Правознавство - Олійник А.Ю. - § 10. Роль державні права в організації суспільства і здійсненні політичної влади

Держава як особлива організація політичної влади відрізняється від родоплемінної організації тим, що:

1) замість кровноспоріднених зв'язків, які існували в первісному суспільстві, населення в державі поділяється за територіальною ознакою (селища, села, міста, району, округу, області та інших територіальних одиниць);

2) держава має свій суверенітет, уособлюючи суверенітет народу й національний суверенітет;

3) для держави характерна особлива публічна влада, відокремлена від основної маси населення (особливий механізм управління людьми);

4) утримання такої влади потребує значних витрат і здійснюється за кошти, що надходять від збору податків;

5) головним знаряддям у руках держави для управління людьми є закон - нормативний акт, установлений чи санкціонований державою (або інше джерело права).

§ 9. Характерні ознаки, що відрізняють право від соціальних норм первісного суспільства

У первісному соціально однорідному суспільстві норми поведінки відображали інтереси й волю всіх членів роду і племені, виникали у свідомості членів цього суспільства, були одночасно правами та обов'язками (себто право та обов'язок не розмежовувалися), забезпечувалися внутрішнім переконанням людей, їхніми звичками, схваленням чи осудом родичів.

На відміну від соціальних норм поведінки в первісному суспільстві, норми юридичного права виражають волю певних класів, інших верств соціально неоднорідного суспільства. Вони зовнішньо об'єктивовані, загальнообов'язкові та формально визначені в нормативних актах, правових звичаях, нормативних договорах, судових і адміністративних прецедентах, що встановлюються чи санкціонуються державою (її органами). У нормах права чітко розмежовуються права та обов'язки. Це означає, що кожне суб'єктивне право одного суб'єкта забезпечене обов'язком іншого суб'єкта. Норми права забезпечуються всіма засобами переконання та державного примусу.

Отже, на відміну від соціальних норм первісного суспільства норми юридичного права в умовах державності є засобом, який держава використовує для управління населенням. Вони виражають волю економічно та політично панівних верств населення, встановлюються чи санкціонуються державою у вигляді суб'єктивних прав і юридичних обов'язків. Реалізацію норм юридичного права забезпечує держава.

§ 10. Роль державні права в організації суспільства і здійсненні політичної влади

Суспільство має давнішню історію. З позиції теорії держави і права, а не філософії, нас цікавить суспільство в його взаємодії з державою і правом. Нам належить зрозуміти суспільство як систему, його структуру. У цьому аспекті і треба досліджувати поняття "суспільство", місце та роль у ньому держави і права.

Суспільство - соціальний організм, частина природи, що складається з людей, які постійно працюють над удосконаленням знарядь і засобів виробництва.

Природа - це те, що оточує людське суспільство, географічне середовище. Вплив географічного середовища завжди опосередковується суспільними умовами і насамперед рівнем розвитку виробництва.

Вплив людини на природу залежить від рівня розвитку виробничих сил, від характеру суспільного ладу, від рівня розвитку суспільства і самої людини.

Організація суспільства і здійснення політичної влади державою залежить і від того, який зміст вкладається у визначення суспільства. Тут є дві позиції: широка і вузька.

У широкому розумінні суспільство — це частина матеріального світу, що відокремилася від природи і є формою життєдіяльності людей, яка історично розвивається. У вузькому розумінні суспільство - це певний етап історії людства, внутрішньо-формаційні чи міжформаційні ступені історичного розвитку або індивідуальне, окреме суспільство.

Прикладами такого розуміння суспільства можуть бути: а) суспільно-економічна формація; б) ранньофеодальне суспільство, докапіталістичне суспільство іт. ін.; в) французьке, радянське, американське-суспільство і т. д.

Існують різні думки щодо розвитку суспільства. Одна з них та, що суспільство розвивається в межах конкретної суспільно-економічної формації.

Суспільно-економічна формація - це певний тип суспільства, цілісна соціальна система, що функціонує та розвивається за своїми специфічними законами на основі конкретного способу виробництва.

У філософії ХVІІ-ХІХ ст. розглядалось і договірне суспільство. Критикуючи його, Гегель висунув концепцію громадянського суспільства.

