пред'явлення виконавчого напису

Виконавчий напис може бути пред'явлено до примусового виконання протягом одного року з моменту його вчинення.

Поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого напису здійснюється відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".

Пред'явлення виконавчого документа до виконання у встановлені законодавством строки є однією з умов прийняття його до виконання. Згідно з положеннями ст. 89 Закону України "Про нотаріат" строк пред'явлення його до виконання є обов'язковим реквізитом виконавчого напису (див. коментар до ст. 89 Закону України "Про нотаріат"). Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець відмовляє у прийнятті до провадження виконавчого документа, строк пред'явлення для примусового виконання якого закінчився, про що виносить відповідну постанову. Таким чином, подання виконавчого напису до виконання в межах визначених строків є важливою умовою реалізації права кредитора на здійснення відповідного стягнення.

Згідно з ч. 1 ст. 91 Закону України "Про нотаріат" виконавчий напис може бути пред'явлено до примусового виконання протягом одного року з моменту його вчинення. При цьому в під п. 9.1 п. 9 гл. 16 розд. II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України вказується на те, що виконавчий напис, за яким стягувачем або боржником є фізична особа, може бути пред'явлений до примусового виконання протягом року з моменту вчинення виконавчого напису. Така розбіжність норм закону та підзаконного акта повинна врегульовуватись шляхом застосування вимог закону.

Відповідно до положень ст. 22 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки:

- посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців;

- інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Строки, зазначені у ч. 1 цієї статті, встановлюються для:

- виконання судових рішень - з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення піддягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановления;

- виконання рішень комісій по трудових спорах - з дня видачі посвідчення на примусове виконання рішення;

- інших виконавчих документів з наступного дня після набрання ними юридичної сили, якщо інше не передбачено законом.

Рішення про стягнення періодичних платежів (у справах про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, втратою годувальника тощо) можуть бути пред'явлені для виконання протягом усього періоду, на який присуджені платежі. Строки пред'явлення виконавчих документів до виконання встановлюються для кожного платежу окремо. Отже, виконавчі написи нотаріуса повинні бути пред'явлені до виконання протягом року з наступного дня набрання ними юридичної сили.

Згідно з частинами 2 та 3 ст. 24 Закону України "Про виконавче провадження" стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення строку пред'явлення до суду, який видав виконавчий документ, або до суду за місцем виконання. Суд розглядає таку заяву в десятиденний строк, якщо інше не передбачено законом. Для інших виконавчих документів пропущений строк поновленню не підлягає.

Як випливає з положень ст. 371 Цивільного процесуального кодексу України поновлення пропущеного строку для пред'явлення до виконання виконавчого напису у випадку його пропущення є неможливим.

З огляду на це у випадку пропущення строку подання виконавчого напису до виконання стягувач може звернутися до суду з позовом про звернення стягнення в судовому порядку, але не має права на поновлення пропущеного строку. У такому разі під п. 9.2 п. 9 гл. 16 розд. II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України викликає суттєві зауваження. Зокрема, у ньому міститься посилання на ст. 23 Закону України "Про виконавче провадження", тоді як питання поновлення пропущеного строку врегульовано у ст. 24 цього Закону. Крім того, вказаний пункт прямо суперечить положенням ст. 24 Закону України "Про виконавче провадження", де вказується на неможливість поновлення пропущених строків пред'явленням інших виконавчих документів, крім тих, що видаються судовими органами.