Правознавство - Молдован В.В. - 4. Місце норм права в системі соціальних норм

Для регулювання поведінки людей та їх об'єднань у суспільстві формуються певні правила поведінки, які орієнтують на досягнення певної мети, - соціальні норми.

Соціальні норми - це правила поведінки людей та їх об'єднань, що покликані врегульовувати життя суспільства з метою забезпечення в ньому порядку і стабільності.

Система соціальних норм відображає досягнутий рівень економічного, соціально-політичного і духовного розвитку суспільства, а також історичні та національні особливості життя країни, характер державної влади, якість життя людей.

Норми, які регулюють суспільні відносини, відображають і конкретизують дії об'єктивних законів, тенденції розвитку суспільства, тобто такі закономірності, які діють з історичною необхідністю. Об'єктивний характер цих законів, тенденцій пов'язаний з їх науковим пізнанням людьми і використанням їх у цілеспрямованій соціальній діяльності.

Соціальні норми також пов'язані із розвитком природничих і технічних наук, з науково-технічним прогресом суспільства, усієї людської цивілізації.

Ефективність дії соціальних норм залежить від міцного суспільного порядку, свідомого дотримання норм громадянами. Соціальні норми за своєю природою означають певний стандарт поведінки. Загальнолюдські норми і принципи знаходять вираження у державному і міжнародному праві, у діючих життєвих відносинах людей і народів.

Призначення соціальних норм полягає в упорядкуванні поведінки суб'єктів, що забезпечує системність і певне передбачення розвитку суспільних відносин. На їх основі можна прогнозувати свою поведінку та поведінку інших суб'єктів у ситуаціях, передбачених конкретними соціальними нормами.

Основні види соціальних норм.

Норми моралі регулюють поведінку людей шляхом її оцінки відповідно до категорій добра і зла. Моральним є те, що приносить людям добро. Дії, які мають наслідком зло, оцінюються як аморальні.

У суспільстві сформувалися моральні вимоги загальнолюдського значення, які є досягненням цивілізації, зокрема - це турбота про старих, надання матеріальної та моральної допомоги хворим і незаможним та ін.

У всьому світі і в нашому суспільстві, зокрема, ведуться дискусії з точки зору моралі, наприклад, щодо проблеми абортів та евтаназії, чи можна узаконити вільний продаж маріхуани (що вже зроблено у Голландії), чи можна погодитися на клонування людей, обговорюється професійний і моральний рівень нашої медицини. Ці проблеми турбують суспільство, важливо вирішити їх хоча б на теоретичному рівні.

Звичаї - це правила поведінки, що склалися історично і в результаті багаторазових повторень увійшли у звичку людей (наприклад потискання рук при зустрічі та при прощанні).

Звичай, що закріпився у свідомості людей як найбільш розумний або корисний у певних умовах зразок поведінки, виробляє автоматизм у поведінці, сприймається та реалізується підсвідомо, не обмірковується. Спроби змінити чи відмінити поведінку, встановлену звичаєм, протягом певного часу відкидаються. Наприклад, багаторазові спроби позбутися звичаю вживання спиртних напоїв при святкуванні урочистих подій. Звичаєм є зустрічати Новий рік з ялинкою.

Традиції - правила поведінки, які впроваджуються у суспільну практику за ініціативою певних структур (держави, громадських об'єднань), у багатьох випадках з метою витіснення (заміни) певних існуючих правил поведінки.

Так, Указом Президента України встановлено День української писемності і мови. Деякі традиції можуть перерости у звичаї.

Корпоративні норми - встановлюються та забезпечуються об'єднаннями громадян і є обов'язковими лише для членів цих об'єднань. Вони залежать від завдань певних об'єднань і спрямовані на досягнення цілей, заради яких ці об'єднання створювалися. Вони мають відповідати Конституції України. Закріплюються у статутах, положеннях, постановах.

