Право - Оуенз К. - 8.6.4. Статутне положення

Умова про звільнення від відповідальності може бути анульована на одній з таких підстав:

1) її визнано недійсною через статутне положення;

2) через застосування правила contra proferentem;

3) через те, що сторона, яка посилається на умову, не є стороною контракту;

4) через те, що її було пізніше позбавлено юридичної сили.
Умови про звільнення від відповідальності, особливо ті, що мають

на меті позбавити споживача його прав, були засуджені судами, які розробили різноманітні методи, які ефективно застосовували проти умов про звільнення від відповідальності. Особливо активно проти умов про звільнення від відповідальності виступав Апеляційний суд з ініціативи його голови лорда Деннінга. Суд розробив доктрину

"фундаментального порушення", спрямовану на те, щоб (коли йдеться про питання права) не дати стороні, яка застосовує умову про звільнення від відповідальності, можливості спиратися на контракт, якщо порушення є настільки серйозним, що по суті сторона, яка посилається на цю умову, взагалі не виконує своїх договірних зобов'язань. Однак у справі "Свісс Атлантик" у 1966 р. Палата лордів визнала, що питання охоплення умовою про звільнення від відповідальності певного порушення конкретної умови — це питання тлумачення. Якщо так, то немає норми права, яка забороняла б звернутися до умови про звільнення від відповідальності для виправдання порушення контракту. Після цього рішення виникла нагальна потреба законодавчого врегулювання застосування умов про звільнення від відповідальності. Проміжним заходом стало прийняття в 1973 р. законодавчого акта стосовно поставок товарів, який згодом заново набрав чинності 1977 р. у вигляді Закону про несправедливі умови контрактів. Нижче ми по черзі розглянемо причини, на основі яких можуть бути анульовані умови про звільнення від відповідальності.

8.6.4. Статутне положення

Умова про звільнення від відповідальності може бути анульована на підставі її заборони статутом або, якщо статут дозволяє таку умову, але вона не пройшла тесту на виправданість, на підставі рішення про її невиправданість. Розглянемо цю проблему у двох аспектах:

1) з позиції Закону про несправедливі умови контрактів 1977 p.;

2) з позиції інших статутних норм, що контролюють умови про звільнення від відповідальності.

Закон про несправедливі умови контрактів 1977 р. Назва закону трохи неточна, бо:

а) вона передбачає, що закон розглядає всі несправедливі умови, тоді як насправді він врегульовує лише несправедливі умови про звільнення від

відповідальності;

б) окрім несправедливих умов контракту, він урегульовує також несправедливі умови про звільнення від відповідальності з делікту.

Дія закону поширюється лише на бізнес, тож контракти між двома приватними особами не підпадають під його дію.

Умови, які мають беззастережну силу

Згідно з цим законом практично всі умови про звільнення від відповідальності або є "недійсними", або мають бути перевірені на виправданість. Обставинами, за яких умова про звільнення від відповідальності може мати беззастережну силу є лише випадки, коли:

1) умова не передбачає звільнення від відповідальності, передбаченої невисловленими умовами угоди про поставку товарів;

2) жодна зі сторін угоди не є споживачем;

3) контракт укладений не за стандартною формою сторони, яка прагне покладатися на умову про звільнення від відповідальності.

Поєднання цих трьох обставин на практиці трапляється рідко. Набуття умовою беззастережної сили, її дійсність, чи необхідність проведення тесту на виправданість залежить від:

1) правового контексту, в якому застосовується умова;

2) типу особи, проти якої вона застосовується.

Можливо, найзручніше структурувати вивчення закону, розглядаючи його крізь призму контексту, в якому застосовується умова про звільнення від відповідальності. Тож ми розглянемо його за такими підрозділами (включно з "Введенням в оману", положення стосовного якого містяться з Законі про введення в оману 1967 р. і тісно пов'язані з положеннями закону 1977 p., які внесли до них зміни):

1) контракти про продаж, поставки, оренду та купівлю товарів на виплат;

2) недбалість;

3) договірні зобов'язання загалом;

4) компенсації;

5) гарантії;

6) введення в оману.

Ми розглянемо кожен тип зобов'язання по черзі.

Контракти про продаж, поставки, оренду та купівлю товарів на виплат

Щоб цілком зрозуміти дію Закону про несправедливі умови контрактів, необхідно знати, принаймні в загальних рисах, природу умов, які згідно з Законом про продаж товарів 1979 р. маються на увазі в контрактах про продаж товарів. Знання Закону про продаж товарів, мабуть, досить, оскільки умови, що маються на увазі згідно з цим законом, є моделлю для умов, що маються на увазі в інших контрактах про поставки товарів.

Статті 6 та 7 Закону 1977 р. регулюють застосування умов про звільнення від відповідальності в контрактах продажу, поставок, оренди та купівлі товарів на виплат. Умова про звільнення від відповідальності, що застосовується в таких контрактах, буде або недійсною, або має відповідати критерію виправданості. У жодному такому контракті умова про звільнення від відповідальності не може бути дійсною беззастережно.

Умови, які мають на меті звільнення від дії норм статті 12 Закону про продаж товарів або інших аналогічних положень.

Будь-яка умова, що має на меті звільнити від дії норм статті 12 Закону про продаж товарів чи обмежити їх дію (тобто невисловлену умову про право продавця продавати товари), або аналогічна умова з

тих, що стосуються інших операцій з товарами, є недійсною. У випадку інших умов, що маються на увазі, умова про звільнення від відповідальності може бути дійсною, якщо застосовується в контракті, обидві сторони якого здійснюють звичайну практику ділових операцій, і умова про звільнення від відповідальності відповідає критерію виправданості. Однак у випадку дії норм статті 12 або аналогічної не має значення, проти кого застосована умова, вона є недійсною завжди.

Умови, що мають на меті звільнення від дії норм статей 13, 14 або 15 чи аналогічних положень

Такі умови є недійсними, якщо вони застосовуються проти особи, котра виступає як споживач.

Якщо умова, що має не меті звільнити від дії норм статей 13,14 або 15 чи аналогічних положень, застосовується в контрактах між двома підприємствами, умова має відповідати критерію виправданості.

Наприклад, Алан продає комп'ютер Берту. Контракт має таку умову: "Всі істотні умови та застереження, висловлені чи невисловлені, встановлені статутами або не встановлені ними, цим визнаються недійсними для даної угоди." Якщо Алан і Берт — приватні особи, ця умова не буде анульована Законом про несправедливі умови контрактів, оскільки дія цього Закону поширюється тільки на контракти між підприємствами. Якщо або Алан, або Берт діють як споживач, умова про звільнення від відповідальності буде недійсною. Якщо і Алан, і Берт діють як підприємці, умова буде підлягати перевірці на виправданість.