Науково-практичний коментар Закону України "Про нотаріат" - Коротюк О. В. - Стаття 93. Прийняття чеків для пред'явлення до платежу і посвідчення неоплати чеків

Стаття 92. Вчинення протестів векселів

Протест векселів про неоплату, неакцепт або недатування акцепту провадиться нотаріусами відповідно до законодавства України про переказний і простий вексель.

У разі пред'явлення нотаріусу для вчинення протесту векселя, щодо якого постановлено судом ухвалу про заборону будь-яких операцій за ним, нотаріус зобов'язаний повідомити відповідний суд про пред'явлення такого векселя для вчинення протесту.

Сутність і зміст вексельних зобов'язань, що ґрунтуються на засадах безумовності і беззаперечності, охоплюють ряд особливостей, які суттєво відрізняють їх від зобов'язань цивільно-правового характеру. Вексель, виступаючи документом, що засвідчує самостійний борговий обов'язок боржника перед кредитором, одночасно може виступати і як предмет іншого правочину (договору застави, купівлі-продажу тощо), засобу платежу та ін. Вказані особливості характеризують всі без винятку операції з векселем (індосамент, акцепт тощо) і супроводжують порядок їх здійснення. Часто реалізація прав держателя векселя пов'язується з вчиненням нотаріусом протесту. Це зумовлює важливість розуміння нотаріусом спеціальних ознак, що характеризують вексельні зобов'язання, особливостей порядку здійснення операцій з векселем1. До характерних ознак вексельних зобов'язань відносять їх абстрактність та безспірність. Абстрактність векселя виражається в тому, що в ньому не вказуються обставини, які викликали появу боргового зобов'язання (наприклад, купівля товарів у кредит однією особою в іншої). Право векселедержателя на отримання платежу в зазначений на векселі строк є безспірним і не може відхилятися посиланням на те, що сам кредитор не виконав своїх зобов'язань перед позичальником (наприклад, не поставив йому продані товари)2. Переваги векселя як цінного паперу виражаються у багатьох аспектах. Як зазначає Н. П. Русин, вексель - це особлива інвестиційна вартість, що самостійно обертається на товарному і фондовому ринках і:

- виражає позиковий характер відносин між особою, що виписала вексель (векселедавцем), і векселедержателем;

- обслуговує рух товарно-матеріальних і грошових цінностей (оборотних засобів);

- являє собою кредитні гроші, розрахунковий засіб і цим розв'язує протиріччя між здійсненням комерційної угоди і відсутністю грошового еквіваленту для її оплати3.

При цьому, як вказує С. Л. Береза, економічна сутність векселя визначається залежно від того, для чого він використовується і які функції виконує'.

Вчинення протесту векселя є нотаріальною дією, що спрямована на підтвердження факту неоплати векселя або незгоди особи у здійсненні оплати за векселем. Протест векселя можна розглядати і як складений державним або приватним нотаріусом акт про те, що зобов'язана за векселем особа відмовилася здійснити передбачену вексельним законодавство дію2. Враховуючи це, не можна погодитись з положеннями під п. 4.1 п. 4 гл. 17 розд. II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, де зазначається, що протест векселя - це нотаріальна дія, яка офіційно засвідчує факт повної неоплати за векселем. Наприклад, вчинення протесту в неакцепті не є підтвердженням повної неоплати. Невірним також видається і віднесення цієї нотаріальної дії до групи нотаріальних дій, спрямованих на надання документу виконавчої сили3. Так, звернення стягнення за опротестований вексель можливе лише у випадку вчинення на ньому виконавчого напису нотаріуса (див. коментар до ст. 87 Закону України "Про нотаріат") або в. судовому порядку, а сам по собі опротестований вексель не являє собою виконавчий документ.

Вчинення протесту векселя є нотаріальною дією, що дозволяє векселедержателю зберегти права за векселем і в майбутньому здійснити стягнення відповідної суми з платника.

Згідно з під п. 1.1 п. 1 гл. 17 розд. II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України вексель - це цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю). Перш за все необхідно врахувати існуючий у законодавстві поділ векселів на перекази і та прості.