Держава, здійснюючи політичну владу в громадянському суспільстві:

1) підпорядковує свою діяльність служінню цьому суспільству;

2) забезпечує однакові можливості для всіх людей у всіх сферах їхньої життєдіяльності на засадах соціальної справедливості й милосердя;

3) не втручається в особисте життя людини;

4) регулює суспільні відносини в межах чинної конституції, законів та інших нормативно-правових актів (чи інших джерел права).

З появою держави і права в суспільстві виникають нові види суспільних відносин: політичні та правові. Це спонукало до виникнення політичної та правової систем.

Політична система в теорії держави і права визначається по-різному. Різні позиції із цього питання можна звести до двох: широкого та вузького розуміння цього суспільного явища.

Вузьке розуміння політичної системи зводиться до сукупності державних організацій, громадських об'єднань і трудових колективів, що здійснюють функції з реалізації політичної влади.

Політична система в широкому розумінні - це найбільша сукупність матеріальних і нематеріальних компонентів, зв'язаних політичними відношеннями під час здійснення політичної влади.

До матеріальних компонентів як ознак політичної системи відносять: а) політичну організацію суспільства чи суб'єктів політики; б) політичні норми; в) політичні відносини; г) політичні функції; політичний режим; д) політичний процес та ін.

До нематеріальних компонентів відносять: а) політичні погляди; б) політичну свідомість; в) політичну культуру.

Політика - це частина життєдіяльності людей, пов'язана з головними для життя і діяльності особи, держави та суспільства інтересами, в основі яких лежать потреби народів, націй, соціальних груп, держави та інших соціальних суб'єктів. Відомо, що чистої політики, не зв'язаної з іншими сферами життєдіяльності людей, не буває. У широкому розумінні політика охоплює економіку, власне політику, соціальну, духовну та інші сфери життєдіяльності особи. З розвитком суспільства в межах суспільно-економічної формації відбувається і розвиток політики, оформлення її в цілісну політичну систему. В теорії права політика як багатогранне явище визначається по-різному: як спосіб практичної діяльності партій, класів, держав і засоби, за допомогою яких захищаються інтереси цих суб'єктів; як особливий вид діяльності людей, пов'язаний з організацією всього процесу соціального життя; як платформа вибору цілей, стратегії й тактики, що ведуть до здійснення цих цілей; як сфера взаємовідносин народів, національностей, партій, інших об'єднань громадян, держав та інших суспільностей; як свідома і цілеспрямована діяльність політичних суб'єктів, що зачіпає відносини між державами та народами.

Роль держави в організації суспільства і здійсненні політичної влади зумовлена тим, що вона є центром, ядром політичної системи.

Тому тільки держава володіє суверенною владою, що є верховною, самостійною, повною, єдиною і неподільною в межах її території, а також незалежною і рівноправною в зовнішніх відносинах; виступає офіційним представником усього населення країни чи більшості його; уособлює суверенітет народу й нації, а також здатна реалізувати права народу на самовизначення; має спеціальний апарат управління і примусу, за допомогою якого спроможна забезпечити реалізацію своїх функцій, охорону прав людини і громадянина, задовольнити загально-соціальні й загальнолюдські потреби; з метою реалізації управління суспільством видає загальнообов'язкові для всіх правила поведінки у вигляді юридичних норм, а також індивідуально-правові приписи, необхідні для регулювання прав і обов'язків конкретних осіб стосовно конкретних життєвих ситуацій.

Отже, політика держави охоплює всі сфери життєдіяльності суспільства. В її основі лежать потреби народу, нації, соціальних верств і груп, особи й держави, інших соціальних суб'єктів.

Важлива роль в організації суспільства і здійсненні політичної влади належить і праву.

Право, як і держава - це надбудова над економічним базисом суспільства, що є складником правової системи суспільства.

Правова система являє собою сукупність внутрішньо узгоджених, взаємопов'язаних, соціально однорідних юридичних засобів, за допомогою яких держава здійснює необхідний нормативний вплив на суспільні відносини, закріплюючи, регулюючи, охороняючи й захищаючи їх1.

Отже, можна розглядати співвідношення економіки, політики та права в суспільстві.

Роль права в суспільстві передусім виявляється в співвідношенні його з економікою.

