Право Європейського Союзу - Муравйов В.І. - ЧАСТИНА II. МАТЕРІАЛЬНЕ ПРАВО ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ

Розділ IV. ЕКОНОМІЧНИЙ І ВАЛЮТНИЙ СОЮЗ

1. Підстави для економічної та валютної інтеграції

Складовою економічної інтеграції є валютна інтеграція. Митні та технічні бар'єри, що заважали торгівлі між державами Співтовариства, були усунені після запровадження спільного ринку, проте в державах відбувались коливання курсів національних валют, які можуть створювати перешкоди для торгівлі. Девальвація валюти в державі, що входить до митного союзу, стимулює експорт з цієї країни, а ревальвація валюти держави-члена обмежує обсяги експорту і створює сприятливі умови для імпорту, що стримує поширення власного виробництва в країнах із сильною валютою. На спільному ринку мають бути рівні умови для конкуренції, хоча зниження курсу валюти країни-члена може підвищити конкурентоспроможність її промисловості, тоді як підвищення курсу валюти іншої країни-члена може негативно позначитись на її експорті.

Повна інтеграція економік держав-членів ЄС без спільної валюти є неможливою. Разом із тим, запровадження такої спільної валюти і проведення єдиної валютної політики не матиме успіху, якщо не буде активної співпраці в економічній площині, якщо не відбудеться усунення бар'єрів для руху товарів, осіб, послуг та капіталів, а економіки окремих держав не досягнуть подібного рівня розвитку.

Економічна та валютна інтеграція держав Євросоюзу охоплює такі основні етапи: зона вільної торгівлі, митний союз, спільний ринок, економічний союз (відсутність мита на торгівлю всередині об'єднання, спільний митний тариф, вільний рух товарів, осіб, послуг, капіталу, а також гармонізація економічної політики).

На етапі створення митного союзу коливання валют є допустимими, оскільки держави-члени зберігають за собою право на незалежну економічну політику і можуть за допомогою цих коливань пристосовувати свої економіки до умов конкуренції як між собою, так і щодо інших країн. Але на стадії спільного ринку коливання курсів валют створюють чимало незручностей. Незавершений єдиний ринок зазнає впливу валютних та економічних чинників. Щодо валютного фактора, то внаслідок підвищення чи зниження курсу валют у певній державі-члені Союзу створюється валютний ризик, котрий суттєво обмежує можливості торгівлі та використання кредитних ресурсів у межах Союзу. Навіть незначне коливання валютного курсу може суттєво змінити договірні зобов'язання тих компаній чи фірм, що працюють у різних країнах-членах, та водночас вплинути на загальний рівень добробуту та рівень споживання громадян.

Коливання курсів валют можуть призводити до погіршення стану як інвесторів, що експортують капітал, так і тих, хто імпортує капітал, залучає кредитні ресурси. У першому випадку девальвація валюти країни, в якій здійснюються інвестиції, чи ревальвація валюти в країни інвестора зменшує рівень прибутків інвесторів. У другому випадку девальвація валюти країни інвестора чи ревальвація валюти в країні, куди спрямовуються інвестиції, означає більшу, ніж передбачалося, вартість цих інвестицій.

Зважаючи на ці ризики, компанії чи фірми, що працюють на спільному ринку в умовах відсутності валютного союзу, переважно отримують кредитні ресурси в межах країни. Тобто за умов єдиного ринку без єдиної валюти ризики, пов'язані із коливанням курсу, обмежують взаємопроникнення фінансових ресурсів та економічний розвиток.

Якщо з економічних міркувань спільний ринок розподілений на окремі автономні ринки, тому що держави-члени дотримуються різних напрямів економічної політики, то очікувані від спільного ринку переваги суттєво зменшуються, зокрема уповільнюються економічне зростання та досягнення економічної стабільності.

Насправді взаємозалежність економік учасників спільного ринку веде до прискорення циклічних коливань економіки та заходів, спрямованих на подолання негативних наслідків економічного спаду. Досягнення певних економічних цілей у кожній країні залежить від економічних умов в інших держав-членах. Несприятлива економічна ситуація в одній країні призводить до скорочення імпорту з інших держав-членів спільного ринку, які також від цього потерпають. Сприятлива економічна ситуація в будь-якій країні-учасниці позитивно впливає на економіку інших країн, які, водночас, чинять позитивний вплив на неї. Без скоординованої економічної політики розбіжності в ході економічного розвитку, наприклад, високі відсоткові ставки в одних країнах-членах та низькі в інших і, навпаки, високий курс валюти в перших країнах та низький в останніх, можуть спричинити небажане спекулятивне переміщення капіталу з бідніших держав до заможніших.

Негативні наслідки можуть бути також зумовлені відмінностями в короткостроковій економічній політиці країн-членів. Якщо, наприклад, країна-член вдається до політики дефляції шляхом підвищення відсоткових ставок, а в той самий час інша країна-член бажає провадити експансивну політику при низькому рівні відсоткових ставок, капітал може вивозитися з другої країни до першої для короткострокових інвестицій, що не дозволить обом країнам досягти своєї мети. І навіть коли дві держави-члени спільного ринку мають однакову мету, але прагнуть досягти її різними методами, вони можуть дати поштовх для небажаного переміщення капіталу. Якщо, наприклад, одна країна накладає кількісні обмеження на кредитні операції для здійснення дефляційної політики, тоді як інша підвищує відсоткові ставки, капітал з першої країни може залучатись як короткострокові інвестиції до другої країни, що створюватиме проблеми з платіжним балансом у першій країні та інфляцію в другій.

Зростання рівня взаємопроникнення економік на спільному ринку призводить до зменшення незалежності національної короткострокової економічної політики. Якщо цю втрату незалежності не буде компенсовано запровадженням спільної економічної та валютної політики, контролювати економіку спільного ринку в цілому буде дедалі складніше. Насправді неповна інтеграція, характерна для спільного ринку, породжує ситуації нестабільності, які в довгостроковій перспективі виявляються неприйнятними для економічної політики країн-учасниць. Напрями економічної політики виявляються вже недостатніми для регулювання короткострокових економічних ситуацій, оскільки, по-перше, деякі важливі чинники лишаються за межами держави, а по-друге, декотрі інструменти економічної політики (митні збори, обмеження імпорту та заохочення експорту) виявляються вже непідконтрольними національному урядові.

Економічні умови на спільному ринку мають відповідати умовам на внутрішньому ринку, для цього потрібно усунути ризики коливання курсу валют, які ускладнюють продажі та інвестиції за умови відсутності чіткої прогнозованості щодо рівня майбутніх прибутків. З огляду на це держави-члени мають укласти угоду про повну конвертованість їхніх валют за фіксованим паритетом, а найкраще - запровадити єдину валюту. Отже, вони таким чином створюють валютний союз, у межах якого операційні витрати (витрати на валютні операції, чи вартість покриття валютного ризику) мають бути повністю усунені.

Друга можливість, яку цілком слушно обрав ЄС, має деякі додаткові переваги. Єдина валюта дозволила легко здійснювати порівняння цін на товари та послуги в межах єдиного ринку, вона стала головною валютою для обміну та накопичення заощаджень в Європі та поза її кордонами, дозволила європейським споживачам платити за товари, імпортовані з третіх країн, своєю власною валютою. Єдина валюта суттєво полегшує функціонування єдиного ринку та дозволить створити стабільну макроекономічну ситуацію, що є дуже сприятливою для ведення бізнесу. Така ситуація пожвавить торгівлю, поліпшить розподіл ресурсів, стимулюватиме заощадження, прискорить темпи зростання і, зрештою, створить нові робочі місця.