Відповідно до ст. 1 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі переказний вексель містить:

1) назву "переказний вексель", яка включена до тексту документа і викладена тією мовою, якою цей документ складений;

2) безумовний наказ сплатити визначену суму грошей;

3) найменування особи, яка повинна платити (трасат);

4) зазначення строку платежу;

5) зазначення місця, в якому повинен бути здійснений платіж;

6) найменування особи, якій або за наказу якої повинен бути здійснений платіж;

7) зазначення дати і місця видачі векселя;

8) підпис особи, яка видає вексель (трасант).

Згідно з положеннями ст. 75 зазначеного Закону простий вексель містить:

1) назву "простий вексель", яка включена в текст документа і висловлена тією мовою, якою цей документ складений;

2) безумовне зобов'язання сплатити визначену суму грошей;

3) зазначення строку платежу;

4) зазначення місця, в якому повинен бути здійснений платіж;

5) найменування особи, якій або наказу якої повинен бути здійснений платіж;

6) зазначення дати і місця видачі простого векселя;

7) підпис особи, яка видає документ (векселедавець). Наявність вказаних реквізитів є обов'язковою для набрання юридичної сили векселем. Так, відповідно до ст. 2 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі документ, у якому відсутній будь-який з реквізитів, наведених у ст. 1, не має сили переказного векселя, за винятком випадків, зазначених далі:

- переказ ний вексель, строк платежу в якому не вказаний, вважається таким, що підлягає оплаті за пред'явленням;

- при відсутності особливої вказівки, місце, позначене поруч з найменуванням трасата, вважається місцем платежу і разом з тим місцем проживання трасата;

- переказний вексель, у якому не зазначене місце його складання, вважається складеним у місці, позначеному поруч з найменуванням трасанта.

Відповідно до ст. 76 зазначеного Закону документ, у якому відсутній будь-який з реквізитів, зазначених у ст. 75, не має сили простого векселя, за винятком випадків, зазначених у ст. 76:

- простий вексель, строк платежу в якому не зазначено, вважається таким, що підлягає оплаті за пред'явленням;

- при відсутності особливого зазначення, місце, де видано документ, вважається місцем платежу і разом з тим місцем проживання векселедавця;

- простий вексель, у якому не вказано місце його видачі, вважається виданим у місці, зазначеному поруч з найменуванням векселедавця.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України "Про обіг векселів в Україні" векселі (переказні і прості) складаються у документарній формі на бланках з відповідним ступенем захисту від підроблення, форма та порядок виготовлення яких затверджуються Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з Національним банком України з урахуванням норм Уніфікованого закону, і не можуть бути переведені у бездокументарну форму (знерухомлені). Форма бланків векселів затверджені Положенням про вимоги до стандартної (типової) форми виготовлення вексельних бланків, затвердженим рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 22.11.2001 року № 338, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України І і .05.2002 року за № 360/6648.

Слід врахувати, що юридична сила векселя втрачається тільки у випадках, передбачених законом (наприклад, у разі відсутності дати складання векселя). Як зазначено у постанові Верховного Суду України від 01.12.2009 року у справі № 38/51, єдиною підставою, яка б позбавила вексельної сили вексель, є дефект його форми, інших підстав законом не передбачено. Поряд із цим навіть неправильне викладення реквізитів векселя не завжди означає його недійсність.

Реквізит, що передбачає сплату визначеної суми грошових коштів за векселі (наказ у переказному векселі та зобов'язання у простому векселі) повинен бути викладений без зазначення будь-яких умов щодо здійснення такої оплати. Крім того, вексель обов'язково повинен містити конкретно визначену суму, яка підлягає оплаті. Вексель не може стосуватися виконання певних робіт, надання послуг тощо. При цьому згідно з положеннями ст. 6 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, якщо сума, яка підлягає сплаті за переказним векселем, виражена словами і цифрами, то в разі розбіжності між цими позначеннями підлягає сплаті сума, позначена словами. Якщо у переказному векселі сума виражена кілька разів, словами або цифрами, то в разі розбіжностей між цими позначеннями підлягає сплаті менша сума.

Враховуючи, що у переказному векселі учасниками вексельних правовідносин є три особи (трасант, векселедержатель та трасат), обов'язковим є зазначення в тексті векселя найменування платника (трасата). За простим векселем зобов'язаною стороною виступає векселедавець, тому зазначення в його тексті платника не є необхідним.

