Право - Оуенз К. - 8.6.7. Компенсація

Стаття 4 ЗНУК передбачає, що умови про компенсацію в споживчих контрактах мають відповідати критерію виправданості. Компенсація — це обіцянка взяти на себе майнову відповідальність від імені іншого. Наприклад, обов'язкове страхування автомобілів вимагає від страхувальника надання компенсації власнику поліса за зобов'язаннями третьої сторони, отже, якщо Кліф, керуючи своєю машиною, з необережності заподіє травму Джоан, страхова компанія Кліфа має відшкодувати йому суму, яку він повинен виплатити Джоан.

Інколи умови про компенсацію можуть застосовуватися несправедливо. Наприклад, кілька років тому я натрапив на умову (одну з ЗО густо надрукованих) у контракті на перевезення домашніх меблів, згідно з якою клієнт мав заплатити компенсацію фірмі, яка виконує перевезення меблів, у разі виникнення в ході перевезення будь-якої судової відповідальності. Це означало, що, коли, наприклад, фургон фірми наїде на пішохода і скалічить його, клієнт буде зобов'язаний виплатити як компенсацію фірмі (або її страхувальнику) необхідну суми відшкодування збитків. Оскільки фірма не звернула увагу клієнта на цей конкретний пункт і не було зроблено ніякої пропозиції відповідного страхування, умова про компенсацію була, очевидно, несправедливою, і дуже малоймовірно, що вона пройшла б тест на виправданість, якби дійшло до судового слухання такої справи.

8.6.8. Гарантії

Слово "гарантія" застосовується тут у розумінні гарантії споживачам, за якою особа, що пропонує гарантію (як правило, виробник) обіцяє відремонтувати або замінити товари, які вийшли з ладу, переважно протягом певного обмеженого терміну. (В юридичному розумінні "гарантія" — це інколи обіцянка взяти на себе відповідальність за борг чи невиконання зобов'язань іншої особи, якщо вона не в змозі заплатити.)

Стаття 5(1) закону передбачає:

"Щодо товарів типу, який звичайно поставляється для приватного використання чи споживання, при виникненні втрати чи пошкодження

а) у зв'язку з тим, що в ході споживчого використання товарів виявлено їх дефект;

б) у результаті недбалості особи, причетної до виготовлення чи збуту цих товарів,

відповідальність за втрату чи пошкодження не може бути виключена чи обмежена посиланням на будь-яку умову контракту або попередження, що міститься в гарантії на товари або діє через посилання на неї".

8.6.9. Введення в оману

Стаття 3 Закону про введення в оману 1967 р. передбачає, що будь-яка умова контракту, котра виключає чи обмежує відповідальність за введення в оману, чи будь-який засіб судового захисту, який є в розпорядженні іншої особи у зв'язку із введенням в оману, має відповідати критерію виправданості, передбаченому в Законі про несправедливі умови контрактів 1977 р.

8.6.10. Положення статті 13 ЗНУК

Статті 2—7 Закону стосуються умов, спрямованих на виключення чи обмеження відповідальності. Однак є умови, які досягають цього ж без обмеження відповідальності. Тому, строго кажучи, вони не є умовами про звільнення від відповідальності.

Дія таких умов регулюється положеннями статті 13. Вона передбачає, що умови, які справляють описаний нижче вплив, є недійсними або мають відповідати критерію виправданості в тому самому сенсі, який застосовувався б до умов про звільнення від відповідальності за аналогічних обставин. Ці умови:

а) узалежнюють відповідальність або примусову реалізацію її від рестриктивних чи обтяжливих умов;

Приклади

"Будь-які претензії на низьку якість роботи мають бути подані у термін не пізніше трьох днів після завершення виконання контракту".

"За всі товари з дефектами виробнику необхідно внести плату за доставку назад, перш ніж будь-яка претензія буде прийнята до розгляду".

б) виключають або обмежують будь-які права або засоби судового захисту прав стосовно відповідальності або наражають особу на збитки через

здійснення таких прав чи отримання судового захисту;

Приклади

"У разі порушення контракту продавцем, покупець не має права відмовлятися від товару".

"Всі претензії розглядатимуться лише після внесення депозиту в сумі 1 тис. фунтів стерлінгів, який буде вилучено в разі, якщо претензію визнають не обгрунтованою".

в) виключають або обмежують правила доказового права або судочинства.

Приклад

"Підписання покупцем розписки в отриманні доставленого товару має вважатися вирішальним доказом задовільної якості товарів, та їх відповідності своєму призначенню й умовам контракту".

Для того щоб умови про арбітраж не заперечувалися в судовому порядку, стаття 13(2) передбачає, що письмова угода про розгляд даного чи майбутнього спорів в арбітражі не є умовою про звільнення від відповідальності чи її обмеження. Тож умови про арбітраж будуть чинними. Умови про оцінну неустойку також, напевно, не підпадають під дію положень статті 13(1).