Основи держави і права України - Ортинський В.Л. - 6.8. Застосування Сімейного кодексу України до іноземців та осіб без громадянства. Застосування в Україні законів іноземних держав і міжнародних договорів

Відносини між членами сім'ї та родичами, які регулюються Сімейним кодексом України, умовно можна поділити на дві групи:

1. Особисті немайнові права та обов'язки.

2. Майнові обов'язки із утримання інших членів сім'ї, родичів.

Зокрема, законодавець передбачив таке:

1)баба, дід, прабаба та прадід мають право на виховання правнуків та їх захист. У випадку перешкоджання вказаним особам батьками чи іншими особами, з якими проживає дитина, вони вправі звернутися з відповідним позовом до суду;

2) брати та сестри мають право на спілкування з неповнолітніми дітьми, а повнолітні, окрім того, ще й мають право брати участь у вихованні неповнолітніх братів та сестер;

3) мачуха, вітчим мають право брати участь у вихованні пасинка, падчерки;

4) сестра, брат, вітчим, мачуха мають право на захист малолітніх, неповнолітніх, повнолітніх непрацездатних братів, сестер, пасинка, падчерки;

6) внуки, правнуки зобов'язані піклуватися про бабу, діда, прабабу, прадіда. А також повнолітні брати, сестри, пасинки, падчерки зобов'язані піклуватися про брата, сестру, вітчима, мачуху, які виховували їх та надавали матеріальну допомогу.

Обов'язки із утримання неповнолітніх або непрацездатних родичів, відповідно до чинного законодавства, мають такі особи, за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу:

1. Баба, дід зобов'язані утримувати малолітніх, неповнолітніх онуків, якщо у них немає матері, батька або якщо батьки не можуть з вагомих причин надавати їм належного утримання.

2. Повнолітні внуки, правнуки зобов'язані утримувати бабу, діда, прабабу, прадіда, які потребують матеріальної допомоги, якщо у них немає чоловіка, дружини, повнолітніх дітей або ці особи з вагомих причин не можуть їх належно утримувати.

3. Повнолітні брати, сестри зобов'язані утримувати малолітніх, неповнолітніх братів та сестер, а також непрацездатних повнолітніх братів та сестер, які потребують матеріальної допомоги.

4. Мачуха, вітчим зобов'язані утримувати малолітніх, неповнолітніх пасинка, падчерку, які з ними проживають, якщо у них немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів, сестер або ці особи з вагомих причин не можуть надавати їм належного утримання, за умови, що мачуха, вітчим можуть надавати матеріальну допомогу.

Однак, суд вправі звільнити їх від виконання цього обов'язку або обмежити певним терміном, наприклад, у випадку нетривалого проживання з їхнім батьком, матір'ю, негідної поведінки у шлюбних відносинах батька, матері дитини.

5. Повнолітні падчерка, пасинок (які можуть надавати матеріальну допомогу) зобов'язані утримувати непрацездатних мачуху, вітчима, якщо вони потребують матеріальної допомоги, і якщо вони самі надавали пасинку, падчерці систематичну матеріальну допомогу не менш аніж п'ять років та якщо у них немає чоловіка, дружини, повнолітніх дітей, братів, сестер або ці особи з вагомих причин не можуть їх належно утримувати.

6. Інші особи, в сім'ї яких виховується дитина, зобов'язані надавати їй матеріальну допомогу, якщо у неї немає батьків, баби, діда, повнолітніх братів, сестер.

7. Повнолітня особа зобов'язана утримувати непрацездатних родичів та інших осіб, з котрими вона проживала не менше п'яти років, та якщо у неї немає батьків, баби, діда, повнолітніх братів, сестер.

Розмір аліментів, що стягуються з інших членів сім'ї та родичів на дітей і непрацездатних повнолітніх осіб, які потребують матеріальної допомоги, визначається у частці від заробітку (доходу) або у грошовій сумі.

6.8. Застосування Сімейного кодексу України до іноземців та осіб без громадянства. Застосування в Україні законів іноземних держав і міжнародних договорів

Громадяни іноземних держав мають ті ж права та обов'язки у сімейних відносинах, що й громадяни України. Шлюб між громадянином України та іноземцем, а також шлюб між іноземцями реєструються в Україні за законодавством України. Шлюб між громадянами України, які проживають за межами України, реєструють консульська установа або дипломатичне представництво України. Шлюб між іноземцями, зареєстрований за межами України за законом держави — місця його реєстрації, е дійсним в Україні.

Розірвання шлюбу між громадянином України та іноземцем, здійснене за межами України за законом відповідної держави, дійсний в Україні, якщо в момент розірвання шлюбу обоє або бодай один із подружжя проживав за межами України.

Громадянин України, який проживає за межами України, має право звернутися з позовом про розірвання шлюбу до суду України, якщо інший з подружжя, незалежно від його громадянства, проживає за межами України.

Батьківство в Україні, незалежно від громадянства батьків і дитини та місця його проживання, визначається за законодавством України.

Батьки дитини, які проживають за межами України, можуть подати заяву про визначення батьківства до консульської установи або дипломатичного представництва України.

Усиновлення громадянином України дитини, яка є громадянином України, але проживає за межами України, здійснюється в консульській установі або дипломатичному представництві. Якщо усиновлювач не е громадянином України, для усиновлення дитини, котра є громадянином України, необхідний дозвіл Центру з усиновлення дітей. Усиновлення іноземцем дитини, яка є громадянином України, здійснене у відповідних органах держави, на території якої проживає дитина, є дійсним за умови попереднього отримання згоди Центру з усиновлення дітей.