Реквізитом векселя є строк такого платежу. Відповідно до ст. 33 Уніфікованого Закону про переказні векселі та прості векселі переказний вексель може бути виданий із таким строком платежу:

- за пред'явленням;

- у визначений строк від пред'явлення;

- у визначений строк від дати складання;

- на визначену дату.

Переказні векселі, що містять або інші строки платежу, або передбачають оплату частинами, є недійсними.

Якщо такий реквізит відсутній у векселі, останній вважається таким, що виданий зі строком платежу "за пред'явленням". Точність визначення строку платежу і правильність його обрахування є основоположним питанням у процесі реалізації прав векселедержателя.

Важливим реквізитом векселя є також місце, у якому повинен бути здійснений платіж. Місце може вказуватися шляхом зазначення найменування конкретного населеного пункту. При цьому векселем може передбачатися обов'язок його сплати в будь-якому місці. Так, згідно зі ст. 4 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі переказний вексель може підлягати оплаті за місцем проживання третьої особи або в тій же місцевості, де знаходиться місце проживання трасата, або в будь-якій іншій місцевості.

У випадку наявності у векселі зазначеного спеціального місця платежу (доміцильований вексель), такий вексель підлягає сплаті в цьому конкретному місці.

Обов'язковим реквізитом векселя є найменування особи, якій або наказу якої повинен бути здійснений платіж. Відповідно до ч. 1 ст. З Закону України "Про обіг векселів в Україні" зобов'язуватися та набувати права за переказними і простими векселями на території України можуть юридичні та фізичні особи. Таким чином, векселедавцем та векселедержателем може бути відповідно фізична чи юридична особа.

Обов'язковим є також зазначення дати і місця складення векселя. Відсутність дати складення тягне за собою недійсність векселя. Це зумовлено тим, що саме дата його складення часто є ключовим моментом при обрахуванні дати платежу, права на пред'явлення векселя до платежу тощо.

І ще одним реквізитом векселя, вказаним в Уніфікованому законі про переказні векселі та прості векселі, є підпис особи, яка видала вексель. Згідно з ч. З ст. 5 Закону України "Про обіг векселів в Україні" вексель підписується:

- від імені юридичних осіб - власноручно керівником та головним бухгалтером (якщо така посада передбачена штатним розписом юридичної особи) чи уповноваженими ними особами. У разі якщо вексель підписується уповноваженою особою, до тексту векселя включається посилання на внутрішній документ юридичної особи, відповідно до якого уповноважена особа має право підписувати вексель. Підписи скріплюються печаткою;

- від імені фізичних осіб - власноручно зазначеною фізичною особою або уповноваженою нею особою із зазначенням індивідуального ідентифікаційного номера з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів, наданого органом державної податкової служби (крім випадків відсутності індивідуального ідентифікаційного номера в осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття індивідуального ідентифікаційного номера та офіційно повідомили про це відповідні державні органи), та паспортних даних векселедавця або трасанта (серія та номер паспорта, найменування органу, що видав паспорт, та дата його видачі, місце проживання). У разі якщо вексель підписується уповноваженою особою, до тексту векселя включається посилання на довіреність фізичної особи, відповідно до якої уповноважена особа має право підписувати вексель. Підпис скріплюється печаткою (у разі її наявності);

- від імені фізичних осіб - підприємців власноручно зазначеною особою або уповноваженою нею особою, із зазначенням дати та номера запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців і паспортних даних векселедавця або трасанта (серія та номер паспорта, найменування органу, що видав паспорт, та дата його видачі, місце проживання). Підпис скріплюється печаткою (у разі ЇЇ наявності). У разі якщо вексель підписується уповноваженою особою, до тексту векселя включається посилання на довіреність фізичної особи, відповідно до якої уповноважена особа має право підписувати вексель.

