Основи держави і права України - Ортинський В.Л. - 11.9. Призначення покарання, звільнення від покарання та його відбування

Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та запобігання нових злочинів. Суд призначає покарання:

— у межах, встановлених санкцією статті Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин;

— відповідно до положень Загальної частини КК України;

— враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання (ч. 1 ст. 65 КК України).

Кримінальний закон передбачає призначення покарання як за сукупність злочинів, так і за сукупність вироків.

При сукупності злочинів суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожний злочин зокрема, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.

При складанні покарань остаточне покарання за сукупністю злочинів визначається в межах, встановлених санкцією статті Особливої частини цього Кодексу, яка передбачає більш суворе покарання. Якщо бодай один із злочинів є умисним тяжким або особливо тяжким, суд може призначити остаточне покарання за сукупністю злочинів у межах максимального терміну, встановленого для цього виду покарання в Загальній частині названого Кодексу. Якщо бодай за один із вчинених злочинів призначено довічне позбавлення волі, то остаточне покарання за сукупністю злочинів визначається шляхом поглинення будь-яких менш суворих покарань довічним позбавленням волі.

До основного покарання, призначеного за сукупністю злочинів, можуть бути приєднані додаткові покарання, призначені судом за злочини, у вчиненні яких особу було визнано винною.

Призначення покарання за сукупність вироків має місце тоді, коли засуджений після винесення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин. У цьому випадку суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує не відбуту частину покарання за попереднім вироком.

Якщо бодай один із злочинів є особливо тяжким, то при складанні покарань за сукупність вироків загальний термін позбавлення волі може бути більшим, аніж 15 років, але не повинен перевищувати 25 років.

При призначенні покарання суд враховує обставини, які пом'якшують або обтяжують покарання засудженого.

Обставинами, які пом'якшують покарання, є: з'явлення із зізнанням, щире каяття або активне сприяння розкриттю злочину; добровільне відшкодування завданого збитку або усунення завданої шкоди; вчинення злочину неповнолітнім; вчинення злочину жінкою у стані вагітності; вчинення злочину внаслідок збігу тяжких особистих, сімейних чи інших обставин; вчинення злочину під впливом погрози, примусу або через матеріальну, службову чи іншу залежність; вчинення злочину під впливом сильного душевного хвилювання, викликаного неправомірними або аморальними діями потерпілого; вчинення злочину з перевищенням меж крайньої необхідності; виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації, поєднане з вчиненням злочину у випадках, передбачених КК України; інші обставини, які суд визнає такими, що пом'якшують покарання (ст. 66 КК України).

Обставинами, які обтяжують покарання, є: вчинення злочину особою повторно та рецидив злочинів; вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою (ч. 2 або 3 ст. 28 КК України); вчинення злочину на ґрунті расової, національної чи релігійної ворожнечі або розбрату; вчинення злочину у зв'язку з виконанням потерпілим службового або громадського обов'язку; тяжкі наслідки, завдані злочином; вчинення злочину щодо малолітнього, особи похилого віку або особи, що перебуває в безпорадному стані; вчинення злочину щодо жінки, яка завідомо для винного перебувала у стані вагітності; вчинення злочину щодо особи, яка перебуває в матеріальній, службовій чи іншій залежності від винного; вчинення злочину з використанням малолітнього або особи, яка страждає психічним захворюванням чи недоумством; вчинення злочину з особливою жорстокістю; вчинення злочину з використанням умов воєнного або надзвичайного станів, інших надзвичайних подій; вчинення злочину загально-небезпечним способом; вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння або у стані, викликаному вживанням наркотичних або інших одурманюючих засобів. Перелік обставин, які обтяжують покарання, є вичерпним (ст. 67 КК України). Суд не може визнати інші обставини такими, що обтяжують покарання.

Якщо суд при призначенні покарання у вигляді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на термін не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Згідно зі ст. 80 КК України, особа звільняється від відбування покарання, якщо з дня набуття чинності обвинувальним вироком його не було виконано в такі терміни:

1) два роки — у разі засудження до покарання менш суворого, аніж обмеження волі;

2) три роки — у разі засудження до покарання у вигляді обмеження волі або позбавлення волі за злочин невеликої тяжкості;

3) п'ять років — у разі засудження до покарання у вигляді позбавлення волі за злочин середньої тяжкості, а також при засудженні до позбавлення волі на термін не більше п'яти років за тяжкий злочин;

4) десять років — у разі засудження до покарання у вигляді позбавлення волі на термін понад п'ять років за тяжкий злочин, а також при засудженні до позбавлення волі на термін не більше десяти років за особливо тяжкий злочин;

5) п'ятнадцять років — у разі засудження до покарання у вигляді позбавлення волі на термін більше десяти років за особливо тяжкий злочин.

Давність не застосовується у разі засудження за злочини проти миру та безпеки людства, передбачені статтями 437— 439 та ч. 1 ст. 442 КК України.

Окрім зазначених видів звільнення від покарання, суд може застосовувати: звільнення від відбування покарання установленням іспитового строку для вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до семи років (ст. 79 КК України); умовно-дострокове звільнення від відбування покарання (ст. 81 КК України); звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років; звільнення від покарання за хворобою (ст. 84 КК України). Суд може також замінити не відбуту частину покарання не більш м'яке покарання (ст. 82 КК України). Засудженого може бути також звільнено від покарання на підставі Закову України "Про амністію" або акта про помилування.