Правознавство - Копиленко О.П. - 3. Юридичні факти як підстави виникнення, зміни та припинення правовідносин.

Очевидним є той факт, що правовідносини неможливі без суб'єктів права — їх має бути не менше двох. Необхідною є також правова норма, без якої суспільні відносини не набувають правового характеру. Але цих двох умов замало. Наприклад, існують продавець і покупець — суб'єкти можливих правовідносин. Існує і норма цивільного права, що регулює договір купівлі-продажу. Але чи існують між ними правовідносини? Ні, оскільки не вистачає юридичного факту — поштовху до виникнення правовідносин. Таким фактом має виступити договір купівлі-продажу між продавцем і покупцем.

Юридичний факт — це конкретна життєва обставина, з якою норми права пов'язують виникнення, зміну або відміну правовідносин. Юридичні факти відображені в гіпотезах правових норм.

Різновиди юридичних фактів: 1) за вольовою ознакою факти поділяються на:

• події — обставини, що не залежать від волі людини (загибель застрахованого майна від пожежі або повені, народження або смерть людини, закінчення строку, тощо);

• дії — обставини, що залежать від волі людини (складання заповіту, дарування):

а) правомірні (дозволені) дії:

• юридичні акти — така правомірна поведінка, що здійснюється з метою викликати юридичні наслідки (складання людиною заповіту, договір, судове рішення);

• юридичні вчинки — дії, що не мають спеціальної мети викликати юридичні наслідки (знахідка скарбу, написання літературного твору, наукове відкриття).

б) неправомірні (заборонені) дії (правопорушення) (крадіжка, торгівля в недозволеному місці).

• провина;

• злочин.

2) за юридичними наслідками:

• правотворчі — факти, що викликають виникнення правовідносин (укладення договору оренди, прийняття на роботу, обрання на державну посаду тощо);

• правозмінні — факти, що викликають зміну правовідносин (зміна прізвища при одруженні, присвоєння спеціального звання, зміна умов договору оренди, тощо);

• правоприпинні — факти, що викликають припинення правовідносин (звільнення з роботи, розлучення, виконання обов'язку тощо).

4. Правомірна поведінка. Правопорушення.

Як відомо, поведінка людей регулюється соціальними, в тому числі правовими нормами. Всі акти поведінки людей або мають значення для права, або не мають. Наприклад, використання парасольки для захисту від дощу — акт поведінки, що не регулюється правом, він не має значення для права. Навпаки, запізнення на роботу або сплата комунальних послуг знаходяться в полі зору права, мають для нього значення.

В свою чергу, поведінка людей, що має значення для права, поділяється на правомірну і неправомірну.

Правомірна поведінка — це поведінка, що відповідає приписам правових норм.

Ознаки правомірної поведінки:

1) відповідність праву;

2) соціальна корисність. Правомірна поведінка не порушує прав і свобод інших людей, правопорядок в цілому;

3) передбачуваність. Дії право слухняної людини легко спрогнозувати, що дозволяє, в свою чергу, планувати дії у відповідь. Мотиви правомірної поведінки різні у різних людей. За мотивами розрізняють наступні види правомірної поведінки:

1. Соціально-активна. Людина глибоко вірить в справедливість правових приписів і свідомо, неухильно дотримується їх.

2. Звична. Людина не замислюється над приписами права, діє за інерцією, за звичкою, наслідуючи стереотип, що склався.

3. Конформістська. Людина керується не своїми переконаннями або звичками, а копіює дії свого оточення, діє "як усі".

4. Маргінальна. Людина діє правомірно внаслідок особистого розрахунку або страху перед покаранням.

Правомірна поведінка — норма для абсолютної більшості громадян правової демократичної держави.

Правопорушення є прямою протилежністю правомірної поведінки.

Правопорушення — це суспільно шкідливе або суспільно небезпечне, протиправне винне діяння (дія або бездіяльність) вчинене деліктоздатною особою, за яке вона несе юридичну відповідальність.

Ознаки правопорушення:

1) протиправність діяння — поведінка, що суперечить конкретній нормі права (невиконання обов'язку, зловживання правом тощо);

2) винність. Провина — це ставлення особи до результату протиправного діяння. Правопорушенням — лише діяння, навмисне скоєне або скоєне з необережності;

3) суспільна небезпека (шкідливість) правопорушення, тобто заподіяння шкоди суспільним відносинам, які охороняються законом;

4) виваженість у діях або бездіяльності. Дія розуміється як активна, суспільно небезпечна, протиправна поведінка винної особи, а бездіяльність — суспільно небезпечна поведінка особи, що виявляється в ухиленні від дій, які вона повинна була і могла здійснити в силу закону чи взятого на себе зобов'язання (наприклад, ненадання допомоги хворому медичним працівником);

5) деліктоздатність особи, що скоїла правопорушення. Деліктоздатність — це закріплена в законодавстві і забезпечувана державою здатність особи нести юридичну відповідальність за вчинене нею правопорушення,

6) юридична відповідальність винної особи має бути обов'язково передбачена в санкції відповідної правової норми. Правопорушення вчиняються в усіх сферах суспільного життя.