При цьому особливості вексельних зобов'язань не дозволяють говорити про втрату чинності векселем навіть тоді, коли на ньому містяться підроблені підписи або такі, що проставляються особою, яка не мала на це право. Так, згідно з положеннями статей 7 та 8 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, якщо на переказному векселі є підписи осіб, нездатних зобов'язуватися за переказним векселем, або підроблені підписи, або підписи вигаданих осіб, або підписи, які з будь-яких інших підстав не можуть зобов'язувати тих осіб, які поставили їх на переказному векселі або від імені яких переказний вексель був підписаний, то зобов'язання інших осіб, які поставили свої підписи на ньому, є все ж таки юридично дійсними. Кожний, хто поставив свій підпис на переказному векселі як представник особи, від імені якої він не був уповноважений діяти, сам зобов'язаний за векселем і, якщо він заплатить, матиме ті самі права, які мала б та особа, за яку він мав намір діяти. Таке ж правило застосовується до представника, який перевищив свої повноваження.

Законом передбачається також можливість внесення змін до тексту вже складеного векселя. Згідно зі ст. 13 Закону України "Про обіг векселів в Україні" зміни до тексту векселя можуть вноситися за ініціативою його держателя виключно векселедавцем (за переказним векселем - трасантом) шляхом закреслення старого реквізиту та написання нового із зазначенням дати внесення змін та підписанням відповідно до цього Закону. Держатель векселя повинен дати згоду на внесення змін до тексту векселя шляхом написання на зворотному боці векселя слів "відповідно до змін" із зазначенням дати внесення змін та підписанням згідно з вимогами цього Закону. У разі зміни строку платежу за переказним векселем держатель векселя повинен одержати згоду (акцепт) трасата на оплату векселя відповідно до нового строку. У разі коли акцепт вже було здійснено раніше, держатель векселя повинен одержати додаткову згоду акцептанта відповідно до нового строку. Якщо держатель векселя, який погодився на внесення змін до тексту векселя, бажає зберегти відповідальність попередніх індосантів, він повинен одержати їх згоду. У противному разі попередні індосанти несуть відповідальність таку, як і до внесення змін.

В юридичній літературі з цього приводу зазначається, що йдеться не про виправлення технічного характеру (виправлення явної описки, граматичної помилки тощо), а про внесення до тексту векселя таких виправлень, які змінюють сам зміст документа, обсяг та характер відповідальності осіб, що поставили свої підписи на векселі. Закон, виходячи з принципів незалежності та самостійності зобов'язань кожної особи, що підписала вексель (векселедавця, акцептанта, індосанта, аваліста), встановлює таке правило: у випадку зміни тексту переказного векселя особи, що поставили свої підписи після цієї зміни, відповідають згідно із змістом зміненого тексту переказного векселя. Іншими словами, кожний, хто підписав вексель, відповідає у тому обсязі, який визначається змістом документа на момент його підписання.

При вчиненні протесту нотаріус зобов'язаний впевнитись у складенні векселя згідно з вимогами чинного законодавства. Це випливає з того, що для вчинення будь-якої нотаріальної дії можуть прийматися лише такі документи, що складені згідно з вимогами закону (див. коментар до ст. 47 Закону України "Про нотаріат").

Обов'язково необхідною є перевірка нотаріусом факту наявності на векселі передавальних написів - індосаментів. Поняття "індосамент" визначається як передавальний напис на векселі, чеку, який дає право іншій особі на одержання грошей2, передавальний напис на звороті векселя, чека та інших цінних паперів, що засвідчує перехід прав за цими документами від однієї особи до іншої. Відповідно до ст. 11 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі будь-який переказний вексель, навіть виданий без прямого застереження про наказ, може бути переданий шляхом індосаменту. Якщо трасант помістив у переказному векселі слова "не за наказом" або будь-які інші рівнозначні, документ може бути переданий тільки з дотриманням форми і з наслідками звичайної цесії. Індосамент може бути вчинений навіть на користь трасата, незалежно від того, акцептував він вексель чи ні, або на користь трасанта, або на користь будь-якої іншої особи, зобов'язаної за векселем. Ці особи можуть реіндосувати вексель. Таким чином, позначка векселедавця на векселі "не за наказом" означає заборону передачі прав за векселем на підставі індосаменту. Разом з тим, якщо все ж на такому векселі наявний індосамент, вексель не втрачає своєї сили, а передавальний напис визнається цесією, тобто передбачає заміну зобов'язаної сторони іншою стороною (відступлення права вимоги). Якщо передача прав за індосаментом передбачає наявність обов'язку як особи індосанта, так і нового векселедержателя, то в межах цесії особа, яка передала право вимоги, втрачає будь-які права та обов'язки з моменту вчинення цесії.

