Правознавство - Копиленко О.П. - 1. Поняття міжнародного права

1. Поняття міжнародного права.

2. Міжнародна правотворчість.

3. Система міжнародного права.

4. Міжнародний правопорядок.

5. Міжнародна правосуб'єктність держави.

6. Правонаступництво держав та урядів.

7. Незалежна Україна у міжнародному співтоваристві.

1. Поняття міжнародного права

Здобуття Україною незалежності спонукало ЇЇ до активності в усіх сферах суспільного життя, що проявляється у становленні України як правової держави і її інтеграції у світові та європейські структури. З'явилася тенденція до транснаціоналізації освіти та необхідності вивчення цілої низки правових дисциплін в аспекті вступу України до Світової організації торгівлі та Європейського Союзу. Сьогодні основне завдання щодо оволодіння знаннями з міжнародного права стоять перед державою та її громадянами, бо саме вони розуміють, що ці знання є не лише показником загальної культури, а й невід'ємною умовою прийняття у світове співтовариство.

Існує понад тисяча визначень міжнародного права. У формулюванні визначення цього поняття виявляється плюралізм поглядів. Найбільш уживаним є таке: міжнародне право — це система юридичних норм, що регулюють міжнародні відносини з метою забезпечення миру, прав людини і співробітництва, це рішення і правові засоби їх застосування, прийняті повноважними суб'єктами для реалізації спільних інтересів. Під міждержавними розуміються відносини за участю держав, міждержавних організацій і державопо-дібннх утворень, таких, наприклад, як нація, що бореться за державотворення.

Міжнародне право існує у формі норм. За юридичним змістом норми є правилами поведінки. Якщо норми являють собою необхідну внутрішню форму існування міжнародного права, то його зовнішньою формою, тобто способом вираження, є звичай, договір і правотворчі рішення міжнародних організацій. Ці офіційно-юридичні форми існування міжнародно-правових норм іменуються джерелами міжнародного права.

Договір і звичай є універсальними джерелами, юридична сила яких випливає з загального міжнародного права; правотворчі рішення організацій є спеціальним джерелом, юридична сила яких визначається установчим актом відповідної організації.

Суб'єкт міжнародного права — це самостійне утворення, що завдяки своїм можливостям і юридичним властивостям здатно мати права й обов'язки по міжнародному праву, брати участь у створенні та реалізації цих норм. Загальноприйнятими суб'єктами сьогодні є держави і міждержавні організації. Не настільки надійно визнана правосуб'єктність народів, націй, що борються за державотворення. Основним суб'єктом міжнародного права є держава.

Під об'єктом міжнародного права розуміється те, на що спрямовано його дію, що воно покликано регулювати. У міжнародного права таким об'єктом є міжнародні, а точніше міждержавні відносини. Від об'єкта варто відрізняти предмет міжнародно-правових відносини, під яким розуміється все те, з приводу чого сторони вступають у правовідносини. Таким предметом можуть бути дії і стримування від дій, територія тощо.

Функції міжнародного права — це основні напрямки його впливу та взаємодії з соціальним середовищем, обумовлені його суспільним призначенням.

Головною соціальною функцією міжнародного права є зміцнення існуючої системи міжнародних відносин. Головна юридична функція полягає в правовому регулюванні міждержавних відносин. Обидві функції носять характер стабілізуючих, охоронних, оскільки націлені на підтримку визначеного порядку в системі. Міжнародне право виконує також функцію протидії існуванню і появі нових відносин і інститутів, що суперечать його цілям і принципам. Істотна функція інтернаціоналізації, що полягає в розширенні та поглибленні взаємозв'язку між державами. Інформаційно-виховна функція полягає в передачі накопиченого досвіду раціональної поведінки держав, в освіті щодо можливостей використання права, інтересів і цінностей, що вона охороняє.

Існує юридично обов'язкова сила міжнародного права. Це необхідна якість міжнародного права, яка регулює міжнародні відносини властивим праву методом. Угода держав додає юридичну обов'язкову силу не тільки окремому договору, окремій нормі, але і міжнародному праву в цілому. Це знаходить вираження в принципі сумлінного виконання зобов'язань по міжнародному праву.