Основи держави і права України - Ортинський В.Л. - 11.14. Злочини проти особи та її прав

Кримінальний кодекс України 2001 р. не містить самостійного розділу про злочини проти особи. Але, враховуючи положення ст. З Конституції України про те, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, та права і свободи людини й їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, видається доцільним розпочати розгляд кримінальної відповідальності за окремі злочини з посягань на особу.

Злочини проти особи та її прав складаються із посягань, кримінальну відповідальність за які передбачено розділами II—V Особливої частини КК України: злочини проти життя та здоров'я особи (ст. 115—145 КК України); злочини проти волі, честі та гідності особи (ст. 146—151 КК України); злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи (ст. 152—156 КК України); злочини проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини й громадянина (ст. 157—184 КК України).

Найбільш небезпечними посяганнями на особу є посягання на її життя — вбивства. Кримінальний закон визначає вбивство як умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині (ч. 1 ст. 115 КК України). Наука кримінального права виділяє такі ознаки вбивства:

1) протиправність;

2) винність;

3) спрямованість проти життя іншої людини;

4) застосування насильства.

Безпосереднім об'єктом вбивства є відносини, які виникають з приводу забезпечення недоторканності життя особи. Життя при цьому розглядається як процес, який має свій початковий момент та момент закінчення. Початком життя треба вважати такий етап фізіологічних пологів, коли новонароджений здатний до самостійного існування. Моментом закінчення життя (моментом закінчення вбивства) вважають настання невідворотної смерті.

Убивства, кримінальна відповідальність за які передбачена у Кримінальному кодексі, можна класифікувати за такими критеріями:

1) залежно від форми вини: а) умисні (ст. 115, 116, 117, 118 КК України тощо); б) через необережність (ст. 119 КК України);

2) залежно від наявності обставин, що обтяжують чи пом'якшують відповідальність за умисне вбивство: а) умисне вбивство без таких обставин (ч. 1 ст. 115 КК України); б) умисне вбивство за наявності обставин, що обтяжують відповідальність (ч. 2 ст. 115 КК України); в) умисне вбивство за наявності обставин, що пом'якшують відповідальність (ст. 116, 117, 118 КК України);

3) залежно від основного безпосереднього об'єкта вбивства: а) умисне вбивство (посягання на життя), основна безпосереднім об'єктом якого не є життя особи (ст. 112,348 379, 400 КК України тощо); б) умисне вбивство, основна безпосереднім об'єктом якого є життя особи (ст. 115—1Н КК України)"

Ще однією групою злочинів проти особи є посягання на здоров'я особи — заподіяння тілесних ушкоджень. Тілесні ушкодження (з медичного погляду) — це порушення анатомічної цілісності тканин, органів та їх функцій, що виниш як наслідок дії одного чи кількох зовнішніх ушкоджуючи) чинників — фізичних, хімічних, біологічних, психічних.

Кримінальний закон визначає такі види тілесних ушкоджень: за формою вини — умисні та необережні; за ступенем тяжкості — тяжкі тілесні ушкодження, середньої тяж кості тілесні ушкодження, легке тілесне ушкодження, ще спричинило короткочасний розлад здоров'я або незначну втрату працездатності, легке тілесне ушкодження.

Визначаючи ступінь тяжкості завданого тілесного ушкодження, треба користуватися Правилами судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, які затверджено наказом Міністерства охорони здоров'я України 17 січня 1995 р.

Окрему групу злочинів проти особи становлять посягання на волю, честь та гідність особи, відповідальність за які встановлена нормами розділу III Особливої частини КК України. Такими посяганнями є незаконне позбавлення волі або викрадення людини (ст. 146); захоплення заручників (ст. 147); підміна дитини (ст. 148); торгівля людьми або інша незаконна угода щодо людини (ст. 149); експлуатація дітей (ст. 160); незаконне поміщення до психіатричного закладу (ст. 151 КК України). Усі злочини, передбачені третім розділом Особливої частини КК, своїм основним безпосереднім об'єктом мають волю, честь та гідність особи.

Статеві злочини (розділ IV Особливої частини КК України) мають своїм об'єктом статеву свободу особистості (зґвалтування, насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом, примушування до вступу у статевий зв'язок) або статеву недоторканість (статеві зносини з особою, яка не досягла статевої зрілості, розбещення неповнолітніх).

Так, зґвалтування (злочин, передбачений ст. 152 КК України) полягає у вчиненні природного статевого акту з особою протилежної статі із застосуванням альтернативно: фізичного насильства, погрози застосування фізичного насильства, або використанням безпорадного стану потерпілої особи.

Останню групу злочинів проти особи та її прав становлять посягання на виборчі, трудові та інші особисті права і свободи людини й громадянина, відповідальність за які передбачено нормами розділу V Особливої частини КК України.

Родовим об'єктом цих злочинів є суспільні відносини, що забезпечують конституційні права та свободи людини й громадянина. Злочини, відповідальність за які передбачена нормами розділу V Особливої частини КК України, можна поділити на такі групи;

1. Злочини проти виборчих прав громадян: ст. 157, ст. 158, ст. 158і; ст. 159; ст. 169і; ст. 160 КК України.

2. Злочини проти трудових прав громадян: ст. 170, ст. 171, ст. 172, ст. 173, ст. 174, ст. 176 КК України.

3. Злочини у сфері охорони прав на об'єкти Інтелектуальної власності: ст. 176, ст. 177 КК України.

4. Злочини, що посягають на інші особисті права та свободи людини й громадянина: ст. 161, ст. 162, ст. 163, ст. 182, ст. 183, ст. 184 КК України.

5. Злочини проти сім'ї: ст. 164, ст. 165, ст. 166, ст. 167, ст. 168, ст. 169 КК України.

6. Злочини проти свободи совісті: ст. 178, ст. 179, ст. 180, ст. 181 КК України.