У літературі зазначається, що передача векселя за індосаментом платнику за цим же векселем не означає погашення векселя.

Вексельне зобов'язання не вважається у цьому випадку припиненим на підставі ст. 606 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зобов'язання припиняється збігом боржника і кредитора в одній особі. Оскільки згідно зі ст. 47 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі усі трасанти, акцептанти, індосанти і особи, які забезпечують авалем платіж за переказним векселем, є солідарно зобов'язаними перед держателем, то у такого векселя існує певна кількість боржників. Отже, індосування векселя на користь платника по ньому означає, що в його особі збігся лише один із цієї певної кількості боржників і кредитор. Платник, будучи векселедержателем, може індосувати вексель далі і користуватися при цьому правами індосанта.

Згідно з положеннями ст. 12 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі індосамент повинен бути безумовним. Будь-яка обмежуюча його умова вважається ненаписаною. Частковий індосамент вважається недійсним. Індосамент "на пред'явника" має силу бланкового індосаменту. Важливо, що бланковий індосамент є чинним, тільки якщо викладений на звороті векселя або на приєднаному на ньому аркуші (алонжі) (ч. 2 ст. 13 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі).

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі власник переказного векселя вважається його законним держателем, якщо його право на вексель базується на безперервному ряді індосаментів, навіть якщо останній індосамент є бланковим. Закреслені індосаменти вважаються при цьому ненаписаними. Якщо за бланковим індосаментом іде інший індосамент, то особа, яка підписала останній, вважається такою, що придбала вексель за бланковим індосаментом. Таким чином, при вчиненні протесту векселя перевірка нотаріусом законності прав векселедержателя за векселем здійснюється шляхом встановлення факту наявності безперервного ряду індосаментів і не потребує будь-якого додаткового доведення.

Окремо слід зупинитися на питанні вчинення акцепту векселя. Акцепт векселя визначається як згода на сплату або гарантування сплати платіжних документів; згода на оплату грошових документів (платіжних вимог, рахунків, векселів та ін)2. О. М. Єфімов визначає акцепт як письмову згоду платника на оплату векселя. Шляхом акцепту платник (трасат) бере на себе зобов'язання сплатити за векселем у встановлений строк. До моменту акцепту векселедавець переказного векселя та платник не пов'язані між собою вексельними правовідносинами, їх об'єднують лише правовідносини, що випливають із угоди, яка є підставою для видачі векселя3.

Отже, акцепт векселя означає виникнення обов'язку платника щодо сплати за векселем. Згідно зі ст. 21 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі переказний вексель може до настання строку платежу бути пред'явлений держателем або особою, у якої вексель знаходиться, для акцепту трасата за місцем його знаходження. Тобто пред'явлення векселя до акцепту є правом, а не обов'язком держателя векселя. При цьому пред'явлення векселя до акцепту можливе лише до настання строку платежу за векселем, оскільки в разі настання цього строку вексель пред'являється вже до платежу. Акцептанта справедливо визнано головним вексельним боржником. У разі неплатежу держатель векселя, навіть якщо він є векселедавцем, має проти акцептанта прямий позов, що базується на переказному векселі, та акцептант, на відміну від векселедавця і індосантів, відповідає за оплату векселя незалежно від того, чи було вексель своєчасно пред'явлено до платежу4.

Важливо, що можуть мати місце випадки обов'язкового пред'явлення векселя до акцепту або заборони здійснення такого пред'явлення (ст. 22 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі). Наприклад, якщо вексель підлягає сплаті у визначений строк від пред'явлення, то дата пред'явлення є ключовою для обчислення строку сплати за векселем.