Правила внутрішнього трудового розпорядку на підприємствах, в установах та організаціях конкретизують або доповнюють сформульовані в Кодексі Законів про працю та типових правилах загальні обов'язки працівників та роботодавців як суб'єктів трудових правовідносин щодо умов та специфіки кожного підприємства, в них закріплені обов'язки роботодавця та працівників конкретної юридичної особи.

У багатьох установах існують серйозні вимоги щодо одягу, який повинні носити їх співробітники (так званий дрес-код). Більшість класичних офісних працівників - менеджери - змушені обмежувати свої фантазії щодо одягу. Вигляд має бути солідний, але й привабливий. Якщо співробітник приходить до офісу одягнений не за правилами, йому можуть зробити зауваження. Дуже строгі порядки існують у державних кабінетах, іноземних компаніях і, особливо, в банках.

Наведемо витяг з вимог до зовнішнього вигляду одного з українських банків:

1. Одяг та взуття повинні бути нейтральних, спокійних кольорів, витримані у класичному стилі, і не повинні бути супермодними.

2. У робочий час в офісних приміщеннях банку та при виконанні професійних обов'язків вважається моветоном і забороняється носити: шорти, майки, футболки, сорочки яскравих кольорів, кросовки; чоловікам - джинси, взуття без носків, шкарпетки білого, червоного та інших яскравих кольорів, жінкам - глибоко декольтований і прозорий одяг, плаття і спідниці з розрізом, міні-спідниці, короткі топи.

3. Довге волосся доречно зачісувати або укладати наверх або назад тощо.

Соціально-технічні норми. У процесі людської діяльності формуються правила, які регулюють порядок поводження людей із засобами виробництва, встановлюються правила поведінки в певних умовах.

Такі правила називаються технічними нормами, але в деяких випадках вони набувають суспільного значення, тому що від їх сумлінного виконання залежить добробут, здоров'я, життя людей. Такі правила відтворюють в актах, що мають юридичне значення. (наприклад, технічні правила експлуатації АЕС). З цього моменту вони набувають ознак соціальних норм.

Релігійні норми - правила поведінки людей, що містяться в релігійних ученнях. Ці норми зафіксовані у джерелах, які становлять основу певного віровчення (Біблія, Коран).

Норма права - це обов'язкове, формально визначене правило поведінки загального характеру, встановлюється або санкціонується державою з метою регулювання суспільних відносин і забезпечується відповідними державними органами в межах їх компетенції.

Норми права мають такі ознаки:

1. Норма права - це правило поведінки, що формулюється або санкціонується державою і має загальнообов'язковий характер.

Положення, які містять норми права, не підлягають обговоренню або оцінці з погляду їх доцільності чи раціональності. Право призначене для встановлення і підтримання єдиного порядку в суспільстві (для всіх громадян та організацій країни). При наявності високого рівня правової свідомості і правової культури особа прагне дотримуватися норм права у своїй поведінці, це прагнення стає внутрішнім переконанням, спонукальною силою поведінки учасників суспільних відносин.

2. Норми права встановлюються або санкціонуються (тобто підтверджуються), а також охороняються державою від порушення з боку будь-кого, держава контролює дотримання правових норм і, в належних випадках, застосовує передбачені законом засоби примусу за правопорушення.

На практиці, у повсякденному житті у переважній більшості випадків норми права дотримуються громадянами добровільно або відповідно до вказівок, нагадувань державних органів або зацікавлених осіб (організацій) (наприклад, про виплату борга, про виконання трудових зобов'язань). Виконання норм права гарантується свідомістю людини, якщо їх зміст відповідає її моральним установкам; ефективним правовим вихованням; здійсненням певних організаційних заходів.

Проте виникають спори, які необхідно вирішувати - невиконання зобов'язань, порушення прав осіб тощо. Тоді виникає необхідність застосування примусу. Можливість застосування примусу, передбаченого законом, існує як постійне попередження правопорушнику і захист прав потенційного потерпілого. Наявність такої можливості і є основне, що відрізняє норми права від інших соціальних норм.