По-перше, виробничі відносини в економіці об'єктивно визначають, яким має бути право.

По-друге, економіка визначає право не безпосередньо, а через інші соціальні явища: соціальну структуру суспільства (класи, прошарки, групи), політику, правосвідомість, ідеологію, спосіб виробництва, що відображаються в праві.

По-третє, право, у свою чергу, впливає також на економіку. Такий вплив відбувається як безпосередньо, так і через різні економічні важелі. Держава як власник засобів виробництва та іншого майна володіє, користується і розпоряджається своїм майном. Держава також визначає суб'єктів і розміри податків, мінімальної заробітної плати і пенсії, тривалість робочого часу і часу відпочинку, нормування праці, правила технічної, екологічної безпеки праці та виробництва, санітарії тощо. Усі ці відносини держава регулює за допомогою права.

Право співвідноситься і з політикою, а саме:

1) право залежить від політики і насамперед від керівної частини суспільства, що має державну владу;

2) право є формою вияву політики вказаної частини суспільства;

3) у праві відображається тільки та політика керівної частини суспільства, до якої вона прагне, якій може надати загальнообов'язковості з допомогою держави та інших суб'єктів політичної системи суспільства;

4) право е концентрованим виразом політики тієї частини суспільства, що здійснює керівництво;

5) політика в праві формується у вигляді конкретних прав та обов'язків людини і громадянина;

6) політика, зі свого боку, залежить від права, оскільки право є засобом декларування, здійснення і гарантування політики, а також пропаганди окремих політичних програм чи їхніх положень.

Роль права в громадянському суспільстві та здійсненні політичної влади залежить від взаємозв'язку держави і права. Як уже зазначалося, право (як юридичне явище) і держава (як політична організація влади) виникають водночас і тісно взаємозв'язані.

Право залежить від держави, оскільки:

1) виникає як інституйована система джерел, що встановлюються чи санкціонуються державними органами і службовими особами, а це означає, що юридичне право походить від держави;

2) є більш-менш сталим і недоторканним завдяки державі;

3) завдяки державі та її органам впроваджується в життя;

4) його авторитетність і престиж залежать від держави;

5) сутність права відображає соціальну сутність і призначення державної організації.

Але необхідно пам'ятати, що право має відносну самостійність і впливає на державу (її органи), а отже, і держава залежить від права. Право як явище цивілізації та культури: 1) обмежує в демократичному суспільстві державну владу;

2) упорядковує державну владу через процесуальну і процедурну форму;

3) дозволяє державним органам відповідні дії;

4) організовує побудову, структуру, вдосконалення й розвиток державних органів, визначає їхнє функціонування;

5) надає державним органам престижу й авторитету.

У реалізації своїх функцій держава використовує правові та не-правові форми й методи.

Отже, як держава, так і право відіграє певну роль в організації суспільства і здійсненні політичної влади.

Таким чином держава і право в суспільстві існували не завжди. Основною причиною виникнення держави і права були розпад первісного ладу, потреба в здійсненні управління людьми в нових умовах, поява соціально неоднорідного, класового суспільства, суперечностей між класами, що не могли бути подолані суспільною владою первісного ладу. Держава і право відрізняються низкою ознак від суспільної влади, звичаїв, традицій і моралі первісного суспільства. У демократичному суспільстві формуються правова держава і правова система, що захищають інтереси всіх верств населення.

Запитання та завдання для самостійної перевірки знань

1. Дайте визначення теорії держави і права як науки.

2. Проаналізуйте предмет теорії держави і права.

3. Що складає методологію теорії держави і права?

4. Визначте функції теорії держави і права і її місце в системі юридичних наук.

5. Які етапи розвитку науки теорії держави і права в Україні?

6. В чому полягають основні закономірності виникнення держави і права?

7. Розгляньте особливості формування державно-правових інститутів у різних народів.

8. Покажіть різноманітні теорії виникнення держави.

9. Які ви можете назвати риси, що відрізняють державну організацію від організації влади первісного суспільства?

10. Назвіть характерні ознаки, що відрізняють право від соціальних норм первісного суспільства.

11. Яка на вашу думку роль держави і права в організації суспільства і здійсненні політичної влади?