У статті О. В. Коротюк "Особливості вчинення протесту векселя в неакцепті" визначено таке. В Уніфікованому законі про переказний та простий векселі йдеться про акцепт виключно переказного векселя (ст. 21), а відносно простих векселів встановлена можливість їх пред'явлення векселедавцю для проставлення датованої відмітки (ст. 78). При цьому вказана відмітка на простому векселі покликана виконувати функцію датування акцепту переказного векселя, разом з тим, акцепт вчиняється не на простому векселі, а лише на переказному. Це пояснюється тим, що вчинення акцепту здійснюється трасатом, який є стороною лише переказного векселя. У простому векселі векселедавець одночасно виступає і особою, яка видала вексель, і його платником. З огляду на це, необхідно говорити про вчинення протесту в неакцепті чи недатування акцепту на переказному векселі і протесту в недатуванні відмітки на простому векселі. Законодавство України про нотаріат не передбачає вчинення протесту в непроставленні відмітки (відмові у проставленні відмітки) (ст. 92 Закону України "Про нотаріат", Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України). Це обумовлено тим, що прості векселі доцільно пред'являти для проставлення саме датованої відмітки, що є необхідним для обчислення строку платежу за векселем. На відміну від переказного векселя, де зобов'язання сплатити за векселем виникає у трасата лише у разі здійснення ним акцепту, простий вексель вже включає у себе обов'язок векселедавця сплатити за ним. Тому для збереження вексельних прав держателя простого векселя має значення не факт проставлення відмітки векселедавцем, а її датування, що є доказом своєчасного його пред'явлення і початком перебігу строку, встановленого для платежу за векселем. Таким чином, відмітка на простому векселі зазвичай не впливає на обсяг обов'язків платника за векселем. Поряд із цим відповідно до положень ч. 1 ст. 78 Уніфікованого закону про переказний та простий векселі векселедавець простого векселя зобов'язаний так само, як акцептант за переказним векселем. Згідно з ч. 2 ст. 26 цього ж Закону акцептант відповідає згідно зі змістом свого акцепту. З цього випливає, що відмітка на простому векселі, так само, як і акцепт, може тягнути за собою додаткові юридичні наслідки для векселедавця. Один з таких випадків має місце, наприклад, коли на пред'явленому для проставлення датованої відмітки простому векселі векселедавець зазначить суму більшу, ніж вказана у векселі, а також інший строк платежу за ним, що описується в літературі відносно акцепту векселя. За аналогією з акцептом, така відмітка буде означати відмову векселедавця у проставленні датованої відмітки на пред'явленому векселі, а також створення нового векселя із зазначеними векселедавцем новими строком і сумою платежу. У такому випадку держатель векселя може вчинити протест у недатуванні відмітки, стягнути попередньо зазначену суму за векселем, а після настання нового строку платежу - також вимагати від векселедавця сплатити суму у частині різниці між стягненою попередньою сумою і сумою нового зобов'язання. При цьому у разі вчинення на новоствореному векселі індосаментів, всі особи, які поставили свої підписи на ньому, є зобов'язаними за векселем відповідно до нових його реквізитів. Слід також враховувати, що чинне законодавство не містить норми, яка б передбачала право векселедавця простого векселя встановлювати строк пред'явлення векселя для проставлення датованої відмітки. Положення ч. 2 ст. 78 Уніфікованого закону про простий і переказний векселі є імперативним і стосується виключно простого векселя із строком платежу "у визначений строк від пред'явлення".

З огляду на зазначене, не всі положення, встановлені щодо акцепту векселя, можуть бути застосовані до проставлення векселедавцем датованої відмітки на простому векселі, а лише ті, які відображають обов'язки і відповідальність акцептанта, форму акцепту, порядок його здійснення, а також характеризують окремі питання строків пред'явлення векселя для акцепту і порядку здійснення протесту у недатуванні акцепту.

Під час вчинення протесту векселя нотаріусу важливо врахувати також всі інші особливості вексельних зобов'язань (зокрема, аваль, строки пред'явлення векселя до платежу тощо).

Згідно з під п. п. 2 гл. 17 розд. II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України відповідно до законодавства, що регулює вексельний обіг в Україні векселі опротестовуються в неплатежі, неакцепті, недатуванні акцепту.

