Право - Оуенз К. - 8.3. Право клієнта змінити своє рішення

У цілій низці законів запроваджено механізм, що дає змогу клієнту змінити своє рішення після укладання угоди, якщо вона належить до певного типу угод, для яких передбачено таку можливість. Найяскравішими прикладами таких угод є довгострокові контракти страхування та контракти про споживчий кредит.

Законом про страхові компанії 1982 р. передбачено, що страхувальник повинен надіслати застрахованій особі встановлене законом оповіщення про те, що вона має право скасувати договір. Застрахована особа (тобто клієнт) має право скасувати договір протягом 10 днів після одержання згаданого оповіщення або до кінця першого дня, в який, як їй відомо, контракт набрав чинності, чи коли було зроблено перший або єдиний страховий внесок (залежно від того, яка з цих подій настала пізніше). Якщо той, хто робить пропозицію, скасовує її, то це означає або відкликання пропозиції або анулювання договору. Якщо страховий внесок на той час уже було сплачено, то страхова компанія має його повернути.

Стаття 67 Закону про споживчий кредит передбачає, що досягнута на підставі усних заяв боржника домовленість про споживчий кредит, підписана поза межами робочих приміщень, може бути скасована, якщо її забезпеченням не є земля. Це положення було передбачене в законі після напливу скарг на те, що торговельні агенти шляхом великого тиску змушують людей, коли вони самі вдома, підписувати кредитні угоди на товари, які їм насправді не потрібні (особливу активність виявляли продавці енциклопедій). Після того, як агент виходив, вони жалкували про підписання договір, але чинний на той час закон не давав змоги будь-що змінити після підписання договору. Тепер вони мають право скасувати договір протягом п'яти днів після одержання, як встановлено законом, примірника не-оформленої угоди. Цей пільговий час нерідко називають "періодом обмірковування".

8.4. Перегляд угод у разі грабіжницьких умов кредиту

Статті 137—140 Закону про споживчий кредит 1974 р. дозволяють судам переглядати угоди в разі грабіжницьких умов кредиту. Згідно зі статтею 138, угода вважається грабіжницькою, якщо вона вимагає від боржника або його родича вносити платежі, що є надмірними, або іншим чином суперечить усталеним принципам чесної підприємницької діяльності. При визначенні, чи є кредитна угода грабіжницькою, необхідно брати до уваги свідчення про процентні ставки, які на час укладення угоди були найпоширенішими, а також такі чинники, як вік боржника, його досвід, спроможність до підприємницької діяльності, стан здоров'я і серйозність фінансової скрути, в яку він потрапив. Суд може також урахувати будь-які інші міркування, що стосуються справи.

8.5. Обмеження свободи підприємницької діяльності

Доктрина обмеження свободи підприємницької діяльності, хоча вирішення проблеми недобросовісних контрактів і не є основною її метою, подеколи в особливих випадках застосовувалася для подолання негативних наслідків контрактів, які суди визнавали за несправедливі.

У справі Шредер проти Маколея (1974 р.) автор пісень, що подавав надії, але не був іще відомим, підписав із ПІ. контракт, який передбачав, що протягом п'яти років він працюватиме тільки на ПІ. Згідно з ним М. передавав Ш. авторські права на всі свої твори протягом дії контракту. Однак Ш. не був зв'язаний зобов'язанням публікувати будь-які товари М., а отже, якщо гарний матеріал не був опублікований, М. не міг повернути собі авторські права на нього і відправити іншому видавцеві. Передбачалося, що якщо гонорар М. за контрактом перевищить 5 тис. фунтів стерлінгів, то контракт автоматично продовжується ще на п'ять років. Ш. міг припинити дію контракту, попередивши М. про такий намір за місяць, але М. не мав права припинити дію контракту. В суді М. висунув аргумент, що ця угода є такою, що може бути анульованою, оскільки контракт надмірно обмежує свободу торгівлі. Суд прийняв цей аргумент. Лорд Вілбрефорс зауважив:

"Будь-який контракт, який передбачає, що особа зобов'язується працювати тільки на іншу особу протягом певного періоду, неодмінно передбачає значне обмеження на даний період права цієї особи, передбаченого загальним правом, займатися іншими видами діяльності, які вона обере в найкращий, на її погляд, спосіб. Як правило доктрина обмеження свободи торгівлі до таких обмежень не застосовується: вони не потребують обґрунтування. Але якщо договірні обмеження видаються збитковими або такими, що можуть бути приведені в дію примусово в деспотичний спосіб, то вони потребують мотивації для примусового приведення в дію".