Моделі і методи прийняття рішень в аналізі та аудиті - Гаркуша Н.М. - Розділ 9. МЕТОДИ І МОДЕЛІ АНАЛІЗУ ФІНАНСОВИХ ІНВЕСТИЦІЙ

9.1. Особливості аналізу фінансових інвестицій

Разом з інвестиціями в основні засоби (реальними інвестиціями) значного поширення в ринковій економіці набули і фінансові інвестиції. Переважна частина індивідуальних інвесторів, особливо фізичних осіб, здійснюють саме фінансове інвестування, як більш доступне і зрозуміле за своєю сутністю.

Фінансові інвестиції - це вкладення засобів у фінансові інструменти, серед яких найбільшу частку займають цінні папери, з метою отримання доходу у формі дивіденду або відсотка.

Фінансовими інструментами називаються різні грошові контракти, які забезпечують збільшення фінансового активу і формування фінансових зобов'язань.

Фінансові інструменти поділяють:

1) на грошові депозити в банках і небанківських фінансово-кредитних установах;

2) інструменти власного капіталу - прості і привілейовані акції;

3) інструменти позикового капіталу - облігації, векселі тощо;

4) похідні цінні папери - ф'ючерсні контракти, форвардні контракти, опціони, варіанти та інші похідні цінні папери.

Оцінювання ефективності окремих фінансових інструментів інвестування, як і реальних інвестицій, здійснюється на основі зіставлення обсягу інвестиційних витрат і сум зворотного грошового потоку за ними.

Разом з тим формування цих показників в умовах фінансового інвестування має важливі особливості. Насамперед у сумі зворотного грошового потоку (доходу) при фінансовому інвестуванні відсутній показник амортизаційних відрахувань, оскільки фінансові інструменти, на відміну від реальних інвестицій, не містять у своєму складі амортизованих активів. Тому основу поточного зворотного грошового потоку за фінансовими інструментами інвестування становлять суми періодично виплачуваних за ними відсотків (на внески до статутних фондів, на депозитні внески в банках, за облігаціями та іншими борговими цінними паперами) і дивідендів (за акціями та іншими пайовими цінними паперами).

Крім того, оскільки фінансові активи підприємства (якими є фінансові інструменти інвестування) не амортизуються, вони продаються (погашаються) в кінці терміну їх використання підприємством (або в кінці обумовленого фіксованого терміну їх обігу) за тією ціною, яка склалася на них на момент продажу на фінансовому ринку (або за наперед обумовленою фіксованою їх сумою). Таким чином, до складу зворотного грошового пото" ку за фінансовими інструментами інвестування входить вартість їх реалізації після закінчення терміну їх використовування (фіксованої вартості за борговими фінансовими активами і поточної курсової вартості за пайовими фінансовими активами).

Певні відмінності наявні і у формуванні норми прибутку на інвестований капітал. Якщо за реальними інвестиціями цей показник розраховується на основі майбутнього операційного прибутку, який визначається в умовах об'єктивних галузевих обмежень, то за фінансовими інвестиціями інвестор сам вибирає очікувану норму прибутку з урахуванням рівня ризику вкладень у різні фінансові інструменти. Обережний (або консервативний) інвестор надасть перевагу вибору фінансових інструментів із невисоким рівнем ризику (а відповідно, і з невисокою нормою інвестиційного прибутку), тоді як ризикований (або агресивний) інвестор надасть перевагу вибору для інвестування фінансових інструментів із високою нормою інвестиційного прибутку (незважаючи на високий рівень ризику за ними).

Виходячи з того, що очікувана норма інвестиційного прибутку задається самим інвестором, цей показник формує і суму інвестиційних витрат у той або інший інструмент фінансового інвестування, що має забезпечити йому очікувану суму прибутку.

Ця розрахункова сума інвестиційних витрат є реальною вартістю фінансового інструменту інвестування, яка формується в умовах очікуваної норми прибутку за ним, з урахуванням відповідного рівня ризику.

З урахуванням зазначеного, оцінка ефективності того або іншого фінансового інструменту інвестування зводиться до оцінювання реальної його вартості, яка забезпечує отримання очікуваної норми інвестиційного прибутку за ним.

Принципова модель оцінки вартості фінансового інструменту інвестування має такий самий вигляд, як і у реальних інвестицій (формула (8.9)). Особливості формування зворотного грошового потоку за окремими видами фінансових інструментів визначають різноманітність варіацій цієї моделі. Розглянемо їх на прикладі облігацій і акцій.