Неоплачений вексель пред'являється нотаріусу для вчинення протесту:

про неоплату - за місцезнаходженням платника або за місцем платежу;

- у неакцепті або в недатуванні акцепту - за місцезнаходженням платника;

про відмову передати оригінал векселя законному держателю копії векселя - за місцезнаходженням держателя оригіналу векселя;

- про непред'явлення примірника векселя, надісланого для акцепту, держателю векселя; про неакцепт за другим примірником векселя, про неплатіж за другим примірником векселя - за місцезнаходженням платника;

- про відмову у проставленні векселедавцем датованої відмітки про пред'явлення йому векселя - за місцезнаходженням векселедавця.

Відповідно до п. З гл. 17 розд. II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України векселі для вчинення протесту про неоплату приймаються нотаріусом після закінчення дати платежу за векселем, але не пізніше 12-ї години наступного після цього строку дня. Векселі для вчинення протесту про неакцепт можуть бути прийняті протягом строків, встановлених для пред'явлення до акцепту, але не пізніше 12-ї години наступного після цього строку дня. Векселі для вчинення протесту про непред'явлення примірника векселя, надісланого для акцепту держателю векселя, протест про неакцепт за другим примірником векселя, протест про неплатіж за другим примірником векселя, протест про непередавання оригіналу векселя законному держателю копії векселя, протест про відмову у проставленні векселедавцем датованої відмітки про пред'явлення йому векселя приймаються нотаріусами в строки, установлені ст. 44 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі від 07.06.1930 року, запровадженого Женевською конвенцією 1930 року. Для векселя строком на визначений день або о такій-то годині від дати складання протест про неоплату повинен бути здійснений або в день, коли вексель підлягає оплаті, або в один з двох наступних робочих днів. Протест векселя про неоплату за векселем строком по пред'явленні здійснюється протягом строку, встановленого для пред'явлення до акцепту. У разі якщо перше пред'явлення векселя зі строком платежу за пред'явленням до платежу було здійснено в останній день цього строку, протест векселя може бути вчинений наступного дня. Протест векселя зі строком платежу за пред'явленням у неакцепті здійснюється у строки, встановлені для пред'явлення до акцепту, тобто протягом одного року з дня видачі векселя. Протест у недатуванні акцепту вчинюється, у разі якщо платник, акцептуючи вексель, за яким акцепт повинен обов'язково бути датований, не проставить дату акцепту. Це стосується векселів, які піддягають оплаті у визначений строк від пред'явлення, або векселів, які повинні бути пред'явлені для акцепту протягом визначеного строку.

Згідно з п. 4 гл. 17 розд. II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України протест векселя - це нотаріальна дія, яка офіційно засвідчує факт повної неоплати за векселем. Протести векселів вчиняються нотаріусом відповідно до Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, Закону України "Про обіг векселів в Україні". Протест векселя про неоплату вчинюється у разі якщо:

- вексель неоплачений (вексель було акцептовано, але не сплачено платником);

- оплата здійснена у валюті, яка не зазначена у векселі;

- платник відсутній у місці платежу або у місцезнаходженні, яке зазначено у векселі.

Протест векселя про неоплату вчинюється як щодо простого, так і щодо переказного векселя. Протест про неоплату за простим векселем здійснюється проти векселедавця, за переказним - проти акцептанта (платника). Вчинення протесту векселя про неоплату не потребується, якщо вексель раніше був опротестований у неакцепті. Протест векселя в неакцепті вчинюється у разі:

- відмови платника від акцепту (здійснення часткового акцепту);

- оплата здійснена у валюті, яка не зазначена у векселі;

- відсутність платника у місці, зазначеному у векселі.

Протест векселя в недатуванні акцепту вчинюється у разі відсутності дати на акцепті і здійснюється з метою збереження прав векселедержателя за таким векселем. За відсутності протесту недатований акцепт вважається таким, що зроблений акцептантом в останній день строку, передбаченого для пред'явлення до акцепту. Протест векселя в неакцепті або у недатуванні акцепту вчинюється до переказного векселя і здійснюється проти векселедавця. При вчиненні протесту векселя нотаріус повинен враховувати, що за акцепт і платіж відповідає векселедатель. Для вчинення протесту векселя векселедержатель або його уповноважена особа подають нотаріусу:

оригінал векселя (його копію - якщо це було передбачено самими учасниками вексельних правовідносин та про це є відповідні застереження);

