Правознавство - Кунченко-Харченко В.І. - 8.7. Припинення підприємницької діяльності

Підприємницька діяльність припиняється:

- з власної ініціативи підприємця;

- у разі закінчення строку дії ліцензії;

- у разі припинення існування підприємця;

- на підставі рішення суду.

Припинення діяльності суб'єкта господарювання здійснюється шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації - за рішенням власника (власників) чи уповноважених ним органів, за рішенням інших осіб, які є засновниками суб'єкта господарювання чи їх правонаступниками або за рішенням суду.

У разі злиття суб'єктів господарювання, усі майнові права та обов'язки кожного з них переходять до суб'єкта господарювання, що утворений внаслідок злиття.

У разі приєднання одного або кількох суб'єктів господарювання до іншого суб'єкта господарювання, до цього останнього суб'єкта переходять усі майнові права та обов'язки приєднаних суб'єктів господарювання.

У разі поділу суб'єкта господарювання усі його майнові права і обов'язки переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частках до кожного з нових суб'єктів господарювання, що утворені внаслідок цього поділу.

У разі перетворення одного суб'єкта господарювання у інший, до новоутвореного суб'єкта господарювання переходять усі майнові права і обов'язки попереднього суб'єкта господарювання.

За рішенням власника або уповноваженого ним органу, або за рішенням інших осіб - засновників суб'єкта господарювання чи їх правонаступників, суб'єкт господарювання ліквідується:

1) у зв'язку із закінченням строку на який він створювався;

2) у разі досягнення мети, заради якої його було створено;

3) у разі визнання його у встановленому порядку банкрутом;

4) у разі скасування його державної реєстрації.

З економічної точки зору банкрутство є неспроможністю продовження суб'єктом своєї підприємницької діяльності внаслідок її економічної нерентабельності чи безприбутковості. Юридичний аспект банкрутства полягає в тому, що суб'єктом, що ініціює порушення справи про банкрутство є кредитори, тобто особи, що мають майнові вимоги до боржника.

Банкрутство - це визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше, як через застосування ліквідаційної процедури.

Справи про банкрутство порушуються господарським судом, якщо безкарні вимоги кредиторів до боржника сукупно складають суму не менше 300 мінімальних заробітних плат на день подачі заяви до господарського суду, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку.

Загальний порядок процедури банкрутства врегульований Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції від 30.06.1999 року.

Заява про порушення справи про банкрутство подається боржником або кредитором у письмовій формі, підписується керівником боржника чи кредитора (іншою особою, повноваження якої визначені законодавством або установчими документами), громадянином - суб'єктом підприємницької діяльності (його представником). Заява повинна містити:

- найменування господарського суду до якого подається заява;

- найменування боржника, його поштової адреси;

- найменування кредитора, його поштової адреси;

- виклад обставин, які підтверджують неплатоспроможність боржника із зазначенням суми боргових вимог кредиторів, а також строку їх виконання;

- номер (код), що ідентифікує кредитора як платника податків і зборів.

Боржник разом із заявою подає списки кредиторів та їх вимоги, які він не може оспорити, бухгалтерську звітність про свою діяльність, перелік і повний опис заставленого майна із зазначенням його місцезнаходження та вартості на момент виникнення права застави, протокол загальних зборів працівників боржника на яких обрано представника для участі у господарському процесі та план санації (оздоровлення).

Санація - це система заходів, спрямованих на оздоровлення фінансово - господарського становища боржника, а також задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів шляхом кредитування, реструктуризації підприємства, боргів і капіталу та зміну організаційно-правової та виробничої структури боржника.

Досудова санація державних підприємств провадиться за рахунок коштів державних підприємств та інших джерел фінансування. Обсяг коштів для проведення досудової санації державних підприємств за рахунок коштів Державного бюджету України щорічно встановлюється законом про Державний бюджет України.

Кредитори мають право об'єднати свої вимоги до боржника і звернутися до суду з однією заявою. Така заява підписується всіма кредиторами, які об'єднали свої вимоги. До заяви кредитора - органу державної податкової служби чи інших державних органів, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), додаються докази вжиття заходів до отримання заборгованості по обов'язкових платежах у встановленому законодавством порядку.

Якщо заяву, подає кредитор, то до неї додаються:

- рішення суду, господарського суду, які розглядали вимоги кредитора до боржника;

- копія неоплаченого розрахункового документа за яким згідно закону здійснюється списання коштів з рахунків боржника з підтвердженням банківською установою боржника про прийняття цього документу до виконання;

- виконавчі документи або інші документи, які підвереджують боржником вимог кредитора (виконавчий лист, виконавчий напис нотаріуса та інші).

