Основи держави і права України - Ортинський В.Л. - 5.7. Охорона праці на виробництві

Термін "охорона праці" у вузькому розумінні завжди означав створення для працівників здорових і безпечних умов праці. Закон України "Про охорону праці" в редакції від 21 листопада 2002 р. у ст. 1 так визначає охорону праці; "Охорона праці — це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження здоров'я і працездатності людини в процесі роботи".

Працівники мають право на охорону праці як при укладанні трудового договору, так і під час роботи. Зокрема, працівників, зайнятих на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, безоплатно забезпечують лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою. Вони мають право на оплачувані перерви санаторно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці у підвищеному розмірі й інші пільги та компенсації.

Працівник має право відмовитися від дорученої роботи, якщо виникла виробнича ситуація, небезпечна для його життя чи здоров'я або для навколишніх людей. За період простою з цих причин не з вини працівника за ним зберігається середній заробіток.

Працівників, які за станом здоров'я потребують легшої роботи, працедавець зобов'язаний, відповідно до медичного висновку, перенести, за їхньою згодою, на таку роботу.

Згідно зі ст. 24 Конституції України, жінки мають рівні з чоловіками права і свободи. Рівноправність жінок у сфері трудових відносин забезпечується наданням їм рівних із чоловіками можливостей у професійній підготовці, праці та винагороді за неї; спеціальними заходами щодо охорони праці та здоров'я жінок; створенням умов, які дають жінкам змогу поєднувати працю з материнством; правовим захистом, матеріальною і моральною підтримкою материнства і дитинства, в тому числі надання оплачуваних відпусток та інших пільг вагітним жінкам і матерям. З метою фактичного забезпечення рівноправності, з урахуванням особливостей жіночого організму, трудовим законодавством передбачено спеціальні правила охорони праці жінок, пільги і додаткові гарантії їх трудових прав.

Заборонена праця жінок на важких роботах і роботах зі шкідливими або небезпечними умовами праці. Перелік важких робіт і робіт зі шкідливими та небезпечними умовами праці, де заборонено застосування праці жінок, затверджений наказом Міністерства охорони здоров'я України від 29 грудня 1993 р. № 256.

Заборонено також жіночу працю на підземних роботах, окрім деяких підземних робіт (нефізичних робіт або робіт із санітарного та побутового обслуговування), залучення їх до підіймання і переміщення важких речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми. Граничні норми підіймання і переміщення важких речей жінками затверджено наказом Міністерства охорони здоров'я України від 10 грудня 1993 р. № 241. Такими нормами вважаються при чергуванні з іншою роботою (до двох разів на годину) — 10 кг, а якщо робота пов'язана з постійним підійманням і переміщенням вантажів упродовж робочої зміни — 7 кг. Сумарна вага вантажу, що переміщується впродовж кожної години робочої зміни, не повинна перевищувати: з робочої поверхні — 350 кг, з підлоги — 175 кг.

Законодавство про працю окремо виділяє також охорону праці неповнолітніх.

У випадку травмування працівників, професійних захворювань або аварій на виробництві власник чи уповноважений ним орган повинен провести розслідування. Це регулюється

"Порядком розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2004 р. № 1112.