Залежно від ступеня шкоди правопорушення поділяються на проступки (шкідливі правопорушення) І злочини (суспільно небезпечні, винні діяння, заборонені кримінальним законом під загрозою покарання).

В залежності від виду юридичної відповідальності правопорушення поділяються на:

Конституційні правопорушення — це протиправні винні діяння органів державної влади і управляння або інших суб'єктів, які посягають на форму правління або державний устрій.

Кримінальні правопорушення (злочини).

Адміністративні правопорушення — це протиправна, винна (умисна або необережна) дія або бездіяльність, яка посягає на громадський або державний порядок, власність, права і свободи громадян (наприклад, порушення суспільного порядку, правил торгівлі, правил дорожнього руху, порушення вимог пожежної безпеки, що не викликали тяжких наслідків).

Цивільні правопорушення — це суспільно шкідливі порушення врегульованих нормами цивільного права майнових і пов'язаних з ними особистих немайнових відносин. Наприклад, невиконання договірного обов'язку, порушення авторського права.

Дисциплінарні правопорушення — це протиправне невиконання або неналежне виконання працівником свої трудових обов'язків, за яке щодо нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення (наприклад, прогул, запізнення на роботу, невиконання розпоряджень адміністрації тощо).

5. Юридична відповідальність — наслідок правопорушення

Юридична відповідальність — це застосування до винної особи засобів державного примусу за скоєне правопорушення. Засоби державного примусу можуть мати характер особистих обмежень (наприклад, позбавлення волі, позбавлення права займатися певним видом діяльності) або майнових стягнень (конфіскація майна, обов'язок відшкодувати вчинену шкоду).

Розрізняють такі види юридичної відповідальності:

1. Кримінальна — використовується тільки за скоєння злочину. Це найсуворіший вид відповідальності, що має на увазі найжорстокіші обмеження особистого та майнового характеру.

2. Адміністративна — використовується за скоєння адміністративного проступку. В даному випадку особисті та майнові стягнення мають поблажливіший характер.

3. Цивільно-правова — наступає за невиконання договору, за вчинення майнової шкоди. Має виключно майновий характер.

4. Дисциплінарна — наступає за порушення трудової, службової, навчальної дисципліни і має, як правило, особистий характер (наприклад, догана). Якщо в результаті дисциплінарного проступку зашкоджено майно, то використовується також матеріальна відповідальність.

Порівняно новим видом юридичної відповідальності є конституційна, прикладом якої є імпічмент президента, відставка уряду.

В системі міжнародного права існують різні види міжнародної юридичної відповідальності. Такими є, наприклад, економічні санкції (заборона на торгівлю, сумісну економічну діяльність) проти держави-порушника норм міжнародного права.

Підстави для звільнення від юридичної відповідальності: 1) необхідна оборона — захист себе та свого майна або когось іншого та його майна. Необхідна оборона використовується, якщо виконуються три умови:

• напад був явним, а не припущеним;

• оборона має місце доки не зупиниться напад;

• той, хто обороняється не повинен перевищити межі необхідної оборони. Небезпека захисту не повинна перевищувати небезпеки нападу;

2) крайня необхідність — нанесення шкоди чиємусь здоров'ю або майну з метою запобігти ще більшої можливої шкоди. Нанесення шкоди здоров'ю однієї людини з метою запобігти можливого нанесення шкоди здоров'ю іншої людини крайньою необхідністю не вважається.

Теми рефератів:

1. Правосвідомість як форма суспільної свідомості

2. Соціальні протиріччя — глобальна причина всіх правопорушень.

3. Конституційні основи юридичної відповідальності особи.

4. Алкоголізм, наркоманія, токсикоманія І правопорушення.

Запитання для самоконтролю:

1 Що таке правовідносини?

2. Що таке дієздатність?

3. Які ви знаєте види юридичних фактів?

4. Що таке правомірна поведінка?

5. Що таке правопорушення?

6. Що таке законність?

7. Що таке правопорядок?

8. В яких випадках громадянин може використовувати всі доступні йому засоби крайньої необхідності?