Внаслідок порушення справи про банкрутство виникає комплекс процесуальних правовідносин, а саме провадження у справі, визнання боржника банкрутом, оголошення про банкрутство, задоволення вимог кредиторів, припинення справи про банкрутство.

Суддя, прийнявши заяву про порушення справи про банкрутство, не пізніше ніж на п'ятий день з дня її надходження виносить і направляє сторонам та державному органу з питань банкрутства ухвалу про порушення провадження у справі про банкрутство, в якій вказується про прийняття заяви до розгляду, про введення процедури розпорядження майном боржника, призначення розпорядника майна, дату проведення підготовчого засідання суду, яке має відбутися не пізніше ніж на тридцятий день з дня прийняття заяви про порушення справи про банкрутство, введення мораторію на задоволення вимог кредиторів.

З метою виявлення всіх кредиторів і можливих санаторів, суддя ухвалою зобов'язує заявника подати за його рахунок оголошення до офіційних друкованих органів про порушення справи про банкрутство. Таке оголошення подається протягом 10 днів.

У підготовчому засіданні виноситься ухвала, в якій визначаються:

1) розмір вимог кредиторів;

2) дата складення розпорядником майна реєстру вимог кредиторів, який має бути складений не пізніше 2-х місяців і 10 днів після підготовчого засідання суду;

3) дата попереднього засідання суду, яка визначається не пізніше трьох місяців після підготовчого засідання суду;

4) дата скликання перших загальних зборів кредиторів (не пізніше трьох місяців і 10 днів);

5) дата засідання суду на якому буде винесено ухвалу про санацію боржника чи про визнання його банкрутом.

Якщо господарський суд визнає можливість санації боржника, то протягом трьох місяців з дня винесення ухвали про це, керуючий санацією зобов'язаний подати комітету кредиторів для схвалення план санації боржника. План санації повинен містити:

- заходи щодо відновлення платоспроможності боржника;

- умови участі інвесторів, за їх наявності, у повному або частковому задоволенні вимог кредиторів, зокрема шляхом переведення боргу (частини боргу) на інвестора;

- строк та черговість виплати боржником або інвестором боргу кредиторам;

- умови відповідальності інвестора за невиконання взятих згідно з планом санації зобов'язань.

План санації повинен передбачати строк відновлення платоспроможності боржника. Якщо протягом шести місяців з дня винесення ухвали про санацію в господарський суд не буде подано плану санації боржника, господарський суд має право прийняти рішення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

У разі прийняття господарським судом рішення про банкрутство юридичної особи видається постанова про це і відкривається ліквідаційна процедура, строк якої не може перевищувати дванадцяти місяців.

Опублікування відомостей про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури здійснюється ліквідатором у офіційних друкованих органах за рахунок банкрута у п'ятиденний строк з дня прийняття постанови про визнання боржника банкрутом.

Майно, на яке звертається стягнення у ліквідаційній процедурі, оцінюється арбітражним керуючим у порядку, встановленому законодавством України. Для майна, яке продається на аукціоні, оціночна вартість є початковою.

Після проведення інвентаризації та оцінки майна банкрута ліквідатор розпочинає продаж майна банкрута на відкритих торгах, якщо комітетом кредиторів не встановлено інший порядок продажу майна банкрута.

Кошти, які надходять при проведенні ліквідаційної процедури, зараховуються на основний рахунок боржника, з якого здійснюються виплати кредиторам у такому порядку:

1) у першу чергу задовольняються:

а) вимоги, забезпечені заставою;

б) виплата вихідної допомоги звільненим працівникам банкрута, у тому числі відшкодування кредиту, отриманого на такі цілі;

в) витрати Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що пов'язані з набуттям ним прав кредитора щодо банку, -у розмірі всієї суми відшкодування за вкладами фізичних осіб;

г) витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді та роботою ліквідаційної комісії, у тому числі:

- витрати на оплату державного мита;

- витрати заявника на публікацію оголошення про порушення справи про банкрутство;

- витрати на публікацію в офіційних друкованих органах інформації про порядок продажу майна банкрута;

- витрати на публікацію в засобах масової інформації про поновлення провадження у справі про банкрутство у зв'язку з визнанням мирової угоди недійсною;

- витрати арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), пов'язані з утриманням і збереженням майнових активів банкрута;

- витрати кредиторів на проведення аудиту, якщо аудит проводився за рішенням господарського суду за рахунок їх коштів;

- витрати на оплату праці арбітражних керуючих (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).

Перелічені витрати відшкодовуються ліквідаційною комісією після реалізації нею частини ліквідаційної маси.

2) у другу чергу задовольняються вимоги, що виникли із зобов'язань банкрута перед працівниками підприємства-банкрута (за винятком повернення внесків членів трудового колективу до статутного фонду підприємства), зобов'язань, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян, шляхом капіталізації відповідних платежів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, а також вимоги громадян - довірителів (вкладників) довірчих товариств або інших суб'єктів підприємницької діяльності, які залучали майно (кошти) довірителів (вкладників);

3) у третю чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів);

4) у четверту чергу задовольняються вимоги кредиторів, не забезпечені заставою, у тому числі і вимоги кредиторів, що виникли із зобов'язань у процедурі розпорядження майном боржника чи в процедурі санації боржника;

5) у п'яту чергу задовольняються вимоги щодо повернення внесків членів трудового колективу до статутного фонду підприємства;

6) у шосту чергу задовольняються інші вимоги. Вимоги, не задоволені за недостатністю майна, вважаються погашеними.

Вимоги кожної наступної черги задовольняються в міру надходження на рахунок коштів від продажу майна банкрута після повного задоволення вимог попередньої черги. Якщо недостатньо коштів, одержаних від продажу майна банкрута, для повного задоволення всіх вимог однієї черги вимоги задовольняються пропорційно сумі вимог, що належить кожному кредиторові однієї черги. У разі відмови кредитора від задоволення визнаної в установленому порядку вимоги ліквідаційна комісія не враховує суму грошових вимог цього кредитора. Вимоги, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, не розглядаються і вважаються погашеними. У разі якщо господарським судом винесено ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута, майно, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, передається власникові або уповноваженому ним органу, а майно державних підприємств - відповідному органу приватизації для наступного продажу. Кошти, одержані від продажу цього майна, спрямовуються до Державного бюджету України.

Після завершення усіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс.

Під час провадження справи про банкрутство на будь-якій стадії процедури, може укладатися мирова угода. Під цим терміном розуміється домовленість між боржником і кредиторами стосовно відстрочки та (або) розстрочки, а також прощення (списання) кредиторами боргів боржника, яка оформляється угодою сторін. Мирова угода укладається у письмовій формі та підлягає затвердженню господарським судом. Одностороння відмова від мирової угоди не допускається.

Мирова угода може бути укладена тільки щодо вимог, забезпечених заставою, вимог другої та наступних черг.

При припинення провадження у справі про банкрутство виноситься ухвала, яка може бути оскаржена у встановленому порядку.

Орган державної реєстрації юридичних осіб у разі їх припинення виключає юридичну особу з Єдиного державного реєстру підприємців шляхом внесення відповідного запису протягом трьох робочих днів з дати надходження документів для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи.

Контрольні питання

1. Предмет і методи господарського права.

2. Закріплення права підприємницької діяльності в Конституції України.

3. Фізичні особи - суб'єкти підприємництва.

4. Принципи підприємницької діяльності.

5. Особливості правового положення підприємств різних форм власності.

6. Юридичні особи - суб'єкти підприємництва.

7. Особливості правового становища господарських товариств.

8. Підстави для здійснення реєстрації суб'єктів підприємництва.

9. Органи державної реєстрації.

10. Установчі документи суб'єктів господарювання.

11. Підстави для відмови у державній реєстрації суб'єктів господарювання.

12. Обмеження у здійсненні господарської діяльності.

13. Ліцензування господарської діяльності.

14. Процедура отримання ліцензії.

15. Підстави припинення підприємницької діяльності.

16. Банкрутство суб'єкта підприємницької діяльності.

17. Провадження у справі про банкрутство.

18. Черговість задоволення вимог кредиторів.

Нормативно-правові акти та учбово-методичні матеріали

I. Конституція України від 28.06.1996 р.

2 Господарський кодекс України від 16.01. 2003 року.

3. Господарський процесуальний кодекс України від 06.11.1991 року.

4. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 року.

5. Закон України "Про господарські товариства" зі змінами та доповненнями від 19.09.1991 року.

6. Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 30.06.1999 року.

7. Підприємницьке право: Підручник. За ред. Старцев О.В. -К: Істина, 2005.

8. Правознавство: Навчальний посібник. За ред. Копей-чикова В.В. - К: Юрінком Гятер, 2007.

9. Правознавство: Навч. посібник За ред. Пилипенка П.Д. -Львів: Новий Світ. - 2000, 2003.

10. Саніахметова Н.О. Підприємницьке право : Навч. посіб. - К: А.С.К., 2005.

II. Щербиш В.С. Господарське право України: Навч. посіб. - К: Юрінком Інтер, 2007.