- заяву векселедержателя (кредитора) про протест векселя, підписану векселедержателем (кредитором) та скріплену печаткою (у разі наявності). У тексті заяви зазначаються повне найменування і адреса векселедавця (боржника), платника (доміциліата), векселедержателя (кредитора), вказуються відомості про вексель (векселі), який (які) подається (-ються) до опротестування, строк платежу за векселем (векселями), сума, що підлягає сплаті за векселем (векселями), причина опротестування, повне найменування і адреса, номери рахунків у банках, код за ЄДРПОУ - для юридичної особи, реєстраційний номер облікової картки платника податку - для фізичної особи (за наявності). Заява може містити інші додаткові відомості. Векселі подаються нотаріусу під розписку та за окремим описом, у якому зазначаються найменування і адреси векселедержателя, векселедавця, платника (доміциліата), вид векселів (простий чи переказний), їх кількість, номери, строк платежу, сума платежу;

- документ, за яким встановлено особу векселедержателя або його уповноваженого представника;

- документи, що підтверджують повноваження уповноваженого представника, а також правоздатність та дієздатність юридичної особи.

При прийнятті векселя до опротестування нотаріус повинен:

- перевірити наявність усіх необхідних реквізитів векселя та правильність їх заповнення, наявність підписів і печаток та послідовність індосаментів;

- переконатися, що вексель поданий для протесту в установлені законом строки;

- встановити місце здійснення протесту;

- перевірити факт пред'явлення векселя до сплати. Підтвердженням факту пред'явлення векселя до сплати є відмітка векселедавця на письмовій вимозі про прийняття вимоги про сплату векселя або відмітка поштового відділення зв'язку про відправлення такої вимоги поштою чи телеграфом на адресу, вказану у векселі.

У день прийняття векселя до протесту нотаріус зобов'язаний від свого імені пред'явити письмову вимогу про оплату або акцепт векселя до векселедавця (платника). Підтвердженням факту пред'явлення вимоги про сплату векселя є відмітка векселедавця на письмовій вимозі про прийняття вимоги про сплату векселя або відмітка поштового відділення зв'язку про відправлення такої вимоги поштою чи телеграфом на адресу, вказану у векселі. У тексті вимоги нотаріус зазначає надходження заяви про протест векселя з усіма його реквізитами та пропозицією сплатити чи акцептувати вексель у певний строк або повідомити про оплату чи акцепт векселя:

- якщо вексель протестується в неплатежі, нотаріус вимагає від особи, проти якої протестується вексель, оплатити суму за векселем;

- якщо вексель протестується в неакцепті, нотаріус висуває вимогу акцептувати вексель;

- якщо вексель протестується в недатуванні акцепту, нотаріус вимагає проставити дату на акцепті.

Якщо здійснено платіж або буде проставлена відмітка про акцепт, нотаріус повертає вексель платнику без протесту з відміткою про акцепт або платіж. Якщо на вимогу нотаріуса не надійшла відповідь від особи, яка має платити за векселем, про його оплату або у разі відмови платника (доміциліата) оплатити або акцептувати вексель нотаріус опротестовує вексель. Якщо місцезнаходження платника невідоме, протест векселя вчинюється без пред'явлення вимоги про оплату або акцепт векселя з відповідною відміткою в акті про протест. Запис про вчинення протесту векселя вноситься до реєстру для реєстрації нотаріальних дій. Протест векселя оформлюється актом у двох примірниках, один з яких залишається у справах нотаріуса.

У справах нотаріуса також залишаються:

- копія опротестованого векселя (чи копія з копії, коли протест вчинювався за копією) з відповідною відміткою про протест або опис опротестованих векселів, якщо такий подавався, з прикладенням як зразка копії одного опротестованого векселя;

- заява векселедержателя (кредитора) про протест векселя;

- опис векселів, що передаються на опротестування;

- примірник надісланої (переданої) боржникові вимоги про оплату або акцепт (оплата) векселя;

- інші документи, якщо такі були подані чи були необхідні для протесту.

Опротестований вексель з відміткою про вчинення протесту видається векселедержателю або уповноваженій особі.

Важливо також зазначити, що згідно з положеннями ст. 46 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі трасант, індосант або особа, яка забезпечує платіж авалем (аваліст), можуть шляхом включення у документ застережен