Основи держави і права України - Ортинський В.Л. - 10.3. Основи бюджетного права України

10.1. Загальні характеристики фінансового права як галузі національного права України

В основу визначення предмета фінансового права покладено зміст фінансової діяльності держави та органів місцевого самоврядування з приводу мобілізації, розподілу та використання централізованих і децентралізованих фондів держави та органів місцевого самоврядування.

Фінансове право — це галузь публічного права, норми якого регулюють державні фінанси. Фінансові відносини виникають при встановленні бюджетної системи, податкової системи, грошово-кредитної системи держави; складанні, розгляді та затвердженні актів про бюджет; розподілі доходів та видатків між окремими ланками бюджетної системи; виконанні державного та місцевих бюджетів; збиранні податків, зборів та обов'язкових платежів; фінансуванні та кредитуванні; обов'язковому державному майновому та особистому страхуванні; у відносинах у сфері державного кредиту та регулюванні грошово-кредитної та валютної систем тощо. У цих відносинах проявляється владно-організаційна роль держави та органів місцевого самоврядування у процесі розподілу та перерозподілу національного доходу країни.

Основним методом правового регулювання фінансового права є метод владних приписів — імперативний метод правового регулювання.

Суб'єктами фінансового права є держава; територіальні громади та адміністративно-територіальні утворення в особі уповноважених органів; юридичні особи — підприємства, установи, організації різних форм власності, тобто колективні суб'єкти, а також індивідуальні суб'єкти — громадяни.

Отже, фінансове право — це публічна галузь права, яку складає сукупність правових норм, що регулюють суспільні відносини, котрі виникають у процесі створення, розподілу і використання фондів коштів держави та органів місцевого самоврядування, необхідні для реалізації їх завдань і функцій.

10.2. Система фінансового права України

Система фінансового права — це об'єктивно зумовлена організацією фінансової системи країни внутрішня його побудова, об'єднання і розташування фінансово-правових норм у певній відповідності та послідовності.

Фінансове право складається з двох великих за обсягом частин: Загальної та Особливої.

До Загальної частини включаються фінансово-правові норми, які закріплюють основні засади фінансової діяльності держави, її принципи та методи; визначають фінансову систему держави і компетенцію відповідних державних органів та органів місцевого самоврядування в сфері фінансової діяльності; основні засади фінансового контролю: його види, форми, методи та порядок його проведення. Таким чином, до Загальної частини фінансового права відносять ті правові норми, регулювання яких однаково важливо для всіх інститутів Особливої частини фінансового права, тобто вони є загальними.

Особлива частина фінансового права має свою чітку внутрішню організацію і поділяється на розділи (підгалузі), що складаються з фінансово-правових інститутів, до яких включають норми, які регулюють відносини в сфері:

1. Державного і місцевих бюджетів.

2. Державного та муніципальних позабюджетних цільових фондів.

3. Державного та муніципального кредиту.

4. Державного і муніципального боргу.

5. Державних та муніципальних доходів.

6. Державних та муніципальних видатків.

7. Обов'язкового страхування.

8. Валютного контролю.

9. Грошової емісії та грошового обігу.

10.3. Основи бюджетного права України

Сукупність фінансово-правових норм, що регулюють фінансові відносини, які виникають у зв'язку з бюджетною діяльністю, складають бюджетне право.

Основним джерелом бюджетного права, його центральним документом, є Бюджетний кодекс України, прийнятий Верховною Радою України 21 червня 2001 р. До джерел бюджетного права належать також закони про щорічний бюджет України,

Бюджет — це основний фінансовий план, який визначає доходи та видатки держави чи органу місцевого самоврядування щодо виконання їх завдань і функцій.

Правовою формою бюджету є закон, прийнятий Верховною Радою України, або рішення відповідного органу місцевого самоврядування.

Згідно зі ст. 1 Бюджетного кодексу України, закон про Державний бюджет України — це закон, який затверджує повноваження органам державної влади здійснювати виконання державного бюджету України протягом бюджетного періоду. Рішення про місцевий бюджет — нормативно-правовий акт Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи відповідної ради, виданий в установленому законодавством

України порядку, що містить затверджені повноваження відповідно Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевій державній адміністрації або виконавчому органу місцевого самоврядування здійснювати виконання місцевого бюджету протягом бюджетного періоду.

Бюджетний устрій та бюджетна система країни визначаються формою державного устрою. Україна — унітарна держава, в якій визнається і гарантується місцеве самоврядування, функціонування якого без власних бюджетів неможливе. У ст. 5 Бюджетного кодексу України визначено, що бюджетна система України складається з Державного бюджету України та місцевих бюджетів. Таким чином, бюджетна система України — сукупність державного бюджету та місцевих бюджетів, побудована з урахуванням економічних відносин, державного й адміністративно-територіальних устроїв і врегульована нормами права.

Бюджет як фінансовий план структурно організований по вертикалі —: доходи і видатки, та по горизонталі — загальний і спеціальний фонди.

Розподіл бюджету на загальний і спеціальний фонди визначається законом про Держбюджет. Підставою для створення спеціального фонду місцевого бюджету може бути винятково Закон про Державний бюджет. Передачу коштів між загальним та спеціальним фондами бюджету дозволено тільки в межах бюджетних призначень, шляхом унесення змін до Закону про бюджет чи рішення відповідної ради. Згідно з я. 8 ст. 13 Кодексу, створення позабюджетних фондів органами державної влади, органами місцевого самоврядування та іншими бюджетними установами не допускається.