Усиновлення іноземцем в Україні дитини, яка є громадянином України, здійснюється на загальних підставах. Дитина, яка є громадянином України, може бути усиновлена іноземцем, якщо вона перебуває не менше року на обліку в Центрі з усиновлення дітей. Якщо усиновлювач є родичем дитини або дитина страждає на хворобу, внесену до спеціального переліку, затвердженого Міністерством охорони здоров'я, усиновлення може бути здійснене до закінчення цього терміну. За усиновленою дитиною зберігається громадянство

України до досягнення нею віку 18 років. Якщо діти усиновлені іноземцями і проживають за межами України, відповідна консульська установа, за дорученням Міністерства закордонних справ України, веде облік цих дітей і здійснює нагляд за дотриманням їхніх прав до досягнення ними віку 18 років.

Опіка, піклування над дитиною, яка є громадянином України, але проживає за її межами, а також над дитиною, яка е іноземцем, і проживає в Україні, встановлюється за законом України.

Опіка та піклування, встановлені за кордоном іноземної держави над дитиною, яка є громадянином України, але проживає за її межами, є дійсним в Україні у випадку відсутності заперечень консульської установи або дипломатичного представництва України. Опіка та піклування, встановлені над дитиною, яка є іноземцем, за межами України, за законами іншої держави, є дійсним в Україні.

10 січня 2002 р. Верховна Рада України дала згоду на приєднання України до Гаазької конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів від 05.10.1961 р.

Конвенція набула чинності для України 22 грудня 2003 р. та застосовується у відносинах з державами, що не висловили заперечення проти приєднання України до Конвенції. Заперечення висловили Бельгія та Німеччина, тобто стосовно цих держав легалізація проходить звичним порядком за допомогою консульської легалізації.

Згадана Конвенція розповсюджується на офіційні документи, які були прийняті на території однієї з держав, учасниць угоди, і повинні бути представлені на території іншої держави, яка також уклала цю угоду.

Тобто дія Гаазької конвенції розповсюджується на документи про освіту, цивільний стан, трудовий стаж, свідоцтва про перебування в живих, довідки, довіреності, судові рішення та матеріали за сімейними та цивільними справами тощо.

Кожна держава, яка приєдналася до Гаазької конвенції, призначає, з урахуванням їх офіційних функцій, ті органи, яким надаються повноваження на проставлення апостиля.

Постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2003 р. ^ 61 "Про надання повноважень на проставлення апостиля, передбаченого Конвенцією, щ0 скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів" надано повноваження на проставлення апостиля, що посвідчує справжність підпису, ким виступала особа, яка підписала документ, у відповідному випадку автентичність печатки чи штампа! якими скріплюється документ, а саме:

— Міністерству освіти і науки — на офіційних документах, виданих навчальними закладами, державними органами, підприємствами, установами й організаціями, що стосуються сфери освіти і науки;

— Міністерству юстиції — на документах, що видаються органами юстиції та судами, а також на документах, що оформляються нотаріусами України;

— Міністерству закордонних справ — на всіх інших видах документів.

Сімейне законодавство іноземних держав застосовується в Україні, якщо воно не суперечить основним засадам регулювання сімейних відносин, визначених законодавством України.

Законодавство

1. Конституція України. — К., 1996.

2. Сімейний кодекс України від 10.12.2002 р.

3. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р.

4. Закон України "Про освіту" від 23.05.1991 р.

5. Закон України "Про органи реєстрації актів громадянського стану" від 24.12.1993 р.

6. Закон України "Про охорону дитинства" від 26.04.2002 р.

7. Закон України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування" від 13.01.2005 р.

8. Постанова Кабінету Міністрів України від 12.09.2002 р. № 1367 "Про затвердження зразків книг реєстрації актів цивільного стану та описів свідоцтв, що видаються державними органами реєстрації актів цивільного стану".

9. Постанова Кабінету Міністрів України від 25.03.2006 р. № 367 "Про утворення Державного департаменту з усиновлення".

10. Порядок обліку дітей, які можуть бути усиновлені, осіб, які бажають усиновити дитину, та здійснення нагляду за дотриманням прав дітей після усиновлення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28 серпня 2003 р. № 1377, із змінами, внесеними згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 367 від 25 березня 2006 р.

11. Правила реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністра юстиції України 18.10.2000 р. № 52/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 03.09.2002 р. № 80/5, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 03.09.2002 р. за № 728/7016).

Література

1. Науково практичний коментар Сімейного кодексу України / За ред. Ю. С. Червоного. — К.: Істина, 2003.

2. Основи права України / За ред. проф. В. Л. Ортинсько-го. — 2-ге вид., доп. і перероб. — Л.: Оріяна Нова, 2005.

3. Правознавство: Навч. посіб. / За ред. проф. В. Копейчикова. - К., 2003.

4. Сімейне право України: Підручник / За ред Ю С Червоного. - К.: Істина, 2004.

5. Сімейне право України: Підручник / Л. М. Баранова, В. I. Борисова, I. В. Жилінковата ін.; За заг. ред. В. I. Борисової та I. В. Жилінкової. — К.: Юрінком Інтер, 2006.