Право - Оуенз К. - 11.3.1. Передача

Було визнано, що правило, яке не дає третім сторонам отримувати вигоду від контракту, з комерційного погляду створює незручності в багатьох ситуаціях, а в деяких інших суперечить державній політиці.

Тому з цього правила було зроблено цілу низку винятків, а саме в таких випадках:

1) передача;

2) стаття 56 Закону про власність 1925 p.;

3) агентські відносини — неназваний патрон;

4) певні страхові контракти;

5) трести;

6) додаткові контракти;

7) оборотні документи;

8) банківські комерційні кредити;

9) коносаменти;

10) стаття 14 Закону про компанії 1985 р.

11.3.1. Передача

Сторона контракту може передати вигоду договірних прав третій стороні. Пов'язані з цим формальності зведені до мінімуму. Є два типи передачі:

1) статутна (тобто на основі звичайного права);

2) на основі права справедливості.

Статутна передача

Статутні положення, пов'язані з методом та реалізацією статутної передачі боргів та іншого майна у вимогах, можна знайти в Законі про власність 1925 р. (стаття 136). Термін майно у вимогах застосовується на позначення особистих прав власності, які можна довести лише в судовому порядку, а не шляхом вступу у володіння. Приклади: борги, акції компанії, страхові поліси та оборотні документи (чеки, авторські права тощо).

Щодо цього діють такі правила:

1) передача має бути оформлена письмово;

2) дебітору необхідно надіслати письмове повідомлення;

3) передача має бути беззастережною: передається все майно у вимогах, а не частина його, і передача не обмежується ніякими умовами.

Передача за правом справедливості

У разі, якщо передача не відповідає умовам, викладеним у статті 136, правонаступник може одержати право на майно у вимогах шляхом передачі за правом справедливості; при цьому він не отримує титулу на майно на основі звичайного права, але передача є дійсною за правом справедливості, і правонаступник отримує титул на майно у вимогах на основі права справедливості. Одним із наслідків цього є те, що правонаступник не може подавати позов від свого імені — він має приєднатися як позивач у справі до того, хто передав йому права. Надсилати повідомлення особі, яка має зобов'язання за майном у вимогах, не обов'язково, але якщо цього не буде зроблено, то можливі такі два варіанти наслідків.

По-перше, якщо особа, яка має зобов'язання, робить платежі особі, яка передала права, не знаючи, що відбулася їх передача, то вони є зобов'язувальними для правонаступника. Наприклад, припустимо, що А винен Б 1000 фунтів стерлінгів, і Б передає борг В, не повідомивши про це А. Якщо А заплатить 200 фунтів стерлінгів, щоб погасити частину боргу, то В не може переслідувати А за цією сумою. Він може вимагати лише решту 800 фунтів стерлінгів.

По-друге, згідно з правилом, встановленим прецедентом Дірл проти Холла (1828 p.), якщо майно у вимогах передано наступному правонаступнику, якого не повідомили про попередню передачу, то останній матиме пріоритет над попереднім правонаступником. Наприклад, припустимо, що А винен Б 1000 фунтів стерлінгів. Б передає борг В, а потім Г. При цьому Г робить повідомлення, а В — ні. Передача боргу Г матиме пріоритет, попри те, що передача його В відбулася раніше.

За умови справедливості

Будь-яка передача, статутна чи за правом справедливості, буде дійсною за умови справедливості. У справі Роксбург проти Кокса (1881 р.) К. передав Роксбургу гроші в сумі 3000 фунтів стерлінгів, які йому належали від операції продажу. Борг був оплачений на рахунок К. у банку Кокса 6 грудня. Роксбург надіслав Коксу повідомлення про передачу 19 грудня. 6 грудня за рахунком К. відбувся овердрафт на 647 фунтів стерлінгів. Суд ухвалив, що Кокс має право зарахувати 647 фунтів стерлінгів, які йому винні, проти переданих коштів.

Дебітор може зарахувати будь-який борг, що виникає з того самого контракту або тісно пов'язаний з тим самим контрактом, з яким пов'язане виникнення переданого боргу, навіть якщо він не був іще накопичений на момент передачі.

Якщо борг не був іще накопичений на момент надіслання повідомлення про передачу, а також він не є наслідком того самого або пов'язаного з ним контракту, то вимагати зарахування не можна.

11.3.2. Стаття 56 Закону про власність 1925 р.
11.3.3. Агентські відносини
11.3.4. Певні страхові контракти
11.3.5. Трасти
11.3.6. Додаткові контракти
11.3.7. Оборотні документи
11.3.8. Банківські комерційні кредити
11.3.9. Коносаменти
11.3.10. Стаття 14 Закону про компанії 1985 р.
11.4. Приватність контракту та делікт недбалості
© Westudents.com.ua Всі права захищені.
Бібліотека українських підручників 2010 - 2020
Всі матеріалі представлені лише для ознайомлення і не несуть ніякої комерційної цінностію
Электронна пошта: site7smile@yandex.ru