3. Норма права - це формально визначене правило поведінки, що є первинною клітиною права. Норми права виробляються на підставі узагальнення певних казусів, тобто конкретних випадків, які підлягають регулюванню. Правові норми повинні сформулювати права на конкретні види дозволених дій або на об'єкти (майно), а також обов'язки, заборони і міри відповідальності за їх невиконання або порушення публічного порядку.

Прикладом формальної визначеності є статті Особливої частини Кримінального кодексу (КК), які передбачають склади конкретних злочинів і види покарань. Вони повинні застосовуватися буквально, у точній відповідності із законом і лише за вироком суду.

Формальна визначеність ясно виражена у детальних процедурах, особливо пов'язаних із судовою діяльністю і притягненням правопорушника до адміністративної відповідальності Кримінально-процесуальний кодекс (КПК), Цивільний правовий кодекс (ЦПК), Господарський процесуальний кодекс (ГПК) та інші процесуальні кодекси і закони). Саме формальний характер судових процедур дозволяє встановити усі обставини справи, закріпити їх у ясній формі і винести справедливий вирок або рішення.

4. Формальна визначеність права вимагає письмової, документальної форми. Норма права набуває свого вираження у тексті нормативно-правового акта.

Така форма дає усім виконавцям норм права ясне і точне уявлення про зміст, межі дії норм та інші необхідні відомості про право. їх можна отримати лише при опублікуванні чи публічному оголошенні тексту нормативно-правового акта.

5. Норма права має точно визначені межі. Вона діє у просторі (на території всієї держави чи на окремих частинах), у часі (визначаються дати набуття і втрати чинності правової норми) та по колу осіб (визначається її обов'язковість для всього населення країни чи лише для окремих її категорій - військовослужбовців, пенсіонерів, потерпілих внаслідок стихійного лиха та ін.).

Структура норми права являє собою її внутрішню будову, яка складається з таких компонентів: диспозиція, гіпотеза і санкція.

Диспозиція - така частина норми права, в якій викладений зміст правила поведінки. У ній сформульовані права і обов'язки, яких суб'єкти суспільних відносин набувають за наявності умов, передбачених гіпотезою норми. Вона є центральною частиною норми, дві інші частини є похідними від неї.

Наприклад, у ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість" вказується: "Суб'єкти підприємницької діяльності, які створюються після набрання чинності цим Законом, незалежно від виду діяльності і запланованих обсягів операцій ... зобов'язані зареєструватися як платники податку за місцем їх знаходження в податковому органі".

Гіпотеза - частина норми, в якій визначаються умови, за яких настає чинність правил, які встановлені в диспозиції (де, коли, за якої умови, в якому разі).

Наприклад, ст. 77 Конституції чітко визначає умови проведення позачергових виборів до Верховної Ради України; ст. 111 Конституції передбачає, що Президент може бути усунений з поста в порядку імпічменту в разі вчинення ним державної зради або іншого злочину.

Санкція - частина правової норми, що містить вказівки стосовно юридичних наслідків порушення правила, зафіксованого у диспозиції, або умов, визначених у гіпотезі. Є вираженням осуду і примусу, який застосовується державою до суб'єкта суспільних відносин при порушенні ним вимог норми права. Мета санкції - створити несприятливі наслідки для правопорушника.

Залежно від ступеня невигідності наслідків санкції поділяються на штрафні, правопоновлюючі та заходи попереджувального впливу. Штрафні (каральні) санкції - позбавлення волі, позбавлення батьківських прав тощо. Правопоновлюючі санкції - відновлення порушених прав і законних інтересів: відновлення на попередній роботі (посаді) незаконно звільнених працівників; сплата аліментів; відібрання індивідуально визначеної речі у боржника і передача її кредиторові. До заходів попереджувального впливу відносять привід, арешт майна, затримання як підозрюваного.