З 1960-х рр. корпоративне право ЄС розвивалось переважно у напрямі гармонізації національного корпоративного права держав-членів ЄС шляхом прийняття директив, які потребували впровадження у національне законодавство. На відміну від національного законодавства, яке є порівняно мобільним, правове регулювання за допомогою директив є складним та довготривалим процесом. Від моменту затвердження Євро-комісією офіційного проекту Директиви минає чимало років, поки ця Директива буде прийнята Радою ЄС та Європарламентом і набуде чинності. Тривалий у часі процес прийняття директив та їх впровадження у національне законодавство держав-членів ЄС нерідко призводить до того, що в момент набрання чинності відповідними положеннями корпоративного права вони вже є застарілими і потребують зміни, але для цього необхідно знову запускати весь механізм (розробка пропозицій щодо внесення змін у директиви, їх прийняття Радою та Європарламентом, впровадження у національне законодавство країн ЄС). Такий механізм формування корпоративного права приводить до його негнучкості, "закам'янілості".
З огляду на вищесказане на початку нинішнього десятиліття перед інститутами Євросоюзу вкрай гостро постала проблема реформування корпоративного права ЄС. З метою розробки рекомендацій щодо розбудови принципово нової моделі європейського корпоративного права у вересні 2001 р. Європейською комісією було створено Групу експертів високого рівня. Ця група 4 листопада 2002 р. надала Комісії ЄС доповідь "Сучасна регуляторна модель корпоративного права в Європі". На підставі останньої було підготовлено Звернення Комісії ЄС до Ради ЄС та Європарламенту "Модернізація корпоративного права й вдосконалення корпоративного управління в Європейському Союзі - План щодо руху уперед" від 21.05.2003 р., в якому визначено основні напрями та строки проведення реформи. В цьому документі Комісія остаточно відмовилась від ідеї "тотальної гармонізації" корпоративного права. В Плані дій було визначено два завдання: 1) забезпечення ефективного і якісного захисту акціонерів і третіх осіб; 2) підвищення конкурентоспроможності європейських підприємств шляхом вдосконалення корпоративного управління, лібералізації чинних директив та підвищення мобільності компаній.
На виконання положень Плану дій вже лібералізовано положення Директиви про капітал, прийнято Директиву про права акціонерів, нову Директиву про аудиторів, Директиву про транснаціональне злиття, реформовано Четверту і Сьому директиви тощо.
Найближчим часом діяльність інститутів ЄС у галузі корпоративного права має бути спрямована на поступову лібералізацію наявних директив. У липні 2007 р. Комісія представила свої плани зі спрощення правових приписів у сфері корпоративного права, фінансової звітності й аудиту (Сот (2007) 394). Зокрема, Комісія запропонувала спростити обов'язки компаній щодо публікації інформації та передбачити полегшення для середніх і малих компаній у сфері фінансової звітності та аудиторської перевірки.
Пропозиції щодо спрощення зобов'язань компаній у сфері публікації і фінансової звітності були сформульовані Комісією і у квітні 2008 р.
Очевидно, в перспективі європейське корпоративне право зазнає суттєвих змін. Поступово має скорочуватись обсяг застарілих формальностей, в цілому зменшуватиметься обсяг регулювання шляхом прийняття директив і регламентів. Натомість більшу роль відіграватимуть рекомендації і рамкові акти.
1. Основні етапи розвитку трудового та соціального права Євросоюзу
2. Соціальна політика Євросоюзу та її основні моделі
Неоліберальна соціальна модель
3. Заборона дискримінації у сфері трудового та соціального права Євросоюзу
4. Регламентація робочого часу та часу відпочинку в праві Європейського Союзу
5. Охорона праці в Євросоюзі
6. Права працівників Євросоюзу у разі звільнення
Захист працівників у випадку банкрутства підприємства
Захист прав